Рішення № 36272232, 16.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2013 р.Справа № 916/2669/13

За позовом: Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 81 827,18 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 08.10.2012 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 11 594,91 грн., неустойку у розмірі 70 232,27 грн., а також зобов'язати відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 за актом приймання-передачі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань, взятих за договором оренди нерухомого чи іншого індивідуально встановленого майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради від 16.06.2011 року, що призвело до утворення у нього перед позивачем заборгованості з орендної плати та неустойки, про стягнення яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 04.10.2013р. було порушено провадження у справі №916/2669/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 06.11.2013р.

04.11.2013 року за вх. № 33401/13 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.31-33), згідно якого відповідач, не погодившись з розрахунком позивача, здійснив контррозрахунок суми заборгованості, зазначивши, що позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості вказувалася невірна ставка орендної плати.

При цьому, у відзиві на позов відповідач вказує, що ним за період оренди приміщень було сплачено 20 524,60 грн., а тому заборгованість по орендній платі у нього перед позивачем складає 8 865,43 грн.

Крім цього, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не визнає нарахування позивачем неустойки у розмірі 70 232,27 грн. з огляду на те, що після укладення договору оренди, рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.07.2011 року № 991-VI орендований ним об'єкт був включений в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації в ІІІ кварталі 2011 року, а також встановлений спосіб приватизації - викуп орендарем.

Відповідач зазначає, що ним були проведені заходи, пов'язані з підготовкою об'єкту до приватизації - за власний рахунок проведено інвентаризацію об'єкта та сплачені роботи по експертній оцінці об'єкту.

Проте, рішенням Ізмаїльської міської ради від 25.11.2011 року № 1558- VI орендований об'єкт був виключений із переліку об'єктів, які підлягають приватизації.

В зв'язку із зазначеним, відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради та Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради про усунення перешкод та спонукання виконати певні дії (господарська справа № 5017/134/2012).

Рішенням суду від 05.05.2012 року позов було задоволено повністю.

Тому, як вказує відповідач у відзиві, з моменту прийняття господарським судом Одеської області рішення по справі №5017/134/2012 (а.с.34-39), яким було зобов'язано Фонд комунального майна Ізмаїльської міської Ради здійснити приватизацію майна шляхом укладення з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1), він припинив сплачувати орендну плату, вважаючи, що з моменту прийняття судом рішення фактично були припинені правовідносини між ним та позивачем по оренді комунального майна.

Крім цього, 06.11.2013 року через канцелярію до суду від відповідача за вх. № 33728/13 надійшов додатковий відзив на позов (а.с.42-43), обґрунтовуючи який відповідач зазначив, що позивач не здійснював досудового врегулювання спору з ним щодо нарахованої суми неустойки і повторно наполягав на необґрунтованості її нарахування, при цьому, зазначивши, що позивач не повідомив його про розірвання договору.

Ухвалою суду від 06.11.2013 року, приймаючи до уваги неподання позивачем витребуваних доказів, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 18.11.2013 року.

У судове засідання, призначене на 18.11.2013 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача надав суду акт обстеження приміщення від 13.11.2013 року, в якому зазначено, що на день перевірки 13.11.2013 року оспорюване приміщення не передане Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, а при візуальному огляді приміщення закриті на замок, доступ для їх огляду відсутній, а також надав свідоцтво про право власності на оспорюване приміщення №237 від 28.02.2002 року, видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради (а.с.54).

Під час судового засідання представник позивача зауважив, що відповідачем при здійсненні контррозрахунку заборгованості не враховано умову, передбачену п. 5.5 договору, якою сторони погодили, що щомісячне відшкодування витрат ФКМ, пов'язаних з функцією Орендодавця - 10 % розміру орендної плати в місяць з урахуванням ПДВ.

Представник відповідача у судовому засіданні також зазначив, що відповідачем складався акт приймання-передачі приміщення, однак, позивач не приймав поштової кореспонденції від відповідача.

Ухвалою суду від 18.11.2013 року, за клопотанням представників сторін строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів відкладено на 09.12.2013 року.

05.12.2013 року за вх. № 37166/13 до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов (а.с.61-64), згідно яких відповідач зазначив, що не здійснював свою діяльність на оспорюваному об'єкті, а тому, як рахує він, орендна плата з жовтня 2011 року по лютий 2012 року, отримана позивачем, є неправомірною вигодою.

Згідно вказаних доповнень до відзиву, відповідач зауважив, що позовні вимоги є безпідставними, з огляду на те, що об'єкт оренди знаходиться в фактичному користуванні Орендодавця.

У судовому засіданні 09.12.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, зазначивши, що відповідачем не направлявся на адресу позивача акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, наполягав на відмові в їх задоволенні.

09.12.2013 року оголошено перерву у судовому засіданні до 16.12.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2013р. заперечував проти задоволення позовних вимог, наполягав на відмові в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додатковому відзиві та доповненнях до відзиву, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 16.12.2013 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та дату його проведення, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 09.12.2013 року (а.с.88).

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Фонду ґрунтуються на фактах несплати відповідачем орендної плати, а також незвільнення орендованого майна після припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього.

Оцінюючи заявлені Фондом вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (Орендодавець) передає другій стороні (Орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як свідчать матеріали справи, 16.06.2011 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого чи іншого індивідуально встановленого майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради.

Відповідно до п. 1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 . Балансоутримувач майна - ФКМ. Вартість майна встановлена у відповідності до незалежної оцінки складає 400224 грн. станом на 01.02.2011 року. Майно здане в оренду з ціллю розміщення на орендованих площах технологічного оснащення для здійснення виробничої діяльності.

Згідно з п. 2.1 договору, Орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору і акту приймання-передачі майна.

У відповідності до п.2.4 договору, обов'язок відносно складення акту приймання-передачі приміщення покладається на Орендодавця.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлена за результатами конкурсу (протокол № 007 від 08.06.2011 року) і складає на дату проведення конкурсу 08.06.2011 року - 2500 грн. (з урахуванням ПДВ - 416,67 грн.).

Згідно п. 3.2 договору, орендна плата за перший місяць після укладення договору оренди встановлюється шляхом коректування орендної плати за базовий місяць, тобто на 08.06.2011 року на індекс інфляції по перший місяць оренди включно.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що орендна плата за кожний наступний місяць встановлюється шляхом коректування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

У п. 5.16 договору встановлено, що в випадку припинення чи розірвання договору на протязі трьох робочих днів Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю чи підприємству/товариству, вказаному Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, чим на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу і відшкодувати Орендодавцю збитки у випадку погіршення стану чи втрати (повної чи часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Відповідно до п. 8.5 договору, Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість Орендаря перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Згідно п. 10.1 договору, даний договір укладений по 14.05.2014 року включно.

Пунктом 10.6 договору сторони погодили випадки, за яких дія договору припиняється, зокрема згідно п.п.5 п. 10.6 договору, дія договору припиняється достроково у випадку відмови Орендодавця від договору, якщо Орендар має заборгованість, сума якої перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

У п. 10.8 договору встановлено, що у випадку припинення чи розірвання договору майно на протязі трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. П.10.9 договору визначено, що майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складення акту приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 17.06.2013 року (а.с.11), позивач на виконання вимог договору передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування, на умовах оренди, нерухоме майно загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 У вказаному акті зазначено, що відповідач ознайомлений з об'єктом оренди і претензій до його технічного стану немає.

28.05.2012 року позивач за вих. № 01/04-354 направив на адресу відповідача лист (а.с.13) згідно якого сповістив останнього про відмову від договору оренди, запропонував йому на протязі 10 днів з моменту отримання листа повернути позивачу орендовані приміщення по акту приймання-передачі, а також погасити заборгованість по орендній платі, яка на той момент складала 8 277,17 грн.

Факт направлення позивачем та отримання відповідачем зазначеного листа підтверджується поштовим повідомленням від 28.05.2013 року (а.с.14).

Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно п. 8.5 договору, Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість Орендаря перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приймаючи до уваги, що на момент направлення листа про відмову від договору у відповідача існувала заборгованість за лютий-квітень 2012 року, суд, з урахуванням положень ст. 782 ЦК України та ч. 3 ст. 651 ЦК України, доходить висновку про припинення договору оренди 06.06.2012 року внаслідок односторонньої відмови Орендодавця.

Згідно приписів ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність позовних вимог Фонду щодо стягнення орендної плати за період дії договору, тобто по 06.06.2012 року включно.

Разом з тим, перевіривши розрахунок заборгованості (а.с.19), суд дійшов висновку про його помилковість, пов'язану із безпідставним коригуванням орендної плати за червень 2011 року на індекс інфляції за травень, оскільки базовим місяцем згідно до п. 3.1 та п. 3.2 договору є саме червень 2011 року, а коригування на індекс інфляції за травень не відповідає умовам договору.

З урахуванням викладеного, судом зроблено перерахунок, згідно з яким орендна плата, що підлягає стягненню, з урахуванням положень п. 5.5 договору, складає 11 339,56 грн. (28 967,42 грн. + 2 896,74 грн. - 20 524,6 грн.)

Місяць Нарахування орендної плати Відшкодування витрат Орендодавця Надійшло орендної платиЧервень 2011 року1166,67 грн. 116,67 грн.0Липень 2011 року2510,00 грн. 251,00 грн. 1293,60 грн.Серпень 2011 року2477,37 грн. 247,74 грн. 2783,11 грн.Вересень 2011 року 2467,46 грн. 246,75 грн. 0Жовтень 2011 року2469,92 грн. 246,99 грн. 0Листопад 2011 року2469,92 грн. 246,99 грн. 5482,87 грн.Грудень 2011 року2472,39 грн. 247,24 грн. 5477,37 грн.Січень 2012 року2477,33 грн. 247,73 грн. 0Лютий 2012 року2482,28 грн. 248,23 грн. 5487,65 грн.Березень 2012 року2487,24 грн. 248,72 грн. 0Квітень 2012 року2494,70 грн. 249,47 грн. 0Травень 2012 року2494,70 грн. 249,47 грн. 0Червень 2012 року497,44 грн. 49,74 грн. 0Всього: 28 967,42 грн. 2 896,74 грн. 20 524,6 грн.

Посилання відповідача на відсутність обов'язку сплати орендної плати у зв'язку із зобов'язанням Фонду здійснити приватизацію майна, не приймаються судом до уваги, оскільки договір оренди припиняє свою дію з моменту викупу орендованого приміщення, а не з моменту включення приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у сумі 70 232,27 грн. та зобов'язання його повернути нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 за актом приймання-передачі, суд вказує на наступне.

Дійсно, п. 5.17 договору сторони погодили, що Орендатор зобов'язаний у випадку невиконання зобов'язань щодо повернення орендованого майна при припиненні договору оренди сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення.

Пунктом 8.7 договору, який цілком відповідає ч.2 ст. 785 ЦК України, встановлено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення у випадку невиконання зобов'язань повернення орендованого майна при припиненні договору оренди.

Разом з тим, зазначена законна неустойка застосовується як міра відповідальності за невиконання орендарем обов'язку по поверненню майна.

Натомість, як свідчать матеріали справи, 08.05.2012 року орендарем було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с.85). Зазначений акт було надіслано на адресу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, про що свідчить фіскальний чек № 6444 від 08.05.2012 року (а.с.82).

Разом з тим, як наголошував представник відповідача і це частково знайшло підтвердження в ході судового розгляду (а.с.89-91), Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради неодноразово відмовлявся від отримання поштових відправлень від ФОП ОСОБА_1, у зв'язку із наявністю конфліктної ситуації між сторонами, що зумовлювало повернення поштової кореспонденції на адресу відправника.

Відповідно до ст. 33 ГК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вимог вказаної статті позивачем не доведено факту невиконання відповідачем обов'язку щодо складення акту прийому-передачі приміщення та, за допомогою належних та допустимих доказів, не спростовано відповідні твердження відповідача.

Крім того, про фактичне звільнення приміщення відповідачем опосередковано свідчить акт обстеження приміщення від 13.11.2013 року (а.с.53), а також незаявлення позивачем вимог про виселення ФОП ОСОБА_1

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у сумі 70 232,27 грн. та зобов'язання його повернути нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 за актом приймання-передачі, у зв'язку із недоведеністю позивачем факту невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 22514515) 11339/одинадцять тисяч триста тридцять дев'ять/грн. 56 коп. заборгованості по орендній платі та 238 /двісті тридцять вісім/ грн. 43 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 23.12.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.