Постанова № 36268730, 10.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року 11:19Справа № 808/8071/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Оріхів Запорізької області,

до: Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області, м. Оріхів Запорізької області,

про скасування вимоги,

за участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області (далі відповідач, УПФУ в Оріхівському районі), в якому просить суд скасувати вимогу відповідача №Ф-203 від 01.08.2013.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги, а також на те, що у відповідача відсутні повноваження для прийняття оскаржуваної вимоги, оскільки він не є територіальним органом Пенсійного фонду України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та додатково суду зазначив, що заперечує проти оскаржуваної вимоги, оскільки йому є незрозумілим, яка саме сума недоїмки зазначена у такій вимозі.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні. Під час надання суду пояснень та у своїх письмових запереченнях (вх.№48148 від 10.12.2013) представник відповідача зокрема зазначив, що відповідачем цілком правомірно прийнята оскаржувана вимога, оскільки позивач, який є фізичною особою-підприємцем та перебував на спрощеній системі оподаткування, не сплатив у строк, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», суму єдиного внеску, що підлягала сплаті за 2012 рік та 2 квартал 2013 року. Твердження позивача про відсутність у відповідача повноважень для прийняття оскаржуваної вимоги представник відповідача вважає безпідставними, оскільки УПФУ в Оріхівському районі є органом державної влади та здійснює свою діяльність у сфері обов'язкового соціального страхування у відповідності до чинного законодавства, зокрема на підставі Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2012 за №8-2.

Вислухав пояснення позивача і представника відповідача, з'ясував обставини по справі та перевіривши їх доказами суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

На час прийняття оскаржуваної позивачем вимоги правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, були визначені приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI/№231-VII Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно пункту 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 за №384/2011 (далі Положення №384/2011), Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Згідно п.2 ч.1 ст. 7 Закону N 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В той же час, відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону N 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону N 2464-VI, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до п. 6 ст. 24 Закону N 2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

27 вересня 2010 року Постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №994/18289, затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №21-5).

Згідно п. 1.1 Інструкції №21-5 ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Відповідно до підпункту 2.1.3 п. 2.1 Інструкції №21-5 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 3.4 Інструкції №21-5 визначено, що для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно підпунктів 4.1.1, 4.1.2 п. 4.1 Інструкції №21-5 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені п. 4.6 Інструкції №21-5.

Так згідно підпунктів 4.6.1, 4.6.2 Інструкції №21-5, у редакції від 28.11.2011, зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць.

Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний рік.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-5 від 19.12.2012 внесені зміни до Інструкції №21-5, які набрали чинності з 01.02.2013.

Так згідно п. 4.6.2 Інструкції №21-5, у редакції від 01.02.2013, платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI, внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 6.2 Інструкції №21-5 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно підпункту «б» п. 6.3 Інструкції №21-5 органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Згідно п. 6.4 Інструкції №21-5 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідно до п. 6.9 Інструкції №21-5, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник податків наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

Як з'ясовано судом з пояснень сторін та матеріалів справи, зокрема з даних картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування ОСОБА_1, позивач по справі зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Згідно наданого відповідачем суду розрахунку сум недоїмки та підстави виникнення, що увійшла у вимогу №203 від 01.08.2013, даних картки особового рахунку позивача та пояснень представника відповідача, сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у загальному розмірі 6547,78 грн. згідно оскаржуваної вимоги складається з: залишку несплаченої позивачем недоїмки за вимогою від 05.06.2012 у розмірі 781,33 грн., залишку несплаченої позивачем недоїмки за вимогою від 04.02.2013 у розмірі 4572,42 грн. та із суми недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2 квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн.

Оскільки позивачем не були оскаржені вимоги про сплату недоїмки від 05.06.2012 та від 04.02.2013, суми недоїмки, визначені у них та залишок несплачених сум, які увійшли до загальної суми вимоги від 01.08.2013, наразі є узгодженими.

Щодо доводів позивача про відсутність у нього обов'язку сплачувати єдиний внесок за 2 квартал 2013 року у зв'язку з нездійсненням ним у цей період підприємницької діяльності та відпусткою суд зазначає, що ані Законом №2464-VI, ані Інструкцією №21-5, не передбачена пільга у вигляді звільнення від сплати єдиного соціального внеску підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, за той період часу, коли останні не отримували доходу від підприємницької діяльності, хворіли або знаходились у відпустці. Відсутність обов'язку зі сплати єдиного внеску за такий період підприємців, які не перебувають на спрощеній систем оподаткування витікає із законодавчого визначення бази нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії осіб, у разі відсутності доходу від підприємницької діяльності буде відсутня і база нарахування. Однак зазначена обставина не має жодного значення для визначення бази нарахування єдиного внеску для підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Отже зазначені позивачем обставини не звільняють його від обов'язку нарахування та сплати єдиного внеску, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI/№231-VII Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30.04.2002, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за №442/6730, затверджене Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі Положення №8-2)

Так згідно п. 1.1 Положення №8-2 Управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Пунктом 2.1 Положення №8-2 до основних завдань Управління зокрема віднесено: облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно до п. 4.2 Положення №8-2 Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Наявні у справі копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №144133 та Довідки з Єдиного державного реєстру від 30.11.2012 свідчать про те, що Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області зареєстроване у якості юридичної особи 20.06.1994, організаційно правова форма - орган державної влади.

Згідно наданої відповідачем суду копії витягу з наказу Управління пенсійного фонду України в Запорізькій області №100-0 від 03.06.2002 року, Литвиненко С.П. призначена на посаду начальника управління пенсійного фонду в Оріхівському районі Запорізької області. Згідно довідок з ЄДРПОУ, наявних в матеріалах справи, зазначена особа є керівником відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» 2464-VI від 08.07.2010 Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 1 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, оскільки відомості про УПФУ в Оріхівському районі Запорізької області внесені до Єдиного державного реєстру та є достовірними, з огляду на п. 4.2 Положення №8-2, суд вважає безпідставними твердження позивача про відсутність у відповідача повноважень для прийняття оскаржуваної вимоги.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на час прийняття відповідачем спірної вимоги, суд вважає, що під час прийняття вимоги про сплату боргу №Ф-203 від 01.08.2012 відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, у порядок та спосіб, що визначені чинним законодавством, а відтак вимоги позивача про скасування цієї вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області про скасування вимоги відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова