Рішення № 36273406, 19.12.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2013 р. Справа №917/2165/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м.Полтава

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 1903090,45 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні 21.11.2013р. та 19.12.2013р.:

від позивача:Гречко С.І.

від відповідача: Міняйло Г.Ю.

У судовому засіданні 21.11.2013р. оголошувалася перерва на підставі ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 19.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 1381550,62 грн. пені за період з 17.02.2013р. по 06.06.2013р. та 521 539,83 грн. річних за період з 17.02.2013р. по 03.07.2013р. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору на постачання природного газу №211/11 ТКЕн від 30.09.2011р.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправильно підраховані заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, пропущено строк позовної давності для стягнення пені, а також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%. Представник позивача проти зменшення штрафних санкцій категорично заперечує.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, встановив:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством з газопостачання та газифікації «Полтавагаз» (позивачем) та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» був укладений договір № 210/11ТКЕн на постачання природного газу (а.с.1-16).

Додатковою угодою від 25.12.2011р. (з врахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей від 21.02.2012р.) сторони виклали Договір на постачання природного газу № 210/11ТКЕн від 30.09.2011р. в новій редакції ( а.с.17-22).

Згідно п.1.1. Додаткової угоди до Договору № 210/11ТКЕн позивач як постачальник зобов'язався постачати природний газ відповідачу (споживачу) в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а останній оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг з постачання газу (вартість газу і надання послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Додатковими угодами № 1 від 01.10.2011р., № 2 від 08.05.2012р., від 04.07.2012р. сторони узгодили ціну та тарифи на природний газ.

Згідно з п. 2.6, п. 2.9 Додаткової угоди до Договору № 210/11ТКЕн послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

В п. 4.6 Додаткової угоди до Договору № 210/11ТКЕн (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 21.02.2012р.) визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу проводиться виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки на поточний рахунок постачальника №26034304545 відкритий у полтавському облуправлінні ПАТ «Ощадбанк». Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу (а.с.19).

Відповідно до п.4.8. Додаткової угоди до Договору № 210/11ТКЕн у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу постачальник має право грошові кошти отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді зарахувати на погашення існуючої заборгованості відповідача відповідно до черговості її виникнення.

В пункті 10.1 Додаткової угоди до Договору № 210/11ТКЕн зазначено, що договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Під час дії Договору № 210/11ТКЕн за період травень 2012р. - грудень 2012 р. позивач поставив відповідачу природний на загальну суму 68318831,93 грн., а саме в травні 2012 року в об'ємі 2068,036 тис. куб. м. на суму 2 707 472,74 грн., в червні 2012 року в об'ємі 1727,497 тис. куб. м. на суму 2 261 639,08 грн., в липні 2012 року в об'ємі 1833,698 тис. куб. м. на суму 2 400 677,42 грн., в серпні 2012 року в об'ємі 2050,229 тис. куб. м. на суму 2 684 159,78 грн., в вересні 2012 року в об'ємі 2484,124 тис. куб. м. на суму 3 252 215,13 грн., в жовтні 2012 року в об'ємі 8294,474 тис. куб. м. на суму 10 859 125,34 грн., в листопаді 2012 року в об'ємі 13486,243 тис. куб. м. на суму 17 656 189,34 грн., в грудні 2012 року в об'ємі 20239,347 тис. куб. м. на суму 26 497353,10 грн.

Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання - передачі природного газу № АПГ- 000091 від 01.06.2012р., № 5 від 05.06.2012р., № АПГ-000091 від 01.07.2012р., № 6 від 02.07.2012р., № 7 від 01.08.2012р., № АПГ-000091 від 01.08.2012р., № АПГ-000091 від 01.09.2012р., № 8 від 03.09.2012р., № АПГ- 000091 від 01.10.2012р., № 9 від 03.10.2012р., № 1 від 31.10.2012р., № 01-10Т від 01.11.2012р., № АПГ - 000091 від 01.11.2012р., № 10 від 01.11.2012р., № 10 від 03.11.2012р., № 1 від 30.11.2012р., № АПГ-000091 від 01.12.2012р., № 03-ОІК від 01.12.2012р., № 11 від 03.12.2012р., № 1 від 31.12.2012р., № 12 від 02.01.2013р., № 12 від 01.01.2013р., № 12-ТК від 01.01.2013р., № АПГ-000158 від 01.01.2013р.

Вищевказані факти встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2013р. у справі №917/328/13-г та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р. у даній справі за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення грошових коштів ( набрала законної сили). Предметом позову у даній справі було стягнення 33001423,26 грн. , з яких - 32195635,81 грн. основного боргу за природний газ, переданий згідно договору на постачання природного газу № 211/11ТКЕн від 30.09.2011р. (це же договір, що розглядається у даній справі), 671246,19 грн. - пені, 134541,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

У справі №917/328/13-г період нарахування пені та 3% річних вказаний з 06.06.2012р. по 16.02.2013р.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, з 16.02.2013р. за відповідачем існувала заборгованість за поставлений природних газ у листопаді 2012р. у сумі 5798282,71 грн. та у грудні 2012 р. у сумі 26 397 353,10 грн. (з урахуванням відповідних проплат, що були здійснені та зараховані в погашення існуючої заборгованості у ці місяці). З урахуванням викладеного, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача вказані вище суми пені та 3% річних.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Спростування позовних вимог в частині стягнення 3% річних відсутністю вини відповідача у порушенні зобов"язання також не узгоджуються з приписами чинного законодавства, зокрема, ст.625 ЦК України, ст.218 ГК України і спростовуються позивачем у реагуванні на відзив від 03.12.2013р. №14/7030.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних; за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог у цій частині.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, пунктом 6.2. 2 договору №211/11 ТКЕ н від року сторони визначили, що у разі порушення споживачем строку оплати, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як зазначалось вище, рішенням суду у справі № 917/328/13-г було стягнуто з відповідача серед іншого пеню та річні, нараховані по 16.02.2013 року (включно). Подальше нарахування пені проведено позивачем з дотриманням приписів ч.6 ст.232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з розрахунком позовних вимог у даному провадженні предметом стягнення є пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.02.2013 року по 06.05.2013 року за зобов'язаннями листопада 2012р. та за період з 17.02.2013р. по 06.06.2013р. за зобов'язаннями грудня 2012р. Судом перевірено правильність нарахування пені за вказані періоди.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90% у відповідності до ст. 233 ГК України та на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

Представник позивача проти зменшення пені заперечував.

При вирішення питання стосовно зменшення заявленої до стягнення пені суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

У обґрунтування клопотання (№29-03/9885 від 19.12.2013р.) відповідач зазначає, що невиконання зобов'язань по договору сталося внаслідок об'єктивних виняткових обставин, що пов'язані з основною діяльністю підприємства; відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів у м.Полтаві, а єдиним джерелом доходів - грошові кошти від реалізації теплової енергії(зокрема, населенню). З 01.01.2011р. підприємство надає послуги населенню згідно затвердженого тарифу Полтавської обласної ради та постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України , який є нижчим від рівня економічно обгрунтованого, у зв"язку з чим щомісяця недоотримує різницю між фактичною вартістю теплової енергії та вартістю, яка відшкодовується за згаданим тарифом. за таких обставин, підприємство має заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію для населення за листопад-грудень 2012 р. у сумі 17 449 300 грн., а також за 1 квартал 2013р. - 40 054 200,00 грн.

20.03.2013 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №167, якою затверджено Порядок та умови надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно пункту 3 такої постанови перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

Додатком 1 Порядку та умов обласному бюджету Полтавської області у 2013 році виділено субвенцію з державного бюджету на погашення відповідної заборгованості в розмірі 114 545,3 тис. грн., з яких 15 216 тис. грн. передбачено для відшкодування заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Проте, незважаючи на прийняту урядом постанову, відповідні бюджетні кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах так і не спрямовані.

Тому погашення існуючої заборгованості перед позивачем відповідач здійснював виключно за кошти, які надходять від споживачів теплової енергії міста та області, платіжна дисципліна яких на сьогодні є незадовільною.

Внаслідок цього, за 9 місяців 2013 року, через невідповідність тарифів підприємство отримало збитки на суму понад 25 млн. грн. (звіт про фінансові результати наданий суду).

Отже, підставами зменшення пені відповідач наводить не виключно незадовільний фінансовий стан, а об'єктивні причини підтверджені документально, що призвели до такого.

Сума пені нарахована позивачем виключно на грошові зобов'язання листопада та грудня 2012 року за договором, заборгованість з різниці в тарифах за які не відшкодована і на день розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, та дійшов висновку про необхідність та доцільність зменшення належної до стягнення пені на 25 % ( у грошовому виразі - на 345 387,66 грн.).

Проте суд не знаходить підстав для зменшення пені на 90%, як просить відповідач, з урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів сторін та викладеного вище, оскільки, як зазначає позивач, він також несе збитки через неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків (у підтвердження цього суду надано копію судового рішення, за яким з ПАТ "Полтавагаз" стягнуто на користь НАК "Нафтогаз України" штрафні санкції у зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань по договору купівлі-продажу природного газу №14/2199/11, відповідно до умов якого продавець зобов"язувався передати у власність покупцю (ПАТ "Полтавагаз") у 4 кв. 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію).

Заперечення відповідача, викладені у доповненні до відзиву від 16.12.2013р. стосовно того, що ним погашена заборгованість за листопад 2012р. ще до 17.02.2013р. (момент початку нарахування санкцій) та частково погашена заборгованість за грудень, оскільки здійснювалися відповідні проплати, у яких було вказано конкретне призначення платежу ("за газ за листопад згідно договору..." та "за газ за грудень згідно договору...."), суд не приймає їх до уваги, оскільки відповідачем проігноровані положення п. п.4.8. Додаткової угоди до Договору № 210/11ТКЕн у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу постачальник має право грошові кошти отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді зарахувати на погашення існуючої заборгованості відповідача відповідно до черговості її виникнення. Як вказує позивач, на момент здійснення тих проплат, на які посилається відповідач, за ним рахувалася значна заборгованість, тому дані проплати зараховувалися в рахунок її погашення. Викладене підтверджується, серед іншого, актом звірки розрахунків між стронами по даному договору станом за період з 30.09.2011р. по 14.02.2013р. та випискою з руху коштів по договору №211/11 ТКЕн та не спростовано відповідачем.

Посилання на пропуск строку позовної давності є також безпідставними, оскільки у даному провадженні заявляються вимоги про стягнення пені за порушення зобов"язань листопада-грудня 2012р., а не травня, червня, липня, серпня і вересня, як зазначає відповідач (арк.справи 44). Крім того, суд звертає увагу на те, що заява (клопотання) про застосування позовної давності у встановленому порядку відповідачем не робилася.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судовий збір покладається на відповідача з огляду на приписи ст.49 ГПК України та п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України".

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33,43,49,77,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 26004301999 в філії Октябрського відділення № 43 ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 391098, код ЄДРПОУ 03338030) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, код ЄДРПОУ 03351912, п/р 2600530103545 в філії Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467) 1 036 162,96 грн. пені, 521 539,83 грн. річних, 38 061,81 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 24.12.2013р.

Суддя Мацко О.С.