Рішення № 36268775, 10.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/2891/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Марітчак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Тепловодосервіс", с.Старичі Яворівського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 263280грн. 44коп.

Представники сторін:

від позивача: Єршова С.В. - представник (довіреність №14-67 від 22.03.2013р.);

від відповідача: Луців О.М. - представник (довіреність №19-09/13 від 19.09.2013р.);

від третьої особи: не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Тепловодосервіс", с.Старичі Яворівського району Львівської області про стягнення основного боргу в сумі 240879грн. 17коп., пені у розмірі 10346грн. 70коп., інфляційних втрат в розмірі 1287грн. 80коп. та 3% річних у розмірі 10766грн. 77коп.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2013р. Ухвалою суду від 20.08.2013р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення господарського суду Львівської області по справі №914/3077/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Тепловодосервіс" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.11.2012р. № 14/7026/12.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гоменюк З.П., 02.10.2013р., згідно розпорядження №843 керівника апарату щодо повторного автоматизованого розподілу справи, здійснено повторний розподіл справи №914/2891/13 та згідно до автоматизованого розподілу, зазначену справу передано судді Іванчук С.В.

30.10.2013р. (вх.№45572/13) представником позивача, через канцелярію суду подано клопотання про поновлення провадження у справі разом із копією рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. у справі №914/3077/13, згідно якого у задоволенні позову відмовлено повністю.

Із врахуванням наведеного, обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі №914/2891/13 відпали, а відтак суд, ухвалою від 12.11.2013р. поновив провадження у справі, залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та призначив справу до судового розгляду на 26.11.2013р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення можливості надання доказів по справі, а також враховуючи неявку в судове засідання представника третьої особи, ухвалою суду від 26.11.2013р. розгляд справи відкладено на 10.12.2013р.

В судовому засіданні 10.12.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав і просить суд позов задоволити повністю.

В судовому засіданні 10.12.2013р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№50020/13), в якому зазначив, що поданий позивачем розрахунок пені та 3% річних є необгрунтованим та надав контррозрахунок. Крім цього, до відзиву додав заяву про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені. Просив відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних від простроченої суми.

В судове засідання 10.12.2013р. третя особа явки повноважного представника не забезпечила, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надала, позовні вимоги не оспорила, вимоги ухвали суду від 26.11.2013р. не виконала. Причини неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від третьої особи, станом на 10.12.2013р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено цим учасникам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-Старичі" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №ТЕ79Б та додаток №1 від 30.09.2011р., а також в подальшому додаткову угоду №1 від 30.12.2011р. до цього договору з додатками за №1 про "Перелік комерційних вузлів обліку і за №2 "Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік, а також додаткову угоду №2 від 10.08.2012р.

Згідно із п.1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Тепловодосервіс", зареєстрованого в державному реєстрі за №14121050005001468 від 10.05.2012р. правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Старичі" являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-Тепловодосервіс" (відповідач по справі).

Згідно умов (пунктів) викладених у додатку №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №ТЕ79Б від 30.09.2011р., додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. до договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р. з постачання природного газу, додаткової угоди №2 від 10.08.2012р. до договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р. на постачання природного газу, які були укладені до укладення договору №14/7026/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012р., сторонами за яким виступають: ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", які укладалися ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ТзОВ "Енергія-Старичі" із зміненими найменуваннями у додатках та додаткових угодах, на виконання одного і то ж договору №ТЕ79Б купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р., який додатковою угодою №1 з 30.12.2011р. викладено у новій редакції, під назвою: "Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом".

Слід зазначити, що додатком №1 від 30.09.2011р. сторони врегулювали умови поставки, обліку, приймання-передачі газу, не змінюючи при цьому умов договору № ТЕ79Б від 30.09.2011р.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ТзОВ "Енергія-Cтаричі", уклавши 30.12.2011р. додаткову угоду №1 до договору з постачання природного газу №ТЕ79Б від 30.09.2011р., виклали умови договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р. у наступній редакції:

Так, сторони змінили назву договору на "Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом"; - ввели новий розділ "Терміни та визначення"; - у новій редакції виклали п.п. 1.1. - 1.2. розділу 1. Предмет договору"; - розділ ІІ Договору від 30.09.2011р. "Якість газу" у додатковій угоді №1 виклали у редакції п.п. 2.1. - 2.9. розділу "2. Обсяги та умови постачання газу"; - п.п. 3.1. - 3.2. розділу ІІІ. Договору "Ціна Договору" у додатковій угоді №1 виклали у редакції п.п. 3.1. - 3.6. розділу 3. "Порядок обліку газу та його якість"; - п.п. 4.1.- 4.5. розділу договору ІУ "Порядок здійснення оплати" виклали у редакції п.п. 4.1. - 4.9. розділу 4 додаткової угоди №1 "Визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків"; - пункти 5.1. - 5.2.1. розділу 5 договору від 30.09.2011р. "Поставка товарів" визначили у новій редакції п.п. 5.1. - 5.4.4. розділу 5 додаткової угоди №1 "Права та обов'язки сторін"; п.п. 6.1. - 6.4.4. розділу VІ договору "Права та обов'язки сторін" ; п.п. 6.1. - 6.5. розділу 6 додаткової угоди №1 "Відповідальність Сторін"; п.п. 7.1. - 7.3.1. розділу VІІ договору від 30.09.11р. "Відповідальність сторін" ; у редакції п.п. 7.1. - 7.7. розділу 7 додаткової угоди №1 "Порядок обмеження припинення газопостачання"; пункт 8.1. розділу VІІІ договору "Обставини непереборної сили" - у редакції п.п. 8.1. - 8.4. розділу 8 додаткової угоди №1 "Форс-мажор"; - пункти 9.1. - 9.3. розділу ІХ договору від 30.09.11р. - у редакції розділу 9 додаткової угоди №1 "Порядок вирішення спорів"; - п. 10.1. розділу Х договору від 30.09.11р. "Строк дії договору" - в редакції п.п. 10.1. - 10.3. розділу 10 додаткової угоди №1 "Строк дії Договору та інші умови" з абзацом про "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".

Договір, в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. набрав чинності з дати підписання (30.12.2011р.) на строк до 31.12.2012р. (п. 10.1. додаткової угоди) та договір вважається продовженим на аналогічний період відповідно до абз. 2 п. 10.1. додаткової угоди № 1.

Сторонами за додатковою угодою №1 від 30.12.11р., якою у новій редакції викладено умови договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р. не передбачено, що решта пунктів договору від 30.09.2011р. залишаються незмінними і є обов'язковими до виконання сторонами.

Виходячи із приписів ст. ст. 626, 627, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору, які є обов'язковими для виконання сторонами.

З огляду на наведене та згідно з розділом 9 додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. під назвою "Порядок вирішення спорів", сторони передбачили, що спірні питання та розбіжності щодо виконання умов договору вирішуються в порядку, установленому законодавством.

Цивільним кодексом України (ст.ст.256-268) передбачено позовну давність - загальну, яка встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України) та спеціальну (ст.258 ЦК України). Зокрема, спеціальна позовна давність в один рік встановлюється до вимог про стягнення пені (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України), що не суперечить розділу 9 договору №ТЕ79Б в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. і є в такій редакції правомірним правочином в силу ст.204 ЦК України, з дати укладення на строк визначений п.10.1. додаткової угоди №1 від 30.12.2011р., так як сторонами не доведено зворотнє.

Згідно із п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. за одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (P) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа). Облік газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерством палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618, зареєстрованими в Мінюсті України 26.01.2006р. за № 67/11941 (п. 3.2. додаткової угоди №1).

Відповідно до пунктів розділу 3 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТЕ79Б (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2011р.) кількість спожитого газу обліковується за допомогою вузлів обліку, на підставі результатів вимірювання обсягів газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання-передачі газу (п. 3.5.), розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п.4.1. додаткової угоди №1 від 30.12.2011р.), у п.4.2. додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. сторони передбачили складову ціни на природний газ та домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (п.4.4. додаткової угоди №1 від 30.12.2011р.).

Розрахунковим періодом за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТЕ79Б - є один місяць - з 9 год. 00 хв. першого місяця до 9 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно (абзац перший п.4.5. додаткової угоди №1 від 30.12.2011р.). Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначеного згідно з розділом 3 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТЕ79Б (абзац другий п.4.5. додаткової угоди №1 від 30.12.2011р.); загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу (абзац 3-й п.4.5. додаткової угоди №1 від 30.12.2011р.). Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору - Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік.

Додаток №1 та Додаток №2 є невід'ємними частинами Договору.

Додатковою угодою від 10.08.2012р. №2 визначено вважати договір №ТЕ79Б від 30.09.2011р. таким, що припинив свою дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012р.

Відповідно до п.4.5 та п 4.6 додаткової угоди від 30.12.2011р. №1 до договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р. оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

На виконання умов договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р. Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" поставлено протягом жовтня - грудня 2011 року та січня - серпня 2012 року, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 717279грн. 17коп., що підтверджується актами приймання - передачі обсягів природного газу: №10/2011 від 31.10.2011р.; №11/2011 від 30.11.2011р.; №12/2011 від 31.12.2011р.; №01/2012 від 31.01.2012р.; №02/2012 від 29.02.2012р.; №03/2012 від 31.03.2012р.; 04/2012 від 30.04.2012р.; №05/2012 від 31.05.2012р.; №06/2012 від 30.06.2012р.; №07/2012 від 31.07.2013р.; №08/2012 від 31.08.2012р. (копії актів наявні в матеріалах справи) та рахунками: №161952 від 31.10.2011р. на суму 59718грн. 28коп. (з ПДВ); №161952 від 30.11.2011р. на суму 104956грн. 60коп. (з ПДВ); №161952 від 30.12.2011р. на суму 179281грн. 73коп. (з ПДВ); №161952 від 31.01.2012р. на суму 336873грн. 14коп. (з ПДВ); №161952 від 29.02.2012р. на суму 463664грн. 42коп. (з ПДВ); №161952 від 30.03.2012р. на суму 465837грн. 41коп. (з ПДВ); №161952 від 30.04.2012р. на суму 398590грн. 80коп. (з ПДВ); №161952 від 30.05.2012р. на суму 318290грн. 16коп. (з ПДВ); №161952 від 29.06.2012р. на суму 272726грн. 41коп. (з ПДВ); №161952 від 31.07.2012р. на суму 263478грн. 68коп. (з ПДВ); №161952 від 31.08.2012р. на суму 260589грн. 60коп. (з ПДВ). Дані обставини не спростовані, відповідачем визнаються.

Відповідач на виконання умов договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р. перерахував на рахунок Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" грошові кошти в сумі 476400грн. 00коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків і не оплаченою залишилась сума 240879грн. 17коп. (717279грн. 17коп. - загальна сума прийнятого відповідачем природного газу - 476400грн. 00коп. - загальна сума оплати відповідачем спожитого природного газу = 240879грн. 17коп. - залишок).

Як вбачається з матеріалів справи, на день подання позову не оплаченою залишалась сума 240879грн. 17коп. основного боргу.

14.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор, позивач по справі) укладено договір №14/7026/12 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. договору №14/7026/12 від 14.11.2012р. про відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс" за договором на постачання природного газу №ТЕ79Б від 30.09.2011р. у сумі 240879грн. 17коп. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. цього договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Згідно із п.2.2. договору №14/7026/12 від 14.11.2012р. про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформляється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів. До матеріалів справи додано акт приймання-передачі документів від 16.11.2012р., який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1. договору №14/7026/12 від 14.11.2012р. про відступлення права вимоги.

У відповідності з п.2.3. договору №14/7026/12 від 14.11.2012р. про відступлення права вимоги та ст.516 ЦК України, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, що підтверджується листом - повідомленням про відступлення права вимоги ПАТ "Львівгаз" від 16.11.12р. № 06-11339/1-46 щодо права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 30.09.2011р. №ТЕ79Б на суму 240879 грн. 17коп.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач вважав, що даний договір суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, а відтак він звернувся до господарського суду Львівської області про визнання цього договору недійсним. Проте, рішенням суду від 01.10.2013р. у справі №914/3077/13 у задоволенні позову ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.11.2012р. №14/7026/12 відмовлено повністю. Дане рішення сторонами не оскаржувалось і відповідно набрало законної сили.

Частиною 4 ст.35 ГПК України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 18.12.2009р. №14 обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦК України є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Як встановлено судом, на підставі договору №14/7026/12 про відступлення права вимоги від 14.12.2012р., право вимоги до ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс" за договором №ТЕ79Б від 30.09.2011р. ПАТ "Львівгаз" передало ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Станом на день прийняття рішення відповідачем, через канцелярію суду подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 240879грн. 17коп. у зв'язку із оплатою, що підтверджується банківськими виписками: від 30.08.2013р., від 27.09.2013р., від 04.10.2013р., від 23.10.2013р. та від 18.09.2013р. із призначенням платежу по договору №14/7026/12 від 14.11.2012р. Відтак, як вбачається з даних документів відповідачем здійснено оплату основного боргу в повному обсязі, тому враховуючи дану обставину, а саме оплату відповідачем основного боргу в сумі 240879грн. 17коп. провадження у цій частині підлягає припиненню.

Пунктом 6.2.2 додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. до договору №ТЕ79Б від 30.09.2011р., в якій викладено умови договору у новій редакції, встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. На підставі п.6.2.2 договору №ТЕ79Б позивачем за прострочення оплати (за поставлений природній газ в період з жовтня - грудня 2011 року та січня - серпня 2012 року) нараховано пеню за період з 06.07.2012р. по 05.03.2013р. в розмірі 10346грн. 70коп.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України). За умовами ч.1 ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач подав заяву №26-11/13-02 від 26.11.2013р. про застосування строку позовної давності, щодо нарахованої позивачем пені, в якій зазначив, що як випливає з наданого позивачем розрахунку стягуваних сум, з приводу вимоги про стягнення неустойки (пені) в розмірі 1396грн. 92коп., нарахованої за період до 18.07.2012р. включно, оскільки позовну заяву було подано 19.07.2012р., що підтверджується штемпелем пошти на конверті позивача , відтак строк позовної давності сплив, тому просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені в розмірі 1396,92грн нарахованої за період до 18.07.12р. включно та відмовити в цій частині в позові. Позивач заперечив проти застосування строків позовної давності, обґрунтовуючи тим, що 29.10.2012р. сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав борг за договором №ТЕ79Б від 30.09.2011р. в сумі 240879грн. 17коп., а тому, на думку позивача, строк позовної давності перервався щодо нарахованої ним пені у відповідності до ст.264 ЦК України.

Відповідно до п.4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" яким роз'яснено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказами визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування чужими коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

З огляду на зазначене, заява відповідача №26-11/13-02 від 26.11.2013р. про застосування строку позовної давності щодо нарахованої позивачем пені підлягає до задоволення.

Таким чином, як випливає з наданого відповідачем контррозрахунку, з приводу вимоги позивача про стягнення в частині пені у розмірі 1396грн.92грн., яка нарахована за період до 18.07.2013р.включно, враховуючи те, що позовна заява направлена суду поштою згідно поштового штемпеля на конверті 19.07.2013р., строк позовної давності сплив, тому в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1396грн. 92коп. належить відмовити.

За умовами ч.2 ст.625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме зобов'язання з оплати поставленого природного газу, позивачем нараховано 3% річних, та інфляційні втрати, які згідно розрахунку позивача, складають 10766грн. 77коп. - 3% річних та 1287грн. 80коп. - інфляційних втрат. Перевіривши розрахунок 3% річних, представлений позивачем та прийнявши до уваги контррозрахунок наданий відповідачем, судом встановлено, що при проведені нарахувань пені та 3% річних, позивач припустився помилки, оскільки в порушення вимог ч.5 ст.254 ЦК України не прийняв до уваги порядок обчислення строків, починаючи нарахування за прострочення виконання зобов'язання з оплати із наступного дня після закінчення строку встановленого для виконання зобов'язання, не враховуючи вихідні дні, на які припали останні дні строку в окремих розрахункових періодах.

За умовами ч.5 ст.254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак, прострочення строку у такому випадку починає свій обрахунок із наступного за цим робочим днем. Тому, з огляду на дані обставини безпідставним є нарахування позивача, без дотримання положень ч.5 ст.254 ЦК України, 3% річних в розмірі 20 грн. 52коп. та пені у розмірі 2грн. 33коп., які задоволенню не підлягають. В перерахунку підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8947грн. 45коп. та 3%річних в розмірі 10746грн. 25коп. В іншій частині пені та 3% річних належить відмовити.

Крім цього, відповідач у поданому ним відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір неустойки (пені) на 50%.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 ЦК України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань заявленого клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) та не подано жодних доказів в обґрунтування вимог щодо зменшення розміру неустойки (пені), які б надали можливість суду об'єктивно оцінити винятковість обставин виходячи з інтересів обох сторін. З огляду на викладене, суд відхиляє клопотання відповідача, яке викладене у поданому ним відзиві на позовну заяву щодо зменшення розміру неустойки (пені) на 50%.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, матеріали справи, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині пені у розмірі 8947грн. 45коп., інфляційних втрат в розмірі 1287грн. 80коп. та 3%річних у розмірі 10746грн. 25коп. є обґрунтованими не спростованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині основного боргу провадження у справі належить припинити у зв'язку із оплатою. В решті позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати слід віднести на відповідача, в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 20, 22, 27, 33, 49, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Тепловодосервіс" (81052, Львівська область, Яворівський район, с.Старичі, вул.Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 35413749) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 8947грн. 45коп. - пені, 1287грн. 80коп. - інфляційних втрат, 10746грн. 25коп. - 3%річних та 5237грн. 21коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частині основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 13.12.2013р.