Постанова № 36268688, 11.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року 13 год. 05 хв. Справа № 808/8483/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача Сколибога О.С.

представника відповідача Михайлюченка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Зябкін»

до: Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Зябкін» (далі - позивач або ПП «Зябкін») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області) про визнання незаконними дій щодо безпідставного вилучення даних про податковий кредит з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі задекларованої та належним чином підтвердженої суми податкового кредиту у розмірі 39 671 грн. 88 коп. на підставі висновків акту перевірки та про зобов'язання відновити дані стосовно задекларованого податкового кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної зустрічної звірки відповідачем складено акт, на підставі якого здійсненні дії щодо вилучення даних про сформований позивачем податковий кредит, які позивач вважає незаконними, у зв'язку з чим просить зобов'язати відновити дані стосовно задекларованого податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив у його задоволені відмовити та пояснив, що відповідачем не вчинялись дії щодо вилучення з Системи автоматизованого співставлення даних про задекларовану суму податкового кредиту в розмірі 39671 грн. 88 коп., а лише інформативно внесено результати проведення зустрічної звірки, що не створює для позивача юридичних наслідків. Також представник відповідача зазначив, що Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.09.2013 на підставі службового посвідчення ЗП №094759 від 25.03.2013, виданого ДПС України Бойко Н.В. - головним державним ревізором-інспектором відділу податкового контролю та згідно із п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України проведено зустрічну звірку ПП «Зябкін» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4 за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, про що складено акт звірки від 04.10.2013 №184/08-31-22/30534724 (а.с. 7-15).

Як зазначено в акті звірки, за період, який перевіряється, ПП «Зябкін» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим останнім у підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ФОП ОСОБА_4 за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

За період листопад 2012 року ПП «Зябкін» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 719 922 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 у сумі 39 671 грн. 88 коп. (сторінка 2 акту звірки, а.с. 7- зворотній бік).

Перевірка повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з іншими контрагентами за період за листопад 2012 року не проводилась.

Для проведення зустрічної звірки ПП «Зябкін» з ФОП ОСОБА_4, на запит ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя було надано наступні документи: накладна, податкові накладні, платіжне доручення.

На виконання умов договору постачання між ПП «Зябкін» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець), суб'єктом господарювання відвантажено товарі, на що виписано видаткову накладну №081112 від 08.11.2012 та податкову накладну №2 від 08.11.2012 на загальну суму 238 031 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ 39 671 грн. 88 коп.

Суми податку на додану вартість за зазначеними накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за листопад 2012 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунки проведено у безготівковій формі через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень №2347 від 22.11.2012 та №2480 від 30.11.2012 на суму 238 031 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ 39 671 грн. 88 коп. за період червень 2012 року.

Станом на кінець періоду, що звірявся, дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках відсутня.

Інші документи, що підтверджують взаємовідносини ПП «Зябкін» та ФОП ОСОБА_4, у тому числі що підтверджують транспортування, до перевірки не надані (сторінка акту 3, а.с. 8).

Як зазначено у висновках акту звірки, перевіркою встановлені порушення:

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 134, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України;

- відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях із продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні статі 22, статті 185 Податкового кодексу України (а.с. 14- зворотній бік).

Зазначені висновки обґрунтовані не підтвердженням фактичного здійснення поставки товарів і послуг з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на адресу ПП «Зябкін», що свідчить про те, що правочин між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 здійснено без мети настання реальних наслідків (а.с. 13).

На підставі Акту звірки відповідачем до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України внесені зміни та з ПП «Зябкін» знятий податковий кредит в розмірі 39 671 грн. 88 коп. (а.с 78).

18.10.2013 позивачем до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області були подані заперечення на Акт перевірки, на які листом від 24.10.2013 №1882/10/08-31-22 про результати розгляду заперечень до акту про результати проведення зустрічної звірки ПП «Зябкін» від 04.10.2013 №184/08-31-22/30534724 позивача повідомлено про те, що п'ятиденний термін для подання заперечення на акт про результати проведення зустрічної звірки до органу ДПС підприємство не дотримало, у зв'язку з чим надане заперечення не буде прийнято до розгляду, а також про те, що ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходіву Запорізькій області висновки, викладені в акті зустрічної звірки, вважає такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України (а.с. 16-18).

Вважаючи протиправними дії відповідача по вилученню даних про податковий кредит з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі задекларованої та належним чином підтвердженої суми податкового кредиту у розмірі 39 671 грн. 88 коп., на підставі Акту звірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Висновки акту звірки, на підставі яких відповідачем вчиненні дії щодо вилучення даних про податковий кредит з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі задекларованої та належним чином підтвердженої суми податкового кредиту у розмірі 39 671 грн. 88 коп., суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність таких дій з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

При цьому, відповідачем не надано будь - яких доказів, які підтверджують той факт, що угоди між позивачем та контрагентом порушують публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Не є переконливими твердження відповідача про відсутність реальності виконання укладених договорів, що в свою чергу не може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом.

Відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Як встановлено судом, контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість, в період здійснення господарських операцій з позивачем, а відтак, мав право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів (послуг), які надавались, що підтверджується наданим в судовому засіданні представником відповідача актом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 26.03.2013 №979/172/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 щодо документального не підтвердження реальності господарських відносин із контрагентами та повноти відображення в обліку з питання податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.10.2010, 01.11.2011 по 31.12.2011, 01.01.2012 по 31.12.2012 (а.с. 52-63).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акту звірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем надані докази, які підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за такими операціями.

Крім того, позивачем доведено реальність операцій щодо отримання товару, документи, які підтверджують поставку такого товару, його отримання та оплату надані представником позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи (а.с. 46-51).

Зазначені документи були надані також до перевірки, що не оспорюється представником відповідача, та про що також зазначено в акті перевірки.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагент позивача (ФОП ОСОБА_4.) на момент укладання угод та складання податкових накладних мав свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі як платник ПДВ), сума податку на додану вартість сплачена позивачем в ціни придбаних товарів за виписаними податковими накладними, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за такими податковими накладними.

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Із зазначених підстав суд також вважає необґрунтованими висновки відповідача про неправомірність включення ПП «Зябкін» сум ПДВ на придбання товару та послуг на загальну суму 39 671 грн. 88 коп. до складу податкового кредиту.

Крім того, факт транспортування товару від ФОП ОСОБА_4 до позивача, підтверджується наданою в судовому засіданні товарно-транспортною накладною від 08.11.2012 №683733 (а.с. 5), у зв'язку з чим суд вважає також необґрунтованими висновки акту звірки про не підтвердження позивачем факту транспортування товару від ФОП ОСОБА_4

При цьому, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Не є переконливими висновки податкового органу про не підтвердження поставки товару до позивача по ланцюгу постачання.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту та валових витрат на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Відповідно до вимог чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, як платника податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання формування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Також відповідно до пункту 4.6 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПС України №236 від 22.04.2011 передбачено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка про результати проведення зустрічної звірки у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або пункту 4.5 Методичних рекомендації.

Тобто, за результатами проведення зустрічних звірок платників податків податковим органом складається саме довідка, а не акт.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведення 20.09.2013 зустрічної звірки ПП «Зябкін» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4 за період листопад 2012 року відповідачем складений акт від 04.10.2013 №184/08-31-22/30534724 (а.с. 7-15), що суперечить вимогам пункту 75.3 статті 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 86.7 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем будь-які рішення, у тому числі щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість або зменшення розміру від'ємного значення, за результатами проведеної зустрічної звірки не приймались.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за такими операціями, у зв'язку з чим приходить до висновку документи, які надавались позивачем оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з ФОП ОСОБА_4

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо вилучення даних про податковий кредит з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі задекларованої та належним чином підтвердженої суми податкового кредиту у розмірі 39 671 грн. 88 коп. на підставі висновків акту звірки від 04.10.2013 №184/08-31-22/30534724, у в'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області щодо безпідставного вилучення даних про податковий кредит з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі задекларованої та належним чином підтвердженої суми податкового кредиту у розмірі 39 671 грн. 88 коп. на підставі висновків акту звірки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області вилучити з АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати зустрічної звірки Приватного підприємства «Зябкін», оформлені Актом зустрічної звірки від 04.10.2013 № 184/08-31-22/30534724, поновивши в цій системі дані задекларованого Приватним підприємством «Зябкін» за листопад 2012 року податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ОСОБА_4 Себувичем у сумі 39671 грн. 88 коп., то суд також вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, акт про результати проведення зустрічної звірки ПП «Зябкін» від 04.10.2013 №184/08-31-22/30534724 був внесений в автоматизовану систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому, враховуючи той факт, що зустрічна звірка податковим органом була проведена із порушенням норм Податкового кодексу України, та що дії відповідача по коригуванню на підставі акту про результати проведення зустрічної звірки від 04.10.2013 № 184/08-31-22/30534724 задекларованого Приватним підприємством «Зябкін» податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Себувичем у сумі 39671 грн. 88 коп. є протиправними, то і інформація про результати такої зустрічної звірки позивача, що внесена до АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» є неправомірною, а тому має бути вилучена з цієї системи.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити в АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» дані задекларованого позивачем за листопад 2012 року податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ОСОБА_4 Себувичем у сумі 39671 грн. 88 коп.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості дій щодо вилучення даних про податковий кредит з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі задекларованої та належним чином підтвердженої суми податкового кредиту у розмірі 39 671 грн. 88 коп. на підставі висновків акту звірки.

За вказаних обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо безпідставного вилучення даних про податковий кредит з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі задекларованої та належним чином підтвердженої суми податкового кредиту у розмірі 39 671 грн. 88 коп. на підставі висновків акту звірки від 04.10.2013 №184/08-31-22/30534724 та про зобов'язання відновити дані стосовно задекларованого податкового кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 94, 160, 163, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо коригування на підставі Акту про результати проведення зустрічної звірки від 04.10.2013 № 184/08-31-22/30534724 задекларованого Приватним підприємством «Зябкін» податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у сумі 39671 грн. 88 коп.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області вилучити з АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати зустрічної звірки Приватного підприємства «Зябкін», оформлені Актом зустрічної звірки від 04.10.2013 № 184/08-31-22/30534724, поновивши в цій системі дані задекларованого Приватним підприємством «Зябкін» за листопад 2012 року податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ОСОБА_4 у сумі 39671 грн. 88 коп.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подати у двадцятиденний строк з дня набрання постановою законної сили до суду звіт про виконання судового рішення.

Присудити на користь Приватного підприємства «Зябкін» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша