Рішення № 36273259, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19073/13 16.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної

адміністрації

про стягнення заборгованості 159 954,83 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Положенцева Т.В. по довіреності № бн від 25.10.2013р.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заборгованості в розмірі 159 954,83 грн., з яких: 151 985,00 грн. - основної заборгованості та 7969,83 грн. - 3% річних відповідно до договору пор закупівлю: "Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророздільної та контрольної" код ДКПП 31.20.9 (послуги по замірам опору та потужності ізоляції) № 123 від 14.09.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19073/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 28.10.2013 р. за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено розгляд справи на 25.11.2013р.

22.11.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" просить стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації суму основної заборгованості в розмірі 140 432,00 грн.

22.11.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" просить стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 3% річних в розмірі 8 365,88 грн.

Розглянувши дану заяву суд відзначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або з'явлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З урахуванням викладеного заяви позивача про збільшення та зменшення розміру позовних вимог приймаються судом до розгляду.

В судове засідання 02.12.2013р. представник відповідача не з'явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

У даному судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подане клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд визнав за доцільне подане клопотання задовольнити, строк вирішення спору у даній справі продовжити на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкласти на 16.12.2013р.

В судовому засіданні 16.12.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив стягнути з відповідача 140 432,00 грн. основного боргу та 8 365,88 грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В наданому суду письмовому відзиву відповідач заперечує посилаючись на те, що відповідно до п. п. 4.1. розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем наданих послуг після підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 612. Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто під простроченням розуміється недотримання боржником строків виконання зобов'язання. Позивач не довів як наявність зобов'язання відповідача по оплаті робіт по Договору, так і факту прострочення виконання такого зобов'язання відповідачем, що унеможливлює застосування відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.

В судовому засідання 16.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.09.2011 р. між Управлінням освіти Дніпровського району в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» (виконавець) укладено Договір № 123 про закупівлю «Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної» код ДКПП 31.20.9 (послуги по замірам опору та потужності ізоляції).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовнику «послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної» код ДКПП 31.20.9 послуги з розподілу води» код 41.00.2 за ДК 016-97 за ДК 016-97 (послуги по замірам опору та потужності ізоляції) у закладах освіти Дніпровського району міста Києва.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна договору становить 295743 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 49290,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, порядок здійснення оплати за цим договором наступний: - розрахунки проводиться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання Сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 9.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р., але до повного виконання фінансових зобов'язань.

На виконання договору позивачем виконані у повному обсязі, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 289 112,00 грн..

Відповідачем виконані позивачем роботи частково оплачені в сумі 148 680, 00 грн.

Відповідачем не оплачені роботи, що виконані позивачем в листопаді, грудні 2011 року (виконання позивачем робіт підтверджується актами виконаних робіт за листопад та грудень 2011 року, як підписані представниками сторін (належним чином засвідчені копії актів залучені до матеріалів справи). :

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим приймаються судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дослідивши Договір, укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою Договір № 123 від 14.09.2011 року є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що умовами Договору № 123 від 14.09.2011 року визначено строк виконання зобов'язання в частині оплати за договором, а саме, відповідно до п. 4.1. Договору, порядок розрахунків за цим договором наступний: - розрахунок проводиться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання Сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року підписані 30 листопада 2011 року, а за грудень 2011 року підписані 30 грудня 2011 року.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору визначена статтею 3 Цивільного кодексу України, як одна із загальних засад цивільного законодавства. Отже, враховуючи зміст вищенаведених норм законодавства, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин підряду, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

З урахуванням викладеного обов'язок по оплаті за виконані позивачем роботи виник у відповідачі відповідно після 30.11.2011р. та 30.12.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням проведеним належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заборгованості за Договором № 123 від 14.09.2011р. у розмірі 140 432, 00 грн. на час розгляду справи.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 140 432, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 123 від 14.09.2011 р. позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 8 265, 88 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В силу частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право на стягнення трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних і вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частиін стягнення 8 365, 88 грн. -3% річних є обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиву судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосерівс» (04123, м. Київ, вул. Вітряні гори, 2-Б, секція 2, офіс 1, код ЄДРПОУ 32771803) 140 432 грн. 00 коп .- суму основного боргу, 8 365 грн. 88 коп. - 3 % річних, 3 155 грн. 96 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складений: 23.12.2013 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.