Постанова № 36271964, 20.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Справа № 910/12475/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.суддів :Алєєвої І.В., Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 29.08.2013 р.у справі№ 910/12475/13 господарського суду міста Києваза позовом ТОВ "Фірма "Володар - Роз" (надалі - Товариство)доПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (надалі - Підприємство)простягнення 8 186,86 грн. за участю представників: від позивача- Солодкий Р.В., довір. № 1 від 02.01.2013 р.від відповідача- Коваль О.С., дог-р № 14/08/13 від 14.08.2013 р.; - Боровська Я.О., довір. б/н від 27.05.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства та просило суд стягнути з останнього 8 186,86 грн. заборгованості за надані послуги згідно з договором № 2/1834-К-12 від 28.09.2012 р. про вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено повністю: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 8 186,86 грн. боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р. (головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.09.2012 р. між Товариством (перевізник) та Підприємством (замовник) укладено договір № 2/1834-К-12 про вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а перевізник зобов'язався надавати послуги по вивезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів, накопичених у замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги в розмірі і на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору перевізник надає замовнику послуги по вивезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів, накопичених у замовника у власних та/або у наданих перевізником контейнерах, для розміщення яких замовник відводить спеціальний майданчик (площадку) з твердим покриттям.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 02.06.2010 р. № 397 тариф на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з твердими побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, утилізація, захоронення), що надаються підприємствами-перевізниками, встановлюються в розмірі 43,78 грн. (з ПДВ) за 1 метр кубічний.

У п. 5.5. Договору визначено, що замовник проводить розрахунок за надані послуги в поточному місяці після підписання акту виконаних робіт, згідно рахунку-фактури, не пізніше 15-го числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у 2013 році були надані відповідачу послуги з перевезення та знешкодження твердих побутових відходів на загальну суму 17 577,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, які підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

У свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав лише частково, оплативши суму в розмірі 9 391,08 грн., внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 8 186,86 грн.

З метою досудового врегулювання спору Товариство надіслало на адресу Підприємства претензію б/н від 14.06.2013 р. з вимогою погасити утворену заборгованість. Однак, дана претензія була залишена без належної уваги, а заборгованість на момент звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами не була погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 8 186,86 грн. заборгованості.

Щодо поданої Підприємством касаційної скарги до Вищого господарського суду України слід зауважити наступне.

Частиною 1 ст. 627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли вірних та підставних висновків, що оскільки Договір № 2/1837-К-12 від 28.09.2012 р. укладений саме між Товариством (перевізник) та Підприємством (замовник), на якого покладено обов'язок прийняти та оплатити надані послуги, при цьому, будь-яких інших осіб, які б повинні були здійснити таку оплату, не зазначено, то саме відповідач - Підприємство як замовник послуг є особою, яка зобов'язана виконати свої обов'язки за укладеним договором в частині оплати наданих позивачем послуг.

Наведені в касаційній скарзі Підприємством доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. у справі № 910/12475/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Татьков

С у д д і І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич