Ухвала суду № 36272045, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2013 р. м. Київ К/800/21922/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Зеленцової О.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська Державної податкової служби України

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року

у справі № 2а/1270/7939/2012

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Аутрайт» доДержавної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська Державної податкової служби України проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Аутрайт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТПК «Аутрайт») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТПК «Аутрайт» відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ТПК «Аутрайт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень - червень 2010 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення сум податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за червень - серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2012 року №1423/15-417/30339320.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 895109,00 грн.

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму податкових зобов'язань в суму ПДВ 698 733,00 грн.

- пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТПК «Аутрайт» занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1155 грн. по декларації за червень 2010 року, яку податковим органом враховано згідно пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» враховано у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів;

- пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТПК «Аутрайт» завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ 197 531,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2012 року №0000142320, яким позивачу занижено бюджетне відшкодування на суму 1155,00 грн., №0000152320, яким ТОВ «ТПК «Аутрайт» завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму - 194 415,00 грн. та №0000162320, яким позивачу завищено бюджетне відшкодування на суму 197 531,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі у розмірі - 18 481,43 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ТПК «Аутрайт» щодо скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що позивачем не підтверджені витрати на придбання товару належними первинними документами.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ТПК «Аутрайт» виходив з того, що відповідачем не доведено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, які позбавляло б ТОВ «ТПК «Аутрайт» права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а також на відображення зазначених операцій в податковій звітності з оприбуткування прибутку підприємств.

Колегія суду не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважаючи його передчасним та таким, що винесений з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи положення статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 207 КАС України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції, при розгляді спору не зазначено з посиланням на відповідні первинні документи обставин, якими спростовується висновок суду першої інстанції про безтоварність операцій з відповідними контрагентами.

Доводи апеляційного суду про те, що на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та ненадання відповідачем доказів обізнаності позивача про можливі факти порушень з боку його контрагентів, не можуть бути єдиною підставою для задоволення позову без дослідження питання товарності спірних операцій.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не розглянув належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надав належну оцінку обставинам справи, порушив та невірно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, прийняв незаконне рішення.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 4 ст. 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів питання реальності господарських операцій, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська Державної податкової служби України задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов