Ухвала суду № 36268295, 16.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"16" грудня 2013 р. Справа № 806/6611/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" жовтня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємство "Око" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (Баранівське відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013р. Приватне підприємство "Око" звернулося до суду про скасування податкового повідомлення-рішення №0002841500 від 16.09.2013 р. Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (Баранівського відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7667,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1917,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002841500 від 16.09.2013 р. Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (Баранівське відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішення, відповідач звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та в позові підприємства відмовити. Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач зазначає, що операції ТОВ "КПІ-Сервіс" не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В ході проведення перевірки не встановлено факту з реалізації ТОВ "КПІ-Сервіс" контрагентам-замовникам у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які підтверджують купівлю-продаж офісної техніки, а також інших первинних документів. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, згідно направленого запиту до ВПМ Корсунь-Шевченківською МДПІ від 19.10.2012р. , а також відсутні відомості про устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Посилаючись на приписи чинного законодавства України, скаржник зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог закону та не порушувати публічний порядок, встановлений ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". На думку скаржника, з урахуванням вказаних фактів, фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється поза межами правового поля, що у в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правової дієздатності ТОВ "КПІ-Сервіс", фінансово-господарські відносини між ТОВ "КПІ-Сервіс" та контрагентами замовника (покупцями) є без мети настання реальних наслідків та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що Баранівським відділенням Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Око", щодо документального не підтвердження реальності господарських відносин із контрагентами та повноти відображення в обліку з питання податку на додану вартість за вересень, жовтень 2010 року, лютий 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п. 185.1, ст. 185 п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Око" занижено податок на додану вартість в сумі 7667,00 грн. у тому числі по періодах: вересень 2010 року на суму 3262,00 грн., жовтень 2010 на суму 2312,00 грн. та лютий 2011 року на суму 2093,00 грн. В результаті чого було складено акт №292/153/30824994 від 02.09.2013 року (а.с.18-43).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002841500 від 16.09.2013 р., яким ПП "Око" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 9584,00 грн., в тому числі за основним платежем 7667,00 грн., за штрафними санкціями 1917,00 грн. (а.с. 51).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0002841500 від 16.09.2013 р., суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2011 року між ПП "Око" та ТОВ "КПІ-Сервіс" було укладено Договір купівлі-продажу товару (комп'ютерні комплектуючі, побутову техніку) № 1175, відповідно до якого ТОВ "КПІ-Сервіс" зобов'язується передати ПП "Око" за його заявками комп'ютерні комплектуючі, побутову техніку, в подальшому "Товар", належної якості, а покупець зобов'язується придбати товар та здійснювати його оплату на умовах і на протязі дії цього Договору. (а.с. 7).

Відповідно до пункту 2.2 Договору продавець зобов'язаний упакувати товар у відповідності з вимогами щодо забезпечення його неушкодженості під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт. Згідно з пунктами 3.1, 3.4 Договору ціна за одиницю товару вказується у видатковій накладній, за якою товар передається покупцю. Сума Договору складає суму вартості товару за всіма видатковими накладними, які після підписання сторонами є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору у вересні 2010 року, жовтні 2010 року та у лютому 2011 року ТОВ "КПІ-Сервіс" було здійснено ряд поставок товару, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.8-17, 70-88).

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, належним чином оформленні вказані документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання Товару за Договором.

Згідно п. 2.4. даного Договору перевезення товару мало здійснюватися постачальником - ТОВ "КПІ-Сервіс", а транспорті витрати включені продавцем до вартості товару, що поставляється, продавець доставляє товар власним транспортом.

Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. N207, здійснення вантажних перевезень товарів для власних потреб постачальника повинно було супроводжуватись з застосуванням накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж. При цьому застосування товарно-транспортної накладної на перевезення товарів (форма 1-ТН) зазначеним переліком не було передбачено взагалі.

Безпідставним є висновок податкового органу про обов'язковість підтвердження позивачем факту перевезення придбаного товару виключно шляхом складання товарно-транспортної накладної (форма 1-ТН).

Матеріали справи свідчать, що позивач повністю розрахувався за отриманий товар з контрагентом ТОВ "КПІ-Сервіс" (наведене підтверджується копіями платіжних доручень) (а.с. 13-17). Таким чином, реальність господарської операції із отримання товару підтверджується належним чином укладеним договором, який виконаний сторонами, а саме: ТОВ "КПІ-Сервіс" передав товар разом з необхідними товаро-супровідними документами, а позивач оплатив та прийняв товар. А тому дані обставини свідчить про те, що Договір був повністю виконаний сторонами та був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Досліджуючи докази, які містяться в матеріалах справи, суд вбачає подальшу реалізацію ПП "Око" придбаного у ТОВ "КПІ-Сервіс" товару іншим суб"єктам господарювання (а.с. 71-78, 80,82, 84-86, 88).

З приводу позовних вимог щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "КПІ-Сервіс" нікчемним, слід зазначити таке.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ПП "Око" і ТОВ "КПІ-Сервіс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Реальне настання правових наслідків за визначеним Новоград-Волинською ОДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції та своєчасно сплатив податки.

Докази на спростування факту отримання товару від ТОВ "КПІ-Сервіс" позивачу ПП "Око" відповідачем не надані.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "КПІ-Сервіс" станом на час проведення операцій за Договором було зареєстровано як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є інформація з Реєстру платників ПДВ(а.с.92) .

Отже, необхідним документом для включення витрат по оплаті поставки товару і податкового кредиту є податкові накладні, а тому враховуючи, що позивачу при передачі товару надано належним чином оформленні податкові накладні у нього виникло право включити сплачені суми до податкового кредиту.

Крім того, однією з підстав своїх заперечень відповідач вказує на акт перевірки, проведеної у Катеринопільському відділенні Звенигородської ОДПІ по ТОВ "КПІ-Сервіс" № 84/22-01/30146161 від 29.11.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "КПІ-Сервіс", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Компанія "Сторакс", ТОВ "Ален Груп" та ТОВ "Прайм Ресурс".

Однак, з такою позицією працівників податкового органу суд погодитись не може, оскільки, Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Підсумовуючи вищевказане, не можна по факту можливого ухилення від сплати податків з боку контрагентів ТОВ "КПІ-Сервіс" перекладати на ПП "Око" відповідальність за їх дії, тим самим ставлячи ПП "Око" в ряд порушників податкового законодавства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання рішення податкового органу протиправним, скасувавши його, оскільки позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 7667,00 грн. у зв'язку із придбанням товарів від ТОВ "КПІ-Сервіс".

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) Б.С. Моніч

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Око" пров.Тищина,8 кв. 6,м.Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12700

3- відповідачу/відповідачам: Баранівське відділення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Першотравнева,17,м.Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12701