Постанова № 36267767, 18.12.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2424/13-a

18 грудня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді: Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Габрилецькій С. Є.

за участі:

представника позивача Франчук М. М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості (далі - Тернопільський МЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми у розмірі 3682,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.03.2013 року надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_2. В подальшому Тернопільський МЦЗ при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявлено, що відповідач на період отримання допомоги по безробіттю була зареєстрована, як приватний підприємець, отже була зайнята. Тому, ОСОБА_2, у розумінні ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» відносилася до категорії зайнятого населення на момент надання їй статусу безробітної та незаконно отримала суму матеріального забезпечення. За період з 19.03.2013 року по 13.08.2013 року їй виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 2491 грн.

Крім того, за направленням служби зайнятості, Відповідач проходила професійне навчання в Тернопільському обласному комунальному навчально-курсовому центрі за професією «манікюрник» з 27.03.2013 року до 18.06.2013 року. Витрати на дане навчання склали 1191,65 грн.

Таким чином, сума допомоги по безробіттю виплачена ОСОБА_2 центром зайнятості за період з 19.03.2013 року по 13.08.2013 року становить 3682,65 грн., в тому числі: допомога по безробіттю - 2491 грн., та витрати на професійне навчання - 1191,65 грн.

Відповідачу направлена претензія про повернення допомоги по безробіттю, проте сума виплаченої допомоги не перерахована Тернопільському МЦЗ. Відтак, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 кошти у розмірі 3682,65 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні відповідач - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, вказала що в дійсності на момент звернення до Позивача для отримання допомоги, була зареєстрована як приватний підприємець, хоча підприємницькою діяльністю не займалась, прибутку не отримувала, тому вважає позовні вимоги безпідставними, просить у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 19.03.2013 року звернулася до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості і 19.03.2013 року отримала статус безробітного, що підтверджується її заявою від 19.03.2013 року та персональною карткою (а. с. 5-6), витягом з наказу позивача про прийняті рішення по ОСОБА_2 (а. с. 11). Відповідно до поданої відповідачем заяви від 19.03.2013 року про надання їй статусу безробітного, нею зазначено, що вона не зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності.

Тернопільським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю. Протягом періоду з 19.03.2013 року по 13.08.2013 року їй виплачено матеріальне забезпечення у розмірі 2491 грн. відповідно до довідки позивача № 1917 від 26.09.2013 року (а. с. 12).

ОСОБА_2 подала заяву від 27.03.2013 року про направлення її на професійне навчання. Згідно вищезазначеної заяви за направленням служби зайнятості відповідач проходила професійне навчання в Тернопільському обласному комунальному навчально-курсовому центрі за професією «Манікюрник» з 27.03.2013 року до 18.06.2013 року. Витрати на дане навчання склали 1191,65 грн., що підтверджується листом від 02.10.2013 року (а. с. 16).

Згідно з витягом з наказів про прийняття рішення по ОСОБА_2 від 25.09.2013 року останню знято з обліку та припинено з 13.08.2013 року виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з самостійним працевлаштуванням (а. с. 11).

Судом також встановлено, що спеціалістом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 року №7-1 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248, та на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 29.08.2013 року з'ясовано, що перебуваючи на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, Відповідач отримала статус безробітного, одержала допомогу по безробіттю та допомогу на навчання і одночасно була приватним підприємцем, тобто була зайнята, що підтверджується актом від 29.08.2013 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а. с. 8) та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №547588 серії АВ по ОСОБА_2 (а. с. 10).

У зв'язку з наведеними обставинами, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ від 25.09.2013 року № НТ130925 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 за період з 19.03.2013 року по 13.08.2013 року в розмірі 2491 грн. (а. с. 11), та направлено відповідачу претензійний лист від 07.10.2013 року № 08/5761 про повернення коштів (а. с. 20). На момент звернення до суду такі вимоги щодо перерахування коштів не виконані. Наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 25.09.2013 року № НТ130925 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, відповідачем не оскаржений.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регулює Закон України «Про зайнятість населення від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).

Відповідно до статті 2 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №5067-VI професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.

Система професійного навчання охоплює, зокрема, безробітних, які шукають роботу і потребують первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (частина 2 статті 34 Закону №5067-VI).

Частиною 4 статті 34 №5067-VI встановлено, що роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону №5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року, №1533-III з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1533-III) визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Розмір допомоги по безробіттю визначений у статті 23 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу передбачений Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок № 307).

Пунктом 5.5 Порядку № 307 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою (пункт 6.14 Порядку № 307).

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються письмовими доказами, які містятьсяч в матеріалах адміністративної спрви суд приходить до думки, що Відповідач неправомірно отримувала допомогу від центру зайнятості, оскільки на момент звернення із заявою для отримання статусу безробітної, ОСОБА_2 в ній вказала що не займається підприємницькою діяльністю, хоча фактично була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Тобто, факт порушення нею вимог ч. 3 ст. 45 Закону № 5067-VI доведений в судовому засіданні належними та допустимими доказами, та посилання ОСОБА_2 на то, що вона не здійснювала підприємницької діяльності, ніяким чином не спростовує неправомірність її поведінки у спірних правовідносинах, оскільки, як на час подання відповідачем заяви від 19.03.2013 р., так і на час розгляду даної справи в суді - державна реєстрація її як фізичної особи - підприємця не припинялась у встановленому законом порядку, що не заперечується сторонами, а отже, в силу положень ч. 3 ст. 72 КАС України - не підлягає доказуванню.

Тому, з огляду на то, що нараховані і виплачені кошти відповідачем добровільно не були поверненні, а також, враховуючи те, що відповідач не надав суду переконливих та беззаперечних доказів правомірності своєї повединки у спрірних правовідносинах, суд приходить до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог, та відповідно - про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, у спосіб визначений позивачем - шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь Тернопільського МРЗ коштів у сумі 3682,65 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1) на користь позивача - Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (вул. Текстильна 1 Б м. Тернопіль 46010) кошти в сумі 3 682,65 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 65 коп.), з них:

- допомога по безробіттю на суму 2 491,00 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто одна грн. 00 коп) на р/р 37171300901002 в УДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012 код 14029303, одержувача Тернопільського міськрайонного центру зайнятості;

- витрати на професійне навчання на суму 1191,65 грн. (одна тисяча сто дев'яносто одна грн. 65 коп.) на р/р 37171301901001 в УДКСУ в Тернопільській області МФО 838012, код ЄДРПОУ 05392691, одержувача Тернопільського обласного центру зайнятості.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядоку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2013 року.

Суддя Білоус І.О.

копія вірна

Суддя Білоус І.О.