Постанова № 36272311, 16.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Львів № 813/7546/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Семеряк М.І., представників позивача Цяцяк А.Р, Мицак О.Р., Голополосову К.В., представників відповідача Тістечко Ю.Р., Водолазького І.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішень та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу») звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Львівська митниця) та до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області з наступними вимогами:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013 року;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00425, яка оформлена Львівською митницею;

- стягнути з державного бюджету надмірно сплачені ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» (м. Львів, вул. Садова, 2А, код ЄДРПОУ 30650109) суму мита в розмірі 11540,66 грн. та суму податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 48470,78 грн. на підставі платіжного доручення №75 від 06.09.2013 року, всього в розмірі 60011,44 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у первинній позовній заяві (том І, а.с. 4-15) та заяві від 14.11.2013 року стосовно позовних вимог до другого відповідача. В обґрунтування позовних вимог представники позивача ствердили, що при здійсненні митного оформлення товарів, що імпортувалися на митну територію України на умовах контракту №11LYD230095 від 29.07.2011 року та додатку № 5 від 30.05.2013 року до цього контракту, було надано усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Представники позивача наполягають на тому, що надані документи містять усі необхідні відомості для застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Натомість, спірне рішення про визначення митної вартості товару прийнято за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, а не за ціною контракту, як це зробило товариство. На думку представників позивача, твердження митного органу щодо недостатності наданих декларантом документів є необґрунтованими, відтак підстав для застосування резервного (шостого) методу в даному випадку не було. Як наслідок до бюджету зайво сплачено митні платежі і податок на додану вартість. З урахуванням наведеного, позивач просить позов задовольнити.

Львівська митниця Міндоходів позов заперечила повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 68-72) наступного змісту. Відповідно до вимог статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідач звертає увагу суду на те, що при здійсненні митного оформлення товару, який ввозило ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» спрацював профіль ризику (код профілю 105-2) «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів». При перевірці поданих до митного оформлення документів було виявлено певні розбіжності, зокрема виявлено, що специфікацію на товар (додаток до договору) оформлено після виставлення інвойсу, договір на перевезення товару стосується іншого суб'єкта ЗЕД, а долучений платіжний документ не можна вважати таким, що підтверджує оплату вартості за товар, який імпортується в Україну згідно з наданою декларантом ВМД №209120000/2013/832955. За наведених обставин, з метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості останньому відправлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів, на підставі яких заявлена митна вартість може бути визнана. Втім, надані декларантом у відповідь документи виявилися неналежним підтвердженням застосування першого методу визначення митної вартості товару. Оскільки позивач не надав належних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (подані документи лише підтвердили обґрунтованість сумнівів митного органу щодо правильності визначення декларантом митної вартості), відповідач визначив митну вартість на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. У своїх письмових запереченнях відповідач послідовно пояснив неможливість застосування методів, які передують резервному, відтак вважає, що у даному випадку застосування саме резервного (шостого) методу є виправданим і немає обґрунтованих підстав для задоволення даного позову.

Другий відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, не забезпечило участі свого представника у судовому засіданні, але про місце, дату і час його проведення повідомлене належним чином. Письмових пояснень з приводу даного спору другий відповідач також не подавав. За таких обставин, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд ухвалив розглядати справу без участі представника Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

У судовому засіданні на запитання суду представники сторін повідомили, що надали всі наявні докази, інших надати не бажають, клопотань про витребування доказів не мають.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, та встановив наступні фактичні обставини справи:

29 липня 2011 року Компанія JLAXING LAYO IMP.&EXP. GROUP CO., LTD (Китай; за контрактом - Продавець) та ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» (за контрактом - Покупець) уклали контракт №11LYD230095 (а.с. 23-24). Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 цього контракту Продавець виробляє та продає, а Покупець купує метричну продукцію, надалі - товар на умовах FOB Китай (відповідно до INKOTERMS 2000), згідно обумовлених специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Назва, сума, вартість одиниці кожного товару, загальна сума товару і його вартість вказується в додатку специфікації.

Відповідно до п. 2.1 контракту вартість товару по даному контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість товару, пакування витрати по завантаженню товару до транспортного засобу Покупця, виконання всіх формальностей по передачі товару.

Суд встановив, що 13 березня 2013 року сторони підписали додаток № 3 до контракту №11LYD230095 від 29.07.2011 року (а.с. 26), у якому обумовили, що товаром, який Покупець виробляє і Постачає Покупцю, є «гвинт метричний, оцинкований». За своїм змістом цей додаток є специфікацією до згаданого вище контракту, оскільки містить перелік найменувань товару, його кількість, вартість як одиниці продукції, так і загальної вартості поставки. У додатку № 3 від 13.03.2013 року передбачено, що загальна сума поставки становить 28627,28 дол. США., згідно з домовленістю Покупець зобов'язаний сплатити аванс в розмірі 8500 дол. США до 31.03.2013 року.

Платіжним дорученням №614 від 13.03.2013 року ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» сплатила на користь свого контрагента обумовлену в додатку № 3 суму передоплати в розмірі 8500 грн. за товар, який є предметом контракту №11LYD230095 від 29.07.2011 року (а.с. 27).

30 травня 2013 року Компанія JLAXING LAYO IMP.&EXP. GROUP CO., LTD (Продавець) та ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» (Покупець) погодили ще одну специфікацію до свого контракту від 29.07.2011 року - додаток № 5, відповідно до якого загальна вартість поставки становить 29999,40 дол. США. Сума передоплати, яку Покупець відповідно до додатку № 5 зобов'язаний сплатити до 31.07.2013 року, становить 21499,40 дол. США. (а.с. 35).

Платіжним дорученням № 654 від 24.07.2013 року Покупець сплатив обумовлену в додатку № 5 до контракту від 29.07.2011 року передоплату в розмірі 21499,40 дол. США (а.с. 37).

Митне оформлення товару товару, який є предметом контракту №11LYD230095 від 29.07.2011 року, проводилося посадовими особами митного поста «Городок» Львівської митниці.

05 вересня 2013 року декларант ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» - ТОВ «Котор», подало митному органу митну декларацію №209120000/2013/83397, згідно з якою розрахована декларантом митна вартість товару:

1. «гвинти з чорних металів з різьбою, оцинковані, з півкруглою головкою, з прес-шайбою, з хрестоподібним шліцом в асортименті» (далі - товар №1), становить 1,349 дол. США/кг (загальну вартість товару задекларовано на суму 241016,78 грн. або 30153,48 дол. США (з урахуванням того, що курс дол. США, встановлений НБУ станом на 05.09.2013 року, становив 7,993 грн. за один долар);

2. «гвинти з чорних металів з різьбою, оцинковані, з півкруглою головкою, з прес-шайбою, з внутрішнім шестигранником, в асортименті» (далі - товар №2) становить 1,373 дол. США/кг (загальну вартість товару задекларовано на суму 8200,17 грн. або 1025,92 дол. США (з урахуванням того, що курс дол. США, встановлений НБУ станом на 05.09.2013 року, становив 7,993 грн. за один долар).

На підтвердження заявленої митної вартості декларант разом з митною декларацією подав митному органу наступні документи: контракт №11LYD230095 від 29.07.2011 року, платіжне доручення в іноземній валюті №614 від 13.03.2013 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 654 від 24.07.2013 року, інвойс №13LYD230030 від 15.05.2013 року, пакувальний лист від 15.05.2013 року, додаток № 5 від 30.05.2013 року до контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011 року, іменний коносамент №CNSHA039391 від 26.05.2013 року, договір № 00/15 від 12.08.2009 року про транспортно-експедиційне обслуговування (так зазначив позивач), оригінал сертифікату походження №CCPT121579109 від 03.07.2013 року, витяг про вартість сировини від 05.09.2013 року, довідку про транспортні послуги №6002 від 06.09.2013 року, прайс-лист від 11.03.2013 року, митну декларацію країни відправника №223120130811385319 від 22.05.2013 року, а також інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару.

Під час здійснення контролю заявленої ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» митної вартості згідно з митною декларацією № 209120000/2013/83397 спрацював профіль ризику за напрямком перевірки митної вартості товарів, оскільки задекларована позивачем митна вартість товару виявилась нижчою порівняно з аналогічними товарами, які було ввезено на митну територію України впродовж останніх трьох місяців і відомості про розмитнення яких містяться в базі даних ЄАІС ДМС України.

При розгляді наданих декларантом до митного оформлення документів посадові особи Львівської митниці виявили певні розбіжності, допущені при їх оформленні, у зв'язку з чим інспектор ПМО прийняв рішення про скерування запиту до ВМП Львівської митниці для вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Зважаючи на виявлені під час аналізу ризиків обставини, посадова особа митниці сформувала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, за наявності яких митна вартість може бути визнана митним органом (а.с. 45), а саме:

- транспортні (перевізні) документи (заявку та договір перевезення вантажу);

- виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У свою чергу декларант надав: копію договору на перевезення (до ВМД брокер помилкового надав договір не з позивачем, а іншою особою), копію інтернет-сторінок, де вказано вартість сировини, копії платіжних доручень з оплати вказаного товару, копії податкових накладних. Як зазначив декларант у відповідь на вимогу митного орану щодо надання додаткових документів, копії перелічених документів було надано при оформленні ВМД. На думку представника декларанта, «…вказаних документів вважаємо згідно ст. 53 МК України достатньо для проведення митного оформлення за першим (основним) методом» (а.с. 45).

За наслідками аналізу інформації, що міститься у наданих до митного оформлення документах (основних і додаткових) митний орган дійшов наступних висновків:

- специфікацію на товар (додаток № 5 від 30.05.2013 року до контракту №11LYD230095 від 29.07.2011 року) оформлено після виставлення 15.05.2013 року інвойсу на товар та відправлення цього товару;

- не подано договору на перевезення. Як виявив митний орган і з чим погодився позивач, для митного оформлення було наданого договір про транспортно-експедиційне обслуговування, який стосувався іншого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про відсутність такого договору;

- платіжний документ (платіжне доручення №614 від 13.03.2013 року) не ідентифіковано за даним товаром.

Крім того, під час митного контролю та митного оформлення митний орган на підставі бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (а.с. 83-99) встановив, що заявлена декларантом митна вартість товару за діапазоном пошуку з 06.06.2013 року по 06.09.2013 року є найнижчою (орієнтовно в два рази) порівняно з іншими аналогічними товарами. Зокрема, встановлено, що товар з такими ж характеристиками ввозився на митну територію України згідно з митними деклараціями №500060001/2013/28423 від 11.07.2013 року (а.с. 90) та № 205070000/2013/43401 від 15.08.2013 року (а.с. 97). Втім, митна вартість, за якою розмитнювалися такі товари, становила 2,64 дол. США/кг та 2,70 дол. США/кг відповідно.

Отже, задекларована ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» митна вартість товару № 1 в розмірі 1,349 дол. США/кг та товару № 2 в розмірі 1,373 дол. США/кг за останні три місяці до дати подання митної декларації від 05.09.2013 року є найнижчою митною вартістю серед аналогічних товарів, митне оформлення яких проведено митними органами України.

Оскільки долучені позивачем додаткові документи, які вимагались від декларанта з метою визначення митної вартості товару, не містили необхідних відомостей для підтвердження числового значення заявленої у декларації №209120000/2013/83397 від 05.09.2013 року митної вартості товару, відповідач прийшов о висновку, що митну вартість імпортованих товарів не може бути визначено за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підставі ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості імпортованого товару з декларантом проведено консультацію, а саме: направлено повідомлення наступного змісту: «відповідно до ст. 57, п. 4 Митного кодексу України у митного органу є наявна інформація щодо митного оформлення товарів за рівнем митної вартості. Товар №1 - 2,64 дол. США/кг, товар № 2 - 2,7 дол. США/кг. Прошу повідомити про наявність у декларанта своєї інформації».

У відповідь декларант 06.09.2013 року повідомив митному органу, що «інформація, наявна у декларанта, надано до ВМД з повним переліком документів. Крім того, наявна інформація про проведення митного оформлення ідентичного товару в Одесі за рівнем митної вартості 1,3 - 1,4 дол. США/кг» (а.с. 45).

Повідомлені декларантом дані щодо розмитнення ідентичного товару не знайшли свого підтвердження. В судовому засіданні суд встановив, що в Єдиній автоматизованій системі, яка містить інформацію про розмитнення всіх товарів, які ввозилися на митну територію України, за останні три місяці немає відомостей про митне оформлення товару, ідентичного тому, що його ввозив позивач, за рівнем митної вартості 1,3-1,4 дол. США/кг.

Отже, в процесі консультації було досягнуто згоди з приводу того, що метод визначення митної вартості 2 відповідно ст. 59 Митного кодексу України (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 3 відповідно до ст. 60 Митного кодексу України (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів в даному випадку застосувати неможливо.

Щодо методу 4 згідно зі ст.62 Митного кодексу України (на основі віднімання вартості) та методу 5 згідно зі ст.63 Митного кодексу України (на основі додавання вартості (обчислена вартість), то неможливість застосування цих методів митний орган пояснив відсутністю для цього в митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Не маючи можливості застосувати методи визначення митної вартості послідовно від першого до п'ятого, посадові особи митниці, відповідно до статті 64 Митного кодексу України визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням методу №6, тобто резервного. Цей метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У результаті визначення митної вартості за допомогою резервного методу Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013 року (а.с. 18), відповідно до якого митну вартість товару, який ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» ввозило згідно з декларацією митної вартості №209120000/2013/832955 від 05.09.2013 року, визначено за резервним методом і така становить 59030,40 дол. США (2,64 дол. США/кг). В рішенні про коригування митної вартості від 06.09.2013 року серед іншого зазначено про те, що митну вартість обчислено за резервним методом, а не за ціною контракту, оскільки долучені позивачем документи містили розбіжності, про які згадано вище, а додатково надані документи не містили потрібної інформації. Застосувати попередні п'ять методів не було можливості, про що також зазначено вище. Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях товарів, ввезених згідно з митними деклараціями №500060001/2013/28423 від 11.07.2013 року та №205070000/2013/43401 від 15.08.2013 року.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2013 року та внесенням змін до поданої декларантом 05.09.2013року митної декларації, посадова особа митного органу, яка здійснювала митне оформлення товару, винесла картку відмови в митному оформленні товарів, роз'яснивши при цьому, що митне оформлення таких товарів можливе за умови подання нової ВМД із змінами графах 12, 43, 44, 45, про які зазначено в рішенні про коригування митної вартості від 06.09.2013 року.

З метою розмитнення імпортованих товарів ТОВ «Фірма Техніка монтажу» подало Львівській митниці декларацію митної вартості (а.с.20-21) на ті ж самі товари, у якій декларант зазначив вже скориговану митним органом митну вартість товару № 1 в сумі 471829 грн. або 59030,40 дол. США, що становить 2,64 дол. США/кг. Також ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» доплатило в державний бюджет обов'язкові платежі (ввізне мито та ПДВ) виходячи з митної вартості товару, яку визначив митний орган, а саме: 11540,66 грн. ввізного мита та 48470,78 грн. податку на додану вартість з метою випуску товару в вільний обіг.

Проте, позивач категорично не погоджується з прийнятим Львівською митницею рішенням про коригування митної вартості, а донараховані йому митні платежі вважає такими, що сплачено до бюджету надміру. За захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся з даним позовом до суду і з наведених вище підстав просить скасувати рішення Львівської митниці від 06.09.2013 року та зобов'язати місцевий орган Державної казначейської служби повернути йому з бюджету зайво сплачені кошти.

При оцінці спірних правовідносин суд керувався наступним:

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту першого частини 5 тієї ж статті МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У даному випадку під час перевірки заявленої ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» митної вартості імпортованого товару згідно з ВМД №№209120000/2013/832955 від 05.09.2013 року спрацював автоматичний профіль ризику, на підставі чого відповідач розпочав перевірку достовірності складових митної вартості товару, яку задекларував декларант та правильність її визначення.

Відповідно до частини першої статті 361 МК України, управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 362 МК України передбачено, що аналіз ризику - це систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. До об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.

Під час митного оформлення товару посадові особи відділу митних платежів вчинили усі необхідні дії щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів за вказаною вище ВМД, зокрема: перевірили наявність розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; вивчили характеристику товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняли рівень заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено і відомості про які містяться у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС ДМСУ.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Під час дослідження письмових доказів суд встановив, що у наданих позивачем для митного оформлення документах для підтвердження заявленої ним митної вартості товару дійсно наявні суттєві розбіжності:

- специфікацію на товар - додаток № 5 від 30.05.2013 року до контракту №11LYD230095 від 29.07.2011 року, в якому сторони обумовили асортимент товару, який повинен експортуватися на митну територію України згідно з ВМД від 05.09.2013 року - оформлено вже після виставлення 15.05.2013 року інвойсу на товар та фактичного відправлення цього товару. Суд з'ясував, що при митному оформленні декларант надав митну декларацію країни відправника №223120130811385319 датовану « 22 травня 2013 року» (а.с. 34). Зазначений документ подано мовою оригіналу (китайською), без належного перекладу. Відповідно, посадові особи, які здійснювали митне оформлення товару, не змогли надати такому документу належну правову оцінку. Суду також не надано офіційного перекладу такої митної декларації, тому встановити обставини, на підтвердження яких її подано, об'єктивно немає можливості. Разом з тим, суд погоджується з думкою відповідача, що оформлення такої митної декларації відбулося ще пізніше, ніж оформлення інвойсу та пакувального листа, а також самої специфікації товарів, які постачалися у відповідності з цими документами. Суд встановив, що для митного оформлення товару декларант не надавав додатку №3 від 13.03.2013 року до контакту №11LYD230095 від 29.07.2011 року. Цей додаток надано суду при зверненні з даним позовом і цього факту представники позивача не заперечили. Такими чином, митний орган для митного оформлення товару отримав лише додаток № 5 від 30.05.2013 року, в якому сторони обумовили предмет поставки на загальну суму 29999,40 дол. США. Поряд з тим, інвойс, згідно з яким постачався обумовлений сторонами у додатку № 5 від 30.05.2013 року товар, а також пакувальний лист датовані « 15 травня 2013 року», тобто значно раніше, аніж визначено, що саме і в якій кількості постачатиметься.

Таку суперечність у документах представники позивача пояснили тим, що згаданий додаток № 5 було погоджено з метою уточнення обсягу і асортименту поставки, а також для остаточного узгодження термінів оплати вартості товарів. Підписанню цього додатка передувала інша специфікація, яку сторони погодили ще 13.03.2013 року, оформивши її додатком № 3 до згаданого контракту. Тобто спершу сторони дійшли згоди щодо поставки товару загальною вартістю 28627,28 дол. США, втім згодом обсяг поставки збільшено, у зв'язку з чим виникла потреба погодити іншу специфікацію від 30.05.2013 року. Однак, станом на дату її погодження документи на відправку товару вже було оформлено, чим і пояснюється розбіжність у датах. Однак позивач не повідомляв вказаних обставин митному органу при поданні ВМД та документів, підтверджуючих заявлену митну вартість товару.

Таким чином суд встановив, що декларант не надав митному органу всіх документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, а ті товарно-супровідні документи, які було долучено до митної декларації не узгоджуються між собою. Щодо аргументів, якими представники позивача спростовують виявлені суперечності у документах, то суд виходить із того, що при митному оформленні товарів посадова особа митного органу може робити відповідні висновки і приймати певні рішення лише на основі тих документів, які були в її розпорядженні на час митного оформлення. Посадові особи відповідача при митному оформленні товару, який ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» ввозило на митну територію України згідно з митною декларацією від 05.09.2013 року, не володіли інформацією і її документальним підтвердженням, які позивач надав суду. Відтак, оцінюючи дії та рішення митного органу, які було вчинено/прийнято безпосередньо при здійсненні митного оформлення, суд погоджується з відповідачем у тому, що на момент митного оформлення надані посадовій особі митниці документи давали достатні підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість;

- платіжне доручення № 614 від 13.03.2013 року про сплату 8500 дол. США, передбачає призначенням платежу - передоплату за товар, який є предметом контракту №11LYD230095 від 29.07.2011 року. Беручи до уваги наведені вище обставини справи, у посадової особи митного органу виникли цілком обґрунтовані сумніви щодо того, чи має цей документ відношення до товару, який ввозиться згідно з митною декларацією №209120000/2013/83397. Твердження позивача про те, що наявність інших документів, наданих під час митного оформлення, дає достатньо інформації, яка свідчить про обґрунтованість заявленої митної вартості товару, на думку суду, є необґрунтованими. В силу приписів ст. 53 МК України обов'язком декларанта є подати документи, що підтверджують заявлену митну вартість та метод її визначення. Одними і з таких документів передбачено платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 5 ч. 1 ст. 53 МК України). Наданий декларантом платіжне доручення №614 від 13.03.2013 року не відповідає таким вимогам, тому відповідач мав підстави для висновку про те, що за таким платіжним документом дійсно неможливо було ідентифікувати товар, за який було здійснено передоплату в сумі 8500 дол. США;

- не подано договору на перевезення товарів, оскільки для митного оформлення було надано договір про транспортно-експедиційне обслуговування, який стосувався іншого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. В судовому засіданні представники позивача ствердили, що так сталося випадково. На спростування висновку відповідача надали суду копію договору №00/15 від 12.08.2009 року на транспортно-експедиційне обслуговування (а.с. 38-40), укладеного з ТОВ «Глобал оушен лінк». Разом з тим, наявність такого договору станом на дату розгляду даної справи в суді не заперечує того факту, що при митному оформленні товарів було подано інший договір.

Суд також враховує, що у прайс-листі від 11.03.2013 року, який декларант надав при митному оформленні товару, вказано отримувача товару ТОВ «Фірма «Техніка монтажу», та умови поставки «FOB Shangyai». Отже, прайс-лист такої форми суперечить суті такого документа, який мав би стосуватися невизначеного кола покупців і передбачати можливість укладення з ними договору на однакових для всіх умовах. Також у наданому декларантом прайс-листі відсутня інформація про «складові» такої ціни, тобто про чинники, які вплинули на її формування (напр., наявність чи відсутність знижок, врахування вартості перевезення та доставки). Відтак, наданий прайс-лист не може розцінюватися як публічна пропозиція укласти договір чи як запрошення невизначеному колу осіб робити пропозиції укласти договір.

Наведені вище обставини в цілому дають суду підстави вважати, що у відповідача були вагомі підстави ставити під сумнів відомості, зазначені у поданих позивачем документах, оскільки заявлена митна вартість товару була найнижчою порівняно з іншими митними оформленнями за співставний період (три місяці), а виявлені розбіжності в датах товарно-супровідних документів зумовили необхідність подання додаткових документів для належного контролю визначення митної вартості, про що уже зазначено вище. Суд також вважає обґрунтованими висновки відповідача за наслідками вивчення додаткових документів, які на його вимогу надав декларант під час митного оформлення та контролю для підтвердження митної вартості товару, що в свою чергу також дає підстави погодитися з тим, що в даному випадку не було підстав для застосування основного (першого) методу для визначення митної вартості товару.

Відтак, у митного органу були передбачені законом підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості, у зв'язку з чим і було проведено процедуру консультацій з декларантом.

Стосовно послідовності застосування методів визначення митної вартості товару, то у статті 54 МК України, зокрема, передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 54 МК України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 3 статті 54 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 54 МК України).

Відповідно до норм статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно до норм статті 60 МК України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості № 3, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

У даному випадку через відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, посадові особи Львівської митниці не мали змоги застосувати методи визначення митної вартості № 2 та №3 (за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно). Щодо незастосування Львівською митницею при перевірці заявленої декларантом митної вартості методів №4 та №5 слід врахувати наступне. Відповідно до статті 62 МК України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості (методу № 4), у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, визначених Митним кодексом України компонентів. У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку. У разі відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на день ввезення в Україну, на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою зазначені товари продаються в Україні після подальшої обробки (переробки) найбільшою партією особам, не пов'язаним з особами, у яких вони купують такі товари. При цьому робляться відповідні поправки на вартість, додану такою обробкою (переробкою), та вирахування, передбачені пунктами 1 - 3 частини другої цієї статті.

Вирахування вартості, доданої подальшою обробкою (переробкою), повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи. За основу для обчислень беруться прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва та інша галузева практика. З огляду на наведене вище, метод визначення митної вартості № 4 не застосовувався, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості не було документального підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 МК України.

Відповідно до норм статті 63 МК України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (методу №5), для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів. Проте посадова особа митного органу не вправі вимагати або примушувати будь-яку особу - нерезидента, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні - виробника товарів уповноваженими органами України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки. Таким чином, метод №5 не було застосовано через відсутність документального підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до статті 63 МК України. Отже, застосувати послідовно перші п'ять методів визначення митної вартості митному органу не вдалося.

У зв'язку з цим митний орган на підставі статті 64 МК України визначив митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6). Цей метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

- ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

- системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

- ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

- вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

- ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

- мінімальної митної вартості;

- довільної чи фіктивної вартості.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

За даних обставин справи та з врахуванням наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно застосував резервний метод визначення митної вартості на підставі критерію гнучкого застосування всіх попередніх методів та визначив митну вартість на найнижчому рівні митної вартості імпортованих товарів, що містяться в ціновій базі даних Державної митної служби України за останні три місяці до дати прийняття оскаржуваного рішення.

Суд встановив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення взяв до уваги найменшу митну вартість, відомості про яку були в базі ЄАІС Держмитслужби України на подібний товар, а саме: митне оформлення згідно вантажно-митними деклараціями №500060001/2013/28423 від 11.07.2013 року та №205070000/2013/43401 від 15.08.2013 року.

На вимогу суду представник відповідача надав відомості з архіву цінової бази ЄАІС Держмитслужби України з діапазоном пошуку з 06.06.2013 року по 06.09.2013 року (за три останні місяці), яка підтверджує, що товари, аналогічні ним, що їх ввозило ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» 05.09.2013 року, пройшли митне оформлення за найнижчою серед інших митною вартістю (2,64 і 2,70 дол.США/кг).

Зважаючи на наведене суд вважає, що Львівська митниця прийняла обґрунтоване рішення про коригування митної вартості №209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 2 статті 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. При цьому адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.

Оцінюючи зібрані в справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що дії Львівської митниці щодо самостійного визначення митної вартості товару за резервним методом було вчинено в межах наданих Конституцією та законами повноважень, у визначений законом спосіб; вимога надати документи для визначення правильності митної вартості товару пов'язана із здійсненням повноважень митного органу; рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013 року прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що достатніх та обґрунтованих підстав для скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів немає.

Позовні вимоги про скасування картки відмови та повернення надміру сплачених коштів у зв'язку з прийняттям спірного рішення є похідними. Оскільки суд дійшов висновку про законність дій Львівської митниці, то підстав для задоволення таких вимог позивача також немає.

Крім того, стосовно вимог позивача про стягнення з держаного бюджету, сплачених при митному оформленні товару платежів суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 07.09.2012 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26347510), висновки якого відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України суд зобов'язаний враховувати при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Правова позиція Верховного Суду України з цього питання зводиться до наступного - аналіз статті 266 МК, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та Порядку № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Крім того, відповідно до частини третьої статті 265 МК у разі якщо у митного органу виникає сумнів щодо правильності визначення декларантом митної вартості то він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. У постанові Верховного Суду України від 07.09.2012 року також зазначено, що постановляючи стягнути суму надмірно сплаченого ПДВ, суд фактично визначить митну вартість товару, чим підмінить митний орган.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» слід відмовити у повному обсязі з мотивів їх безпідставності.

Стосовно судових витрат, то відповідно до вимог статті 94 КАС України такі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.