Постанова № 36267586, 09.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2013 року Справа № 812/9417/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Шембелян В.С.

при секретарі судового засідання: Козловській А.О.

за участю представників сторін:

позивача: Щавинської Л.М.,

відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу Шахтоуправління "Луганське до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним рішення № 1728 від 06.08.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вказаний адміністративний позов щодо оскарження Рішення відповідача № 1728 від 06.08.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску стосовно ВП шахтоуправління "Луганське" ДП "Луганськвугілля".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ВП шахтоуправління "Луганське" не є юридичною особою з 2003 року, діє на підставі "Положення", та створено згідно з наказом Державного підприємства "Луганськвугілля" 07.04.2003 року №3., згідно з "Положенням" про ВП шахтоуправління "Луганське" ДП "Луганськвугілля", пункт 3.6 "Фінансові та кредитно-розрахункові операції підрозділу здійснюються ДП "Луганськвугілля" централізовано, тому відсутні правові підстави про винесення рішення про застосування штрафних санкцій саме стосовно відокремленого підрозділу.

Грошові кошти на виплату заробітної плати надаються шахтоуправлінню та розподіляються юридичною особою ДП "Луганськвугілля", тому несвоєчасне та неповне перерахування єдиного внеску до Пенсійного Фонду допущене не з вини шахтоуправління "Луганське".

Також вказали, що підставою для рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки, оскільки відповідачем фактично не здійснена перевірка позивача, то немає підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій (п.6 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) 08.07.2010р. №2464-УІ).

Позивач - юридична особа ДП "Луганськвугілля" є планово-збитковим підприємством, коштів від реалізації вугільної продукції не вистачає для оплати всіх необхідних видатків тому несвоєчасність перерахування платежів з єдиного внеску сталася без вини підприємства.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати нечинним Рішення відповідача № 1728 від 06.08.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 28.05.2013 року по 29.07.2013 року у розмірі: штраф - 854202,24 грн., та пеня - 430250,98 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того, пояснила, що з 21.05.2013 року по 06.06.2013 року на підставі відповідних ухвал Господарського суду Луганської області було застосовано до ДП "Луганськвугілля" мораторій на задоволення вимог кредиторів. Тому, оскаржене рішення відповідача, яким нараховані штрафні санкції за прострочення платежів, строк виплати яких настав під час дії мораторію, є незаконним.

Представник відповідача до судового засідання не прибув про час, місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, розглянути справу без участі представника УПФУ (а.с.37-38).

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступні обставини.

Державне підприємство "Луганськвугілля" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 за № 1 382 120 0000 000520 (а.с.10).

Позивач має у своїй структурі Відокремлений підрозділ шахтоуправління "Луганське", який внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з правовим статусом суб'єкта - без права юридичної особи (а.с.11).

Представник позивача не заперечував того факту, що Відокремлений підрозділ шахтоуправління "Луганське" зареєстроване в УПФУ в Артемівському районі м. Луганська і є самостійним платником єдиного внеску.

УПФУ в Артемівському районі м. Луганська 06.08.2013 року було прийнято рішення стосовно Відокремлений підрозділ шахтоуправління "Луганське" Державного підприємства "Луганськвугілля" про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1728, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 854202,24 грн. та нарахована пеня в розмірі 430250,98 грн. за несвоєчасну сплату страхувальником суми єдиного внеску за період з 28.05.2013 року до 29.07.2013 року (а.с.6).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржував його в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за результатами розгляду якої, скарга ВП "Шахтоуправління" ДП "Луганськвугілля" була залишена без задоволення, а рішення УПФУ в Артемівському районі м. Луганська №1728 від 06.08.2013 року - без змін (а.с. 7).

Також позивачем прийняте рішення було оскаржене до Пенсійного фонду України і за результатами розгляду рішення УПФУ в Артемівському районі м. Луганська про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 06.08.2013 №1728 у сумі 1284453,22 грн. залишено без змін, скаргу без задоволення (а.с.8-9).

Позивач не оспорює фактів прострочення платежів з єдиного внеску та розміру накладеної штрафної санкції та пені за розрахунком позивача.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог позивача, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010р. № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із вимогами ч.11 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує штрафні санкції до платника єдиного внеску.

Таким чином, зазначений відокремлений підрозділ є самостійним платником єдиного внеску, до якого можливе застосування штрафних санкцій та пені на підставі зазначеного закону.

Згідно з п.12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Тому не заслуговують уваги посилання позивача на збитковість виробництва, відсутність коштів та інше, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ч.2, 7 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно із частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону є календарний місяць.

Частиною 11 ст. 9 Закону № 2464 передбачено що, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 6 ч.1 ст. 13 Закону № 2464 Пенсійному фонду та його територіальним органам надано право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з вимогами ч.11 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

У відповідності до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно із вимогами частин 13, 14 ст. 25 Закону № 2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Згідно з ч. 15 ст. 25 Закону № 2464, рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Відповідно до пп.7.2.2. Інструкції № 21-5 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Пунктом 7.5. Інструкції № 21-5 передбачено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що при застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період та нараховується пеня починається з першого календарного дня до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Акту перевірки як підстави для нарахування штрафної санкції та пені закон не вимагає.

Щодо твердження позивача, що фінансові санкції були застосовані відповідачем під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП "Луганськвугілля" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.31).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП "Луганськвугілля" (а.с.32).

Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регламентовано, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Суд зазначає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення конкурсних вимог кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з оскарженого рішення та розрахунку щодо нього, дата виникнення заборгованості із сплати єдиного внеску - 28.05.2013 року, тобто заборгованість, щодо якої були застосовані штрафні санкції, утворилася вже після введення мораторію. Тому його дія, відповідно до вимог чинного законодавства, не розповсюджується на вказану заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає, що рішення № 1728 від 06 серпня 2013 року відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для визнання його противоправним та нечинним суд не вбачає, отже позовні вимоги є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147,00 гривні.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року, встановленої статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік», за подання до адміністративного суду після 23 жовтня 2013 року позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1720,50 грн. та не більше 4588,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також те, що позивачем при подачі адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір у сумі - 2294,00 грн., отже на підставі ЗУ "Про судовий збір" з позивача необхідно стягнути 2294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу Шахтоуправління "Луганське до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним рішення № 1728 від 06.08.2013р. - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля" (інд. код 32473323, адреса: вул.Лермонтова, 1в, м.Луганськ, 91022) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 13 грудня 2013 року.

Суддя В.С. Шембелян