Рішення № 36272765, 24.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

5

Справа № 0907/5177/2012

Провадження № 22ц/779/3208/2013 Категорія 27

Головуючий в 1 інстанції - Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач - Вакарук В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого: Вакарук В.М.

суддів: Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи тим, що відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконують, суму кредиту та нараховані проценти за користування кредитними коштами не сплачують, на вимоги банку не реагують, тому просили позов задовольнити, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору в сумі 737 310,88 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 3219 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2013 року задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 на користь позивача борг по договору про відкриття кредитної лінії в сумі 737310,88 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 3219 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам ЦПК, оскільки мотивувальна частина рішення стосується інших сторін та інших обставин по справі, а тому взагалі відсутнє обґрунтування задоволення позовних вимог. Таким чином, судом взагалі не враховано, не досліджено та не давалась правова оцінка всім зібраним по справі доказам, зокрема кредитній угоді та договору поруки. При цьому не взято до уваги, що в укладених додаткових угодах, укладених між банком та позичальником, було внесено зміни в кредитний договір, збільшено розмір майнових зобов'язань боржника без згоди поручителя. Договір поруки на момент звернення до суду був припинений у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки строк пред'явлення вимоги до поручителя розпочався з 2008 року-першого випадку прострочення боржником внесення чергового платежу, від якого до дати пред'явлення вимоги до поручителя сплило більше шести місяців, визначених ч.4 ст.559 ЦК України. Тому просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав, інші сторони в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Клопотання представника ОСОБА_3 щодо відкладення розгляду справи та зупинення провадження по даній справі відхилено за відсутності правових підстав.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, наведеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає, оскільки в порушення вимог ст.215 ЦПК України та Постанови Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року ''Про судове рішення у цивільній справі'' в ньому відсутня описова та мотивувальна частина рішення, а зазначені в оскаржуваному рішенні обставини по справі стосуються інших сторін та кредитних угод, які не мають до даної справи ніякого відношення. Таким чином, за відсутності встановлених судом обставин і визначених до них правовідносин, а також мотивів, з яких суд вважав встановленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, є незрозумілим чи були порушені права позивача та з яких підстав були задоволені його вимоги.

Тому, за наведених обставин, постановлене судом рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає до скасування із постановленням нового рішення.

Колегією суддів встановлено, що 22 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» і відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредитні ресурси в розмірі 16000 доларів США з оплатою по процентній ставці 15% річних.

Згідно із п.6.1 кредитного договору 22.08.2007 року за прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів позичальник повинен сплачувати пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення (а.с.11-14).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27.03.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2008 року між банком та ОСОБА_2було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно якого було збільшено розмір кредитної лінії з 16000 дол. США до 50000 дол. США та продовжено строк дії договору до 22.08.2022 року /а.с.15/, а 25.04.2008 року між цими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно якого було збільшено розмір оплати за користування кредитними коштами з 15 до 16 процентів річних, однак поручителя не повідомлено про збільшення обсягу його відповідальності та проведено таке збільшення без його згоди, що відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України тягне за собою припинення поруки.

Встановлено, що відповідно до п.4.4. Договору поруки внесення змін і доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя не допускається без згоди поручителя /а.с.16-18/.

Відповідно до ст. ст. 526,1049,1054,1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку, поданого позивачем, заборгованість ОСОБА_2 перед банком станом на 13.03.2012 року становить 92 325,43 дол. США (в еквіваленті 737 310, 88 грн.), з яких 50 900,01 дол. США ( в еквіваленті 406 487,48 грн.) - сума основного боргу, 18 821,70 дол. США (в еквіваленті 150310,10 грн.) - сума нарахованих та несплачених відсотків, 22 603,72 дол. США ( в еквіваленті 180 513,31 грн.) -сума несплаченої пені за відсотками /пеня за період 13.03.2011-13.03.2012/ /а.с.6-9/. Останній платіж відповідачем було здійснено 10.09.2008 року.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додатково (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором згідно п.2.1 Договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині стягнення в їх користь із ОСОБА_2 суми заборгованості по кредитному договору в розмірі 737310,88 грн., відповідно до поданого позивачем розрахунку та судового збору в розмірі 3219 грн., оскільки розмір заборгованості апелянтом не оспорюється, а тому законність і обгрунтованість рішення суду в цій частині апеляційний суд відповідно до вимог п.1ст.303 ЦПК України, перевіряє в межах доводів апеляційної скарги.

Що ж стосується солідарної відповідальності поручителя, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Встановлено, що пунктом 5.1. договору поруки передбачено припинення поруки у випадку, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить позовні вимоги до поручителя. В договорі поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, оскільки умови цих договорів про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором не є встановлення такого строку, та, ураховуючи, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був визначений кредитором, не пред'явив вимоги до поручителя, можна дійти висновку про відсутність підстав для стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що кредит надано позичальнику терміном до 22.08.2010 року. Тобто право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржником ОСОБА_2 щодо повернення кредиту могло виникнути у строк до 22.08.2010 року та наступних 6 місяців.

Встановлено, що за захистом свого порушеного права банк звернувся в березні 2012 року. При цьому будь-яких доказів того, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'являв вимоги до поручителів, суду не представлено. Таким чином, договір поруки на момент звернення до суду був припиненим у відповідності до вимог чинного законодавства. Обгрунтованість висновку про припинення поруки відповідає позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначеній у п.22 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку боргу по договору про відкриття кредитної лінії, тому рішення суду в цій частині слід скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

При цьому колегія суддів виходить з положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України щодо можливості виходу за межі апеляційної скарги та перевірки рішення суду в повному об'ємі, оскільки апеляційним судом встановлено невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2013 року скасувати, постановити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований в АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» /МФО 336235, ідент.код 20539586, к/р 700161415 в НБУ Івано-Франківська/ борг по договору про відкриття кредитної лінії № 1458 рv18-07 від 22 серпня 2007 року в сумі 737310,88 /сімсот тридцять сім тисяч триста десять грн.88 коп./ та судового збору в розмірі 3219,00 грн. /три тисячі двісті дев'ятнадцять грн./

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення боргу в солідарному порядку - відмовити.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М. Васильковський