Рішення № 36273326, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22126/13 23.12.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн"

до Київської міської клінічної лікарні №1

про стягнення 20 079,78 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від позивача Рябчун О.І. (дов. № 119 від 05.06.2013)

Від відповідача Асипенко Т.О. (дов. № 43 від 08.01.2013)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

15.11.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 158 від 28.10.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (надалі - позивач) до Київської міської клінічної лікарні №1 (надалі - відповідач) про стягнення 20 079,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/22126/13, розгляд справи призначено на 02.12.2013.

26.11.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 02.12.2013, з'явився представник позивача та надав пояснення.

В судове засідання, призначене на 02.12.2013, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 розгляд справи відкладено на 23.12.2013.

13.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, з'явився представник відповідача та надав відзив на позовну заяву.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між позивачем (надалі за текстом - підрядник) та відповідачем (надалі за текстом - замовник) був укладений договір будівельного підряду №0801/08-П (далі за текстом - контракт)(належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник,в межах договірної ціни, виконує власними силами та засобами роботи з підняття люків колодязів на території Київської міської клінічної лікарні № 1 (в'їзди в лікарню) за адресою: Харківське шосе, 121, м. Київ.

Пунктом 2.1 Договору визначено вартість виконання робіт, яка складає 18 268,46 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.3.1 замовник оплачує підряднику вартість виконаних робіт по мірі надходження коштів з місцевого бюджету, але ні пізніше 30 календарних днів з дати підписання акту виконаних підрядних робіт.

Пунктом 8.1 Договору сторони визначили, що після виконання всього комплексу робіт, обумовлених договором, підрядник повинен здати, а замовник - прийняти виконані роботи у відповідності з нормами і правилами діючими в Україні. В разі відмови від підписання акту, замовник зобов'язаний надати підряднику письмову мотивовану відмову протягом двох робочих днів, якщо інший строк не буде обумовлено сторонами додатково. В разі, якщо такий документ на адресу підрядника не надійде, акт вважається підписаним, а виконані роботи прийнятими без будь-яких зауважень та застережень і підлягають оплаті (п. 8.3 Договору).

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 8.1 договору позивач неодноразово направляло акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2012 на суму 18 268,46 грн., з проханням повернути підписані примірники підряднику і оплатити виконані роботи у 7-денний термін.

Твердження відповідача, що позивачем не доведено виконання свого обв'язку щодо передачі відповідачу акту виконаних підрядних робіт не приймається судом до уваги у зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявні лист № 4 від 22.01.2013, №59 від 15.08.2013 із змісту яких вбачається, що відповідні документи направлялись на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Претензією № 01/05 від 15.05.2013 та № 07/09 від 09.07.2013 позивач звернувся до відповідача про необхідність сплати суми заборгованості за договором підряду.

Водночас, як зазначено позивачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором підряду № 01/08-П від 01.08.2012 в сумі 18 268,46 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 1 322,33 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п.12.4 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності мотивуючи це тим, що такий строк минув 31.08.2012.

Суд із вказаним твердженням не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2012 на суму 18 268,46 грн. були передані позивачем відповідачеві 22.01.2013. У разі відсутності зауважень замовника акт вважається підписаним, а виконані роботи прийнятими без будь-яких зауважень та застережень і підлягають оплаті, а отже прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем починає відраховуватись з 24.02.2013.

Позовна заява подана до суду 15.11.2013, а отже у межах строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 322,33 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 415,92 грн. трьох відсотків річних та 73,07 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні №1 (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 121; ідентифікаційний код: 01981738) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 9; ідентифікаційний код 31201909) 18 268 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 46 коп. - основного боргу, 73 (сімдесят три) грн. 07 коп. - інфляційних втрат, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 92 коп. - 3 % річних, 1 322 (одна тисяча триста двадцять два ) грн. 33 коп. - пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.12.2013

Суддя М.О. Лиськов