Постанова № 36271948, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 922/2625/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А. (доповідач),суддів:Данилової М.В., Данилової Т.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 922/2625/13 господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 провизнання орендарем земельної ділянки та визнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивача не з'явились;- відповідача не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" орендарем земельної ділянки площею 0,0559 га за адресою: АДРЕСА_1 замість Акціонерного комерційного банку "БАЗИС" за договором оренди земельної ділянки від 23 травня 2001 року, посвідченим 23 травня 2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 4588 та зареєстрованим у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2001 року за № 100/01. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" на квартирний багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, який має загальну площу 3250,30 кв. метрів і складається із 104 квартир.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 липня 2013 року у справі №922/2625/13 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.22013 у справі № 922\2625\13 зазначене судове рішення скасоване, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 травня 2001 року між Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області (орендодавець) та Акціонерним комерційним банком "Базис" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (сто сорок вісім), загальною площею 0,0559 га.

Відповідно до пункту 1.2. договору земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01.01.2026 року для проектування у 2001-2002 роках та реконструкції у 2002-2003 роках семиповерхового адміністративно-побутового корпусу для розміщення філії банку та подальшої його експлуатації і обслуговування.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що станом на квітень 2012 року зазначеної реконструкції не було здійснено.

10 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Базис" (продавець) та Приватним підприємством Агентство нерухомості "Рестріелт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.8-9) відповідно до п.1.1. якого продавець на умовах цього договору передає, а покупець приймає у власність будівельні матеріали, які є власністю продавця та відображені в його балансі, як незавершені капітальні вкладення (далі - будівельні матеріали) згідно переліку зазначеного в додатку № 1 до цього договору. Будівельні матеріали знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в оренді у продавця відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23.02.2001.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що право власності на будівельні матеріали переходить до покупця після повної оплати покупцем суми зазначеної в п. 2.1. цього договору та зарахування її на рахунок продавця.

Згідно із пунктом 2.1. продаж всіх будівельних матеріалів, зазначених в пункті 1 договору здійснюється за ціною 200000,00 (двісті тисяч) гривень, в т.ч. ПДВ - 20%.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 24 від 27 травня 2012 року, яким підтверджується сплата покупцем 200000,00 грн. та зарахування їх на рахунок продавця (а.с.12).

У додатку №1 до договору купівлі-продажу від 10.04.2012 зазначено перелік будівельних матеріалів, які продавець передав у власність покупцю.

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність будівельні матеріали за актом прийому-передачі в день укладення цього договору.

10 квітня 2012 року сторони договору купівлі-продажу від 10.04.2012 склали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис" передало, а Приватне підприємство Агентство нерухомості "Рестріелт" прийняло у власність будівельні матеріали, зазначені у додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 10.04.2012 (а.с.11).

07 травня 2012 року між Приватним підприємством "АН "Рестріелт" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (без нотаріального посвідчення) (а.с.13) відповідно до пункту 1.1. якого продавець на умовах цього договору передає, а покупець приймає у власність конструкції і споруди незавершеного будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) по АДРЕСА_1 які є власністю продавця відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 10.04.2012, укладеного між продавцем та ПАТ АКБ "БАЗИС". В подальшому за текстом цього договору конструкції і споруди незавершеного будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) іменуються об'єкт продажу.

Згідно із пунктом 1.2. договору право власності на об'єкт продажу виникає у покупця в момент укладення цього договору.

Сторони погоджуються з тим, що покупець зобов'язується сплатити продавцеві за об'єкт продажу договірну ціну в загальній сумі 250000,00 гривень, включаючи ПДВ 20% на умовах цього договору (п.2.1.).

Пунктами 5.1. та 5.2. договору передбачено, що продавець зобов'язаний в день укладення цього договору за актом приймання-передачі передати покупцю об'єкт продажу. Сторони домовились, що під фактичною передачею об'єкта продажу за цим договором слід вважати підписання сторонами акту приймання-передачі.

07 травня 2012 року сторони договору купівлі-продажу від 07.05.2012 склали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Приватне підприємство "АН "Рестріелт" передало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 прийняла конструкції і споруди незавершеного будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) по АДРЕСА_1 (а.с.14).

В подальшому, 10 травня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" (замовник) було укладено договір на будівництво в порядку пайової участі (а.с.6).

Відповідно до пункту 1.1. цього договору забудовник, тобто відповідач, зобов'язується збудувати (організувати будівництво) і передати замовнику (позивачу) об'єкт будівництва, а замовник зобов'язується взяти участь у фінансуванні будівництва в обсязі 100% необхідного фінансування і прийняти закінчений будівництвом об'єкт. Об'єктом будівництва є квартирний багатоповерховий житловий будинок (апартаменти) загальною площею орієнтовно 3300,00 кв. метрів. Розташований на земельній ділянці площею 0,0559 га за адресою: АДРЕСА_1

Згідно із пунктом 2.1. замовник здійснює оплату робіт з будівництва об'єкту, вказаного у п.1.2. цього договору, за договірною ціною (з ПДВ) 500 грн. за один квадратний метр загальної площі квартир. Загальну сума оплати за цим договором складає 1650000 грн., у тому числі ПДВ 20% 275000,00 грн.

В пункті 3.2. зазначено, що забудовник повинен закінчити будівництво об'єкта будівництва за цим договором і передати його замовнику не пізніше 31 січня 2013 року.

Як зазначав позивач в своїй позовній заяві, договір на будівництво в порядку пайової участі від 10.05.2012 за своєю правовою природою є, на його думку, змішаним договором і містить всі істотні умови договору будівельного підряду (а.с.4).

Враховуючи вказане, позивач стверджував, що саме невиконання відповідачем умов договору від 10.05.2012 щодо закінчення будівництва об'єкта у визначений договором строк, є підставою для захисту його інтересів в судовому порядку, а саме визнання ТОВ "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на квартирний багатоповерховий житловий будинок, розташований за вищезазначеною адресою.

Місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що у позивача виникло право власності на об'єкт будівництва відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України та право на оренду земельної ділянки у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим його позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав зазначені висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать вимогам діючого законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У пункті 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильно висновку, що у даному випадку відсутні підстави застосування до спірних правовідносин статті 120 Земельного кодексу України відсутні, оскільки, як свідчать матеріали справи, договорів купівлі-продажу нерухомого майна укладено не було, предметом договору купівлі-продажу від 10.04.2012 були будівельні матеріали, договору купівлі-продажу від 07.05.2012 - конструкції і споруди незавершеного будівництва, а предметом договору на будівництво в порядку пайової участі від 10.05.2012 - пайова участь.

Враховуючи наведене, переходу права користування на земельну ділянку не відбувалось, оскільки положення статті 120 Земельного кодексу України пов'язують перехід такого права лише якщо на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, розміщено жилий будинок, будівлю або споруду, тобто нерухоме майно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що купівля-продаж будівельних матеріалів, а також конструкцій і споруд незавершеного будівництва, які не мали ознак жилого будинку, будівлі або споруди, здійснювалась без державної реєстрації на ці предмети.

Крім того, на момент подачі позову та винесення рішення судом першої інстанції, позивач не довів належними і допустимим доказами наявність нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 Також в матеріалах справи відсутня технічна документація і відповідні висновки.

У відповідності до пункту 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують звернення до компетентних органів із заявою про переоформлення права користування спірною земельною ділянкою на своє ім'я або доказів укладення між позивачем та таким органом договору оренди цієї земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на квартирнй багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Сторони договору на будівництво в порядку пайової участі від 10.05.2012 у пункті 3.5. зазначили, що відповідач повинен закінчити будівництво об'єкта будівництва за цим договором і передати його позивачу не пізніше 31 січня 2013 року.

Як стверджує позивач, це будівництво в зазначений строк не було здійснено, а об'єкт будівництва зведено не було.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач просить визнати за ним право власності на квартирний багатоповерховий житловий будинок, який фактично не було збудовано.

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок прийняття нерухомого майна до експлуатації завершеного визначається Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Зазначеним Порядком передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

У разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 р., особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Мінрегіоном.

Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Позивачем в порушення цих приписів законодавства не надано до суду ні декларації про готовність об'єкта до експлуатації, ні сертифіката.

Крім того, позивачем не надано доказів реєстрації права власності на квартирний багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 в органах державної реєстрації прав, хоча обов'язковість такої реєстрації передбачена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а саме ч. 1 ст. 4 Закону, відповідно до якої обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки Харківської міської ради, яка не була залучена до участі у справі, що в будь-якому випадку є підставою для скасування такого рішення.

Судом апеляційної інстанції, на підставі поданих до матеріалів справи доказів, правильно встановлено фактичні обставини справи, права та обов'язки сторін у спірних правових відносинах. Норми матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції застосовані правильно.

Підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013у справі № 922/2625/13 залишити без змін. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді М.В. Данилова Т.Б. Данилова