Рішення № 36268793, 16.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р.Справа № 916/2768/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Заржицька В.О.,

від відповідача - Сахно Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж" про стягнення 479 941,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 09.12.2013 р. оголошувалась перерва до 16.12.2013 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж" про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 479 941,08 грн., посилаючись на наступне.

Дочірнє підприємство „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж" є споживачем філії „Інфоксводоканал" ТОВ „Інфокс".

Згідно з Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. та договором № 4030/1 від 01.11.2000 р., що був укладений між Інфоксводоканал та ДП ЖЕД ТДВ „Чорноморсантехмонтаж", позивач надавав відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Як зазначає позивач, КП „Одесводоканал" було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства (у відповідності зі статутом ТОВ „Інфокс").

Так, позивач вказує, що відповідно до п. 5.3 укладеного договору він діє з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р., а також вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до закінчення місяця після завершення строку його дії жодна з сторін не заявить про зміну або припинення його дії. За ствердженнями позивача, жодної заяви про припинення дії договору № 4030/1 від 01.11.2000 р. не надходило, тому вказаний договір є діючим упродовж спірного періоду та таким, що підлягає виконанню.

Наразі позивач зазначає, що відповідно до умов вищевказаного договору № 4030/1 від 01.11.2000 р. позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по водопостачанню та відведенню стічних вод, а відповідач зобов'язався сплачувати за отримані послуги.

Так, згідно п. 3.2 договору № 4030/1 від 01.11.2000 р. сплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Як вказує позивач, розрахунки заборгованості за послуги водопостачання у спірному періоді здійснювались позивачем згідно даних засобів обліку, а також діючих тарифів, затверджених Постановою НКРЕ України № 59 від 20.01.2011 р., постановою НКЗДРСКП № 89 від 10.02.2012 р.

Однак, відповідач не оплачував в повному обсязі надані послуги, в результаті чого за період з 01.06.2011 р. по 01.07.2013 р. у нього склалася заборгованість на суму 479941,08 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу та довідкою про розрахунки з абонентом. При цьому позивач посилається на те, що відповідачем частково визнана сума боргу, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків № 233924.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2768/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 55-56), посилаючись при цьому на те, що відповідачем було частково погашено заборгованість на загальну суму 37010,39 грн., до того ж позивачем було завищено суму за споживання гарячої води, а сума ненаданих послуг по стокам гарячої води за розрахунками відповідача складає 9286,35 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Комунальним підприємством „Одесводоканал" та Дочірнім підприємством Житлово-експлуатаційною дільницею Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4030/1 від 01.11.2000 р. (з урахуванням редакції деяких пунктів, вказаних в протоколі розбіжностей і рішенні Арбітражного суду Одеської області від 17.04.2001 р.), згідно п. 1.1, 1.2 якого КП "Одесводоканал" зобов'язалось здійснювати послуги щодо надання питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 та прийманню стічних вод на об'єкти Дочірнього підприємства Житлово-експлуатаційної дільниці Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" згідно з Додатками № 1, 2, 3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються КП "Одесводоканал", а Дочірнє підприємство Житлово-експлуатаційна дільниця Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" - здійснювати розрахунки за наданні послуги за поточний місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок КП "Одесводоканал" до 20-го числа поточного місяця, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до встановлених Правил.

Згідно п. 3.2 оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу". П. 3.3 передбачено, що оплата здійснюється по тарифам, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 і 2.2.3 договору передбачено, що КП „Одесводоканал" зобов'язується подавати ДП ЖЕУ ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" воду і приймати стоки, доводити до відома про припинення подачі води та прийому стоків не менше, ніж за одну добу до відключення в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних систем через ЗМІ.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 ДП ЖЕУ ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" зобов'язується утримувати в належному технічному справному стані водопровідно-каналізаційні системи, прилади, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі, забезпечити економне та раціональне використання води, усі роботи, які пов'язані з монтажем та демонтажем водомірних приладів, виконувати лише в присутності представника „Водоканалу".

Вказаний договір набув чинності з дня його підписання. Строк дії договору встановлений в п. 5.3 договору та визначений з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяцю після закінчення терміну його дії не одна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Таким чином, Дочірнє підприємство Житлово-експлуатаційна дільниця Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" було абонентом КП "Одесводоканал" на основі Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення та договору № 4030/1 від 01.11.2000 р.

Як зазначає позивач та з'ясовано судом, КП „Одесводоканал" в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства у відповідності зі статутом ТОВ „Інфокс".

При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс" (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 4030/1 від 01.11.2000 р., у зв'язку з чим вказаний договір діяв з 01.11.2000 р. по 01.11.2010 р.

Між тим на момент укладення вказаного договору був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Враховуючи викладене, до договору про надання послуг водопостачання застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір діяв після набрання чинності вказаним Кодексом.

Також з матеріалів справи вбачається, 15.09.2010 р. між ТОВ „Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (виробник) та Дочірнім підприємством Житлово-експлуатаційною дільницею Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" (споживач) була укладена додаткова угода № 379/1-2 до вказаного договору № 4030/1 від 01.11.2000 р., згідно п. 4 якої термін дії вказаного договору в частині надання послуг водопостачання і водовідведення було пролонговано до 31.12.2015 р. Таким чином, зазначений договір є діючим і таким, що підлягає виконанню. До того ж згідно з вказаною додатковою угодою № 379/1-2 п. 2.1 договору № 4030/1 викладено у новій редакції, згідно з якою сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. N 190 (надалі „Правила водокористування"), Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

При цьому слід зазначити, що 01.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (виробник) та Дочірнім підприємством „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж" (споживач) була укладена додаткова угода до договору № 4030/1 від 01.11.2000 року, згідно якої преамбула вказаного договору стосовно найменування сторін була викладена в новій редакції. Як з'ясовано судом, в ході розгляду справи ДП ЖЕУ ЗАТ „Чорноморсантехмонтаж" було реорганізовано у Дочірнє підприємство „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж", що вбачається з наданих відповідачем до суду копії свідоцтва про державну реєстрацію останнього серії А01 № 317373, статуту ДП ЖЕУ ЗАТ „Чорноморсантехмонтаж" і змінами до нього та довідкою з ЄДРПОУ АА № 311925 від 20.12.2010 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало ДП „ЖЕУ" ТДВ „Чорноморсантехмонтаж" послуги водопостачання, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про водокористування з червня 2011 року по червень 2013 року (а.с. 24-47), які надавались позивачу з боку ДП „Житлово-експлуатаційна дільниця" ТДВ „Чорноморсантехмонтаж" згідно п. 2.3.8. договору № 4030/1 від 01.11.2000 р., що підтверджують надання послуг водопостачання.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив у повному обсязі оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача за період з 01.06.2011 р. по 01.07.2013 р. склала 479941,08 грн., що вбачається з доданого до позову обґрунтованого розрахунку заборгованості за період з 01.06.2011 р. по 01.07.2013 р. (а.с. 7-11).

Як з'ясовано судом, на підставі договору № 4030/1 від 01.11.2000 року про надання послуг водопостачання та водовідведення позивач надавав відповідачу відповідні послуги для гуртожитків (по вул. Терешкової, 28; вул. Бригадна, 54) та житлових будинків (вул. Бригадна, 54а, вул. Бригадна 54б, вул. Затонського, 5 та вул. Жоліо-Кюрі, 68).

У відповідності із ст. 17 Постанови від 21 липня 2005 р. N 630 „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

У відповідності із п. 3.7. договору № 4030/1 об'єм скинутих відповідачем в каналізацію стічних вод приймається рівним спожитому об'єму води або визначається по показникам приладів обліку стоків.

З огляду на те, що у відповідача на вище вказаних об'єктах, щодо яких позивач надавав послуги водопостачання та водовідведення, не встановлені лічильники стоків води, відповідно кількість об'єму стокових вод розраховується та складається з обсягу витрат холодної (за показаннями засобів обліку) та гарячої води (згідно з нормативами (нормами) споживання), а обсяг витрат гарячої води розраховується на кожного мешканця гуртожитку по нормі водоспоживання.

Норми витрат води для підігріву встановлені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2010 р. № 30 „Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 р.№ 63 „Про впорядкування експлуатації та користування системами водопроводу та каналізації м. Одеси", згідно п. 8 якого в гуртожитках блокового типу, а також переустатковані в упорядженні квартири з централізованим гарячим водопостачанням норма витрат води на добу 350 літрів, в тому числі 130 літрів як норма гарячої води, а за п. 11. - в інших гуртожитках (коридорного типу) - відповідно 200 літрів, в тому числі - 80 літрів як норма гарячої води.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється позивачем, своїм листом № 14 від 21.02.2012 року відповідач сповістив позивача про кількість мешканців, які споживають гарячу воду для подальшого розрахунку (по вул. Терешкової, 28 - 240 осіб, вул. Бригадна, 54 - 94 особи, вул. Бригадна, 54а - 31 особа, Бригадна, 54 6 - 1 особа, вул. Затонського, 5 - 141 особа, Жоліо-Кюрі, 68 - 108 осіб), що також підтверджується звітами по водопостачанню за період з лютого 2012 року по березень 2013р. (а.с. 72-79).

Наразі в п. 3.9 договору передбачено, що у разі зменшення обсягів водоспоживання-водовідведення при проведенні розрахунків за затвердженими нормами водоспоживання, перерахунок проводиться з початку місяця, в якому були представлені відомості. Водоканал не несе відповідальність за несвоєчасне подання споживачем відомостей про зменшення обсягів споживання.

Між тим, як з'ясовано судом та не спростовано позивачем, позивач при здійсненні розрахунку заборгованості за послуги по водовідведенню враховував іншу кількість мешкаючих у вказаних гуртожитках та житлових будинках (по вул. Терешкової, 28 - 249 особи, вул. Бригадна, 54 і вул. Бригадна, 54а, Бригадна, 546 - всього 141 особа, Затонського, 5 - 220 осіб, Жоліо-Кюрі, 68 - 187 осіб), незважаючи на сповіщення та звіти по водоспоживанню і розрахункові дані по будинкам, які не обладнані лічильниками (по гарячій воді) за період з лютого 2012 р. по березень 2013 р. В свою чергу такі обставини призвели до завищення суми заборгованості по наданим послугам за період з лютого 2012 р. по березень 2013 р. на 9286,35 грн., розрахунок якої надано відповідачем до суду (а.с. 95).

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що сума боргу за вказаний позивачем у позові період заборгованості з 01.06.2011 р. по 01.07.2013 р. склала 470654,73 грн. (479941,08 грн. - 9286,35 грн.).

Наразі судом не приймаються до уваги доводи відповідача у відзиві на позов про те, що сума боргу є меншою у зв'язку з частковим погашенням заборгованості на суму 37010,39 грн. Так, доказів в підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано, тим більш з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні під час розгляду справи, вказану суму коштів позивачем не отримано.

Частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 470654,73 грн. Адже несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за вище вказаним договором про надання послуг водопостачання та водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" частково відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж" про стягнення 479 941,08 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж" (65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд.13; код ЄДРПОУ 22470717, п/р 26007316135100 в АТ „УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний" м. Одеса, МФО 328209) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 470654/чотириста сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят чотири/грн. 73 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9143/дев'ять тисяч сто сорок три/грн. 10 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2013 р.

Суддя Петров В.С.