Ухвала суду № 36268135, 19.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р.Справа № 2-а-5649/10/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Дубини Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Бериславський хлібозавод» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Бериславський хлібозавод» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, за участю прокурора, про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Бериславський хлібозавод» звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2010 року № 0000392310/0 на суму 5.572.372,8 грн. та № 0000382310/0 на суму 4.578.722,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 12 липня 2010 року по 06 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Бериславському районі Херсонської області була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Бериславський хлібозавод» з питань правовідносин з ПП «Зірка сторіччя» та ПП «Колос Дніпро Плюс» за період з 01 січня 2008 року по 30 квітня 2010 року.

За твердженням позивача, ВАТ «Бериславський хлібозавод», перевіряючими зроблено помилковий висновок, що договори ПП «Зірка сторіччя» та ПП «Колос Дніпро Плюс» не спрямовані на реальне настання правових наслідків; договори є товарними; взаємовідносини з вказаними фірмами підтверджени належними документами: актами, податковими накладними, товаро-транспортними накладними та інш.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Бериславський хлібозавод» відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ВАТ «Бериславський хлібозавод» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні відповідач надав суду клопотання про заміну відповідача на належного - Новокаховську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області у зв'язку з реорганізацією системи органів податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судом встановлено, що в період з 12 липня 2010 року по 06 вересня 2010 року, Державною податковою інспекцією у Бериславському районі Херсонської області була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Бериславський хлібозавод» з питань правовідносин з ПП «Зірка сторіччя» та ПП «Колос Дніпро Плюс» за період з 01 січня 2008 року по 30 квітня 2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 236/231/05510970 від 13 вересня 2010 року, яким встановлено порушення ВАТ «Бериславський хлібозавод» п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 067 138,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3 714 915,24 грн.; " порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з ПП "Зірка сторіччя" та ПП "Колос Дніпро Плюс".

На підставі акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000392310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 572 372,80 грн., з яких 3 714 915,20 грн. за основним платежем та 1 857 457,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000382310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 578 722,00 грн., з яких 3 067 138,00 грн. за основним платежем та 1 511 584,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Виявлено завищення валових витрат на суму 14377497 грн. внаслідок віднесення до валових витрат суму витрат по придбаній сировині (борошно, олія) у ПП "Зірка сторіччя" 11586302 грн. 96 коп. ( ІІ півріччя 2008 року - 2009 р.) та ПП "Колос Дніпро Плюс" 2791194 грн. 70 коп. (4-й квартал 2009 року - 1 квартал 2010 року). Договори з цими постачальниками є нікчемними, товарно-матеріальні цінності не передавались. Встановлено заниження об'єкта по податку на прибуток на загальну суму - 3067138 грн.

Через нікчемність договорів податкова інспекція дійшла до висновку про зайве віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по придбаній сировині (борошно, олія) у ПП "Зірка сторіччя" та ПП "Колос Дніпро Плюс".

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Бериславський хлібозавод» мало взаємовідносини з ПП "Зірка сторіччя" та з ПП "Колос Дніпро Плюс". У даних постачальників відсутні будь-які основні засоби, транспорт та наймані працівники, що не дає зазначеним суб'єктам виконувати поставку продукції. Крім того, ПП "Зірка сторіччя" ухвалою від 20.03.10 визнано банкрутом.

Судом встановлено, що 02 вересня 2008 року ВАТ «Бериславський хлібозавод» укладено догорів № 02-09/08 з ПП "Зірка сторіччя", згідно якого останнє зобов'язувалось продати борошно ТОВ "Бериславський хлібозавод" 800 тн вищого ґатунку та 4000 тн першого ґатунку, 300 тн другого ґатунку, 300 т борошна житнього на загальну суму 14147 тис. грн. ПП "Зірка сторіччя", в свою чергу, отримувало борошно від ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Радоніс".

Між ТОВ "Берисласький хлібозавод" та ПП "Колос Дніпро Плюс" був укладений договір від 01.11.09 № 01-11/09 про продаж борошна, олії соняшникової на загальну суму 5300000грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні та дорожні листи не відповідають вимогам, які пред'являються до документу Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та вимогами "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, стосовно надання документу юридичної сили і доказовості перевезення борошна, не мають всіх необхідних реквізитів та відміток прибуття та вибуття з міст навантаження борошна.

Кількість найманих осіб у ПП "Зірка сторіччя" та ПП "Колос Дніпро Плюс" було недостатньо для виконання виробничого процесу, наприклад у 1-2 кварталах 2008 року у ПП "Зірка Сторіччя" та в період 3-й квартал 2008 року 2-й квартал 2009 року не було зовсім жодного працівника.

Суду було надано висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області № 1372 від 02.11.10 про те, що податкові та видаткові накладні ПП "Колос Дніпро Плюс" складені та підписані від імені керівника Срібного М.І., але підписи виконано іншою особою, сам Срібний М.І. також заперечує підписання будь-якої звітності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.11 № 2а-5457/10/2170 визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Радоніс", в постанові зазначено про те, що підприємство зареєстрував засновник ОСОБА_4 за винагороду на прохання своїх знайомих, без наміру здійснювати господарську діяльність.

Постачальником ПП "Зірка Сторіччя" було ТОВ "Агротрейдплюс" (18.07.09 оперуповноваженими податкової міліції виявлено відсутність за юридичною та фактичною адресами, 04.08.09 повідомлено про відсутність за фактичним місцезнаходженням, анульовано свідоцтво платника ПДВ 16.04.10 через відсутність за юридичною адресою).

Також відповідач надав суду інформацію по постачальник ПП "Колос Дніпро Плюс" - ТОВ "Стар-найт", 01.02.11 надіслано до реєструючого органу повідомлення про відсутність даної юридичної особи за місцезнаходженням.

Крім того, вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 травня 2013 року, який набрав законної сили, встановлено, що договори поставки між ВАТ "Бериславський хлібозавод та ПП "Колос Дніпро Плюс" та ПП "Зірка сторіччя" є нікчемними, господарські операції поставки борошна та олії не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, яка свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

За таких обставин, підприємством перераховувались кошти ПП "Колос Дніпро Плюс" та ПП "Зірка сторіччя" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, податкова інспекція вважає, що зазначені договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи порушення, виявлені перевіркою по правочинам, укладеному між ВАТ "Бериславський хлібозавод" (договір купівлі-продажу № 02-09\08 від 02.09.08 р.) з ПП "Зірка сторіччя", та ВАТ "Бериславський хлібозавод" (договір купівлі-продажу № 01-11\09 від 01.11.09) з ПП "Колос Дніпро Плюс", в частині не додержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зазначені правочини є нікчемними в силу закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком, що підтверджено набравши законної сили вироком Новокаховського міського суду Херсонської обаласті від 28 травня 2013 року.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", діючого на час здійснення позивачем спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Також у п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку.

Відповідно до п.1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати. Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, повинні бути складені під час здійснення господарської операції. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якою складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Суд встановлено, і апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані суду накладні, транспортні накладні, не відповідають вимогам, які пред'являються до первинних бухгалтерських документів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, ще наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає правомірними дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість.

12 грудня 2013 року на адресу апеляційного суду надійшло повідомлення, що згідно витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ВАТ «Бориславський хлібозавод» ліквідовано 27 червня 2012 року за судовим рішенням у зв'язку з визнанням його банкрутом без правонаступників.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно по суті ухвалив судове рушення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, але після ухвалення постанови та до розгляду апеляційної скарги по суті виникли підстави, за яких провадження по справі має бути закрито. У зв'язку з цим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157, ч. 2 ст. 203 КАС України, оскаржена постанова має бути визнання нечинною, а провадження по справі закрито.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. 195, ст. 196, п. 5 ч. 1 ст. 198, ч. 2 ст. 203, ст. ст. 206, 211, п. 5 ст. 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Бериславський хлібозавод» залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року визнати нечиною, та закрити провадження по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бериславський хлібозавод» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, за участю прокурора, про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.