Постанова № 36271158, 23.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 р. справа №820/11762/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Місеври Ю.Г.,

представника відповідача - Засопіна М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКА ТА ДИСТРИБУЦІЯ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКА ТА ДИСТРИБУЦІЯ"- звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000102203 та №0000092203 від 10.10.2013 року, які були прийняті керівником Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі Акта про результатами документальної позапланової виїзної перевірки №1046/20-38-22-03-06/33814910 від 25.09.2013 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Висновки відповідача, викладені у Акті перевірки, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, здійснені відповідачем не за результатами дослідження первинних документів, наданих до перевірки позивачем, а з посиланням на порушення податкового законодавства третіми особами, з якими позивач не мав ніяких правовідносин. Такі висновки позивач вважає неправомірними, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав додаткові документи та пояснення, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що позивачем при проведенні перевірки не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Корса групп» та "COMPANY OLEOS trading lmtd", що є підставою вважати викладені відповідачем у Акті перевірки висновки обгрунтованими.

Представник відповідача позицію відповідача підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши документи, що містяться у матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу від 10.12.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копії Протоколу № 16 від 20.01.2012 р. загальних зборів учасників ТОВ «Логістика та Дистрибуція»; копії Наказу №2 від 01.02.2012 р. ТОВ «Логістика та Дистрибуція» позивач є юридичною особою; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 11.10.2005 р.; № 1 4890 102 0000 016062; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення або про припинення - відсутні; особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами є Місевра Юрій Геннадійович.

Відповідачем - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - було проведено позапланову виїзну перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика та Дистрибуція» (код 33814910) щодо взаємовідносин з питання реальності та повноти відображення в обліку з контрагентом ТОВ «Корса Групп» (код 38316824) за березень 2013 р., результати якої оформлено Актом від 25.09.2013 р. № 1046/20-38-22-03-06/33814910 (далі - Акт про результати перевірки або Акт). У вказаному Акті відповідачем викладено висновки про порушення позивачем :

- ст. 1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8; п.1,2 ст. 9 Закорну України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704;

- п. 55.1 ст. 44 Податкового кодексу України;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 316523,00 грн, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( ряд.24 декларації з ПДВ), за рахунок завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду (ряд. 19 декларації з ПДВ) у відповідних податкових періодах, на загальну суму 127670,00 грн., а саме :

- по декларації з ПДВ за березень 2013 р. в сумі 34439,00 грн;

- по декларації з ПДВ за травень 2013 р.- в сумі 93231,00 грн;

- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на нагальну суму 891,00 грн;

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплату до бюджету на суму 187962,00 грн. ( за березень - на 169376,00 грн.; за травень - на суму 18586,00 грн.).

Вказані у Акті порушення стали підставо для винесення відповідачем податкових повідомлень рішень:

№ 0000092203 від 10.10.2013 р., яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 234952,5 грн . (де: 187962,00 - сума основного платежу; 46990,5 грн.- сума штрафних санкцій);

№ 0000102203 від 10.10.2013 р., яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 128561,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем за результатами перевірки господарських операцій позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Корса Груп». Як зазначено відповідачем у Акті про результати перевірки позивачем для проведення перевірки було надано :

- договір № 15032013 від 15.03.2013 р., укладений між ним та ТОВ «Корса Груп»;

- податкові та видаткові накладні, оформлені з посиланням на вищевказаний договір; банківські виписки та оборотно-сальдові відомості у підтвердження оплати за вказаним договором; реєстр виданих та отриманих накладних за березень та травень 2013 року.

- товарно - транспортні накладні у підтвердження транспортування товару від ТОВ «Корса Груп» позивачеві;

- договір № 1503/01 від 15.03.2013 р. укладений між ТОВ «Логістика та Дистрибуція»

та "COMPANY OLEOS trading lmtd";

- ВМД, банківські виписки та податкова накладна (а.с. 14-16).

Висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідач дійшов з посиланням на наступне:

- на недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних ( не зазначено податкові номери замовника, вантажоодержувача, власника автотранспорту ТОВ «Альпек», пункт навантаження та пункт розвантаження).

- на ненадання під час перевірки актів пропарювання та опломбування, а також посвідчення якості товару, наявність яких передбачається договором № 15032013 від 15.03.2013 р;

- на розбіжності у кількості придбаного позивачем товару ( 199,28 тн. олії) та відвантаженого ( 199,08 тн.) та не підтвердження позивачем реалізації 0,2 тн. олії ;

- на Акт від 15.08.2013 р. № 630/26-58-22-05-11/38316824 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Корса Груп» , складений іншим податковим органом, у якому викладено висновок про неправомірне формування ТОВ «Корса Груп» податкового кредиту на підставі податкових декларацій, отриманих від його контрагентів - постачальників ( ТОВ «АБАМЕЛЕК» та ТОВ «ДНІПР-4»);

- на Акт від 23.08.2013 р. № 694/26-58-22-02-18/38316824 « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Корса Груп», складений іншим податковим органом, який на підставі наявної у нього інформації дійшов висновку про не підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Корса Груп»,

- на Акт від 21.06.2013 р. № 172/2230/38403581 « про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобал Торг ЛТД».

За результатами дослідження документів, наданих позивачем, суд зазначає наступне.

15.03.2013 р. між позивачем та ТОВ «КОРСА ГРУП» укладено договір купівлі-продажу № 15032013, за умовами якого ТОВ «КОРСА ГРУП» ( продавець) зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець ( позивач) зобов'язаний прийняти і оплатити олію соняшнику нерафіновану українського походження врожаю 2012 року. Договором визначено кількість, ціну, строки, порядок розрахунків, умови постачання та умови переходу права власності на товар (а.с.34).

Відповідно до п. 4.3. вказаного договору, постачання товару має супроводжуватись наданням таких документів: акту пропарювання, податкової накладної, видаткової накладної; кожна одиниця транспорту має бути опломбованою.

Відповідно до п. 7.2. договору, перехід права власності на товар від продавця до покупця підтверджується видатковою накладною.

Позивачем надано до суду наступні документи :

- податкові та видаткові накладні, оформлені з посиланням на договір 15032013 від 15.03.2013 р. (а.с. 37-48);

- товарно-транспорті накладні із зазначенням: найменування автопідприємства ( ТОВ «Альпек»); замовника ( ТОВ « КОРСА ГРУП»; вантажовідправника ( ТОВ «КОРСА ГРУП»); Вантажоодержувача за контрактом № 1503/01 від 15.03.13 р., укладеним між ТОВ «Логістика та Дистрибуція» з компанією Oleos Treading LTD у квоту Allseeds Switzerland S.A.; пункту навантаження - м. Харків; пункту розвантаження - ТОВ НП «Т-УПСС», м. Миколаїв; назви продукції - олія соняшникова, нерафінована; кількості у тонах; номерів цистерн; вказані товарно-транспортні накладні містять відмітки про прийняття товару Терміналом у м. Миколаєві;

- копії посвідчень про якість товару, у яких номери цистерн відповідають номерам цистерн, зазначеним у вищевказаних товарно-транспортних накладних;

- Акт звірки постачання та відвантаження олії соняшникової станом на 31.03.2013 року , складений позивачем та ТОВ НП «Термінал - Укрхарчозбутсировина», яким сторони підтвердили надходження до терміналу олії соняшникової у кількості 199,280 тн..; технічні втрати відповідно до контракту (1%) - 0,200 тн. та наявність на Терміналі станом на 31.03.2013р. олії у кількості 199,080 тн.

Щодо зауважень відповідача стосовно ненадання позивачем актів пропарювання суд зазначає, що процес пропарювання цистерн та бакового господарства з метою усунення залишків раніше залитих речовин, усунення продуктів зачистки та промивних вод , який має здійснюватись на спеціальних естакадах механізованим способом, передбачений Державними санітарними правилами для підприємств, які виробляють рослинні олії, затвердженими Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 31.05.2002, № 21.

Як передбачається загальними положеннями вказаних правил, вони розроблені для підприємств, які виробляють рослинні олії та розповсюджуються на всі діючі підприємства олійно-жирової промисловості, незалежно від форм власності та підпорядкування. Контроль за виконанням даних санітарних правил здійснюється адміністрацією підприємств, відповідними службами внутрішнього контролю виробництва, а також в порядку державного санепіднагляду.

Отже, суд зазначає, що здійснення процедури пропарювання ємкостей є обов'язковим для підприємств - виробників олії. Норми чинного законодавства не передбачають і відповідач не посилається на такі норми, які б передбачали обов'язкову наявність актів пропарювання у підприємств, які є постачальниками олії. Виходячи зі змісту вищенаведених санітарних правил, наявність актів пропарювання може бути свідченням того, що проведено відповідну процедуру оброблення внутрішньої поверхні ємкостей, але ні в якому разі вони не є тими документами, що можуть підтверджувати отримання чи не отримання товару, що зберігається у цих ємкостях, а відтак, акти пропарювання не є тими документами, відсутність яких може впливати на право платника податків щодо формування податкових зобов'язань.

Щодо зауважень відповідача стосовно недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до листа N 1802-04/09/19-10 від 21.04.2010 р. Державної адміністрації автомобільного транспорту на сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, що регулюють питання щодо правильності заповнення товарно-транспортної накладної. Діюча Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, носить рекомендаційний характер і не є документом, обов'язковим до виконання.

Суд зазначає, що оцінку наданим позивачем товарно-транспортним накладним надано судом з точки зору того, наскільки інформація, зазначена у цих накладних відтворю ту конкретну господарську операцію, яка стала підставою для формування податкових зобов'язань.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з таких положень норм права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Суть господарської операції з купівлі-продажу полягає у тому, що продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити відповідний товар ( ст. 655 Цивільного кодексу України). Отже, здійснення господарської операції з постачання продукції підтверджується саме податковими та видатковими накладними та платіжними документами, які підтверджують факт отримання та оплати товару.

Суд зазначає, що наданими позивачем документами ( податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку про рух коштів на рахунку позивача, посвідченнями якості товару, Актом звірки поставок) підтверджено факт отримання та оплати позивачем товару (олії соняшникової) за договором купівлі-продажу № 15032013 від 15.03.2013 р., укладеним між позивачем та ТОВ «КОРСА ГРУП», та подальше транспортування цього товару (олії соняшникової) до Терміналу ( м. Миколаїв).

Щодо правомірності збільшення відповідачем податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість та зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість суд зазначає наступне. Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України. Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту /послуг. Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Положеннями п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За замістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 01.11 статті 201 цього Кодексу). Таким чином, відповідно до положень ст. 198 ПК України встановлений факт придбання товарів/послуг - є достатньою підставою для виникнення у платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість. Отже, у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару. Щодо висновків відповідача стосовно нереальності господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «КОРСА ГРУП»- суд вважає за необхідне зазначити, що платник податку на додану вартість - покупець товару - на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований платником ПДВ, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності; дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань, тощо. Неправомірним є настання для платника податків певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента. Відповідачем не надано суду доказів того, що на час видачі оспорюваних відповідачем податкових накладних контрагент позивача -ТОВ «КОРРСА ГРУП» не були зареєстровані як платники податку на додану вартість та не мали права у відповідності до положень ст.201 Податкового кодексу України на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем відповідні суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту. Підставою для для відмови платнику податків у виникненні у нього права на податковий кредит може бути лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань. Такі факти у ході судового розгляду справи судом не встановлено . Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2012 року по справі за позовом ТОВ "Арго-Лізинг" до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень. Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем первинні документи є належними і допустимими доказами реальності господарської операції з ТОВ «КОРСА ГРУП» у період, що перевірявся відповідачем. З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку про те, що позивачем цілком правомірно було сформовано суми податкового кредиту на додану вартість за результатами реальної господарської операції позивача з вищевказаним контрагентом. Зазначені у Акті про результати перевірки акти про неможливість проведення зустрічних звірок , посилаючись на які відповідач визнає нереальними господарські операції контрагента позивача, а, відповідно, і господарські операції позивача з цим контрагентом, не можуть розглядатись судом як належні та допустимі докази протиправності дій позивача, оскільки є документами, складеними працівниками відповідача, без належного об'єктивного правового обгрунтування викладених у них обставин. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищевикладене є підставою суду для висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0000102203 та №0000092203 від 10.10.2013 року Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені на підставі Акту про результатами документальної позапланової виїзної перевірки №1046/20-38-22-03-06/33814910 від 25.09.2013 року є такими, що підлягають скасуванню. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. На підставі вищевикладеного суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКА ТА ДИСТРИБУЦІЯ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000102203 від 10.10.2013 року та №0000092203 від 10.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКА ТА ДИСТРИБУЦІЯ" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд.3, код ЄДРПОУ 33814910) судовий збір у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24 грудня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.