Постанова № 36267583, 17.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 809/3634/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Житняк Л.М.,

представника позивача Ружицького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фірми "Назіс" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000302201, №0000322201 від 08.11.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Назіс" звернулася в суд із позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000302201, №0000322201 від 08.11.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки Фірми "Назіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Дайнер Консалт" та повноти відображення в обліку за вересень-жовтень 2012 року, складено акт від 29.10.2013 року №615/22-01/22174887, відповідно до висновків якого перевіряючим органом встановлено нікчемність правочинів, вчинених Фірми "Назіс" із вказаним контрагентом. Вказані висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень за №0000302201 від 08.11.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99009 грн., в тому числі за основним платежем 66006 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33003 грн.; №0000322201 від 08.11.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 431,25 грн., в тому числі за основним платежем 345 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 86,25 грн. Податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що грубо порушують його права та законні інтереси, оскільки висновки Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області щодо нікчемності правочинів ґрунтуються виключно на матеріалах перевірок контрагента, в ході здійснення якої взаємовідносини вказаного контрагента та позивача взагалі не досліджувалися.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Додатково суду вказав, що за висновками акту перевірки Фірми "Назіс" від 29.10.2013 року №615/22-01/22174887 вбачається, що вони є похідними висновкам Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва щодо ТОВ "Дайнер Консалт". Проте, постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 11.04.2012 року в справі №826/3241/13-а визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва по проведенню документальної невиїзної позаплановою перевірки ТОВ "Дайнер Консалт", за результатами якої складено вищевказаний акт. Таким чином, посилання Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на матеріали вказаного акту не можуть братися до уваги, тим більше бути підставою для визнання нікчемними правочинів вказаного контрагента із Фірмою "Назіс". Зазначив, що усі суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними, витрати, враховані позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток, на момент здійснення перевірки підтверджені первинними документами. Відсутність чи недоліки таких документів перевіряючим органом не встановлено. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач належно повідомлений. Причини неявки представника суду невідомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд встановив наступне.

Фірма "Назіс" рішенням виконкому Коломийської міської ради народних депутатів 12.12.1994 року зареєстрована юридичною особою та включена до ЄДРПОУ.

Крім того, позивач органами державної податкової служби 03.05.1995 року взятий на податковий облік.

Дана інформація міститься в акті перевірки від 29.10.2013 року за №615/22-01/22174887 (а.с.20).

Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну невиїзну перевірку Фірми "Назіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Дайнер Консалт", їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень-жовтень 2012 року, за результатами якої відповідачем 29.10.2013 року складено акт за №615/22-01/22174887 (а.с.19-41).

В ході перевірки відповідач, посилаючись на матеріали перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дайнер Консалт" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року, дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність вказаного контрагента здійснювалася поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, а самі фінансово-господарські взаємовідносини вказаного контрагента та позивача є фіктивними правочинами. Мала місце необґрунтована податкова вигода, що характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

За наслідками перевірки, податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення за №0000302201 від 08.11.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99009 грн., в тому числі за основним платежем 66006 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33003 грн.; №0000322201 від 08.11.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 431,25 грн., в тому числі за основним платежем 345 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 86,25 грн. (а.с.17-18).

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що їх прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу правильності декларування податкового зобов'язання за господарськими операціями підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Актом перевірки, за результатами якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, визнано нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом по придбанню товару. При цьому Коломийська об'єднана державна податкова інспекція посилається на матеріали перевірок ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дайнер Консалт" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року, згідно висновків яких операції Товариства не підтвердилися стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності необхідних умов для результатів відповідної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Вказане в свою чергу свідчить про те, що правочини між вказаним Товариством та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Дайнер Консалт" (Постачальник) та позивачем (Одержувач) 29.10.2012 року укладено договір купівлі продажу товару (трансформаторна підстанція КТП 30/10/0,4 У1), за предметом якого Постачальник зобов'язується передати у власність Одержувача, а Одержувач зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною, що наводяться в Додатку №1 до Договору (а.с.42-45).

Видатковою та податковою накладними №76 від 31.10.2012 року підтверджується придбання позивачем товару загальною вартість 277605 грн. (а.с.46-47).

Згідно рахунків-фактури №27/09 від 27.09.2012 року та №28/09 від 28.09.2012 року Фірма "Назіс" придбала у цього ж контрагента товар (щит АВР-40 А та щит АВР-40-2 (40А) вартістю відповідно 59700 грн. та 58728 грн. (а.с.48, 51).

Як наслідок, на підтвердження проведених операцій, сторонами сформовані податкові, видаткові накладні №235 від 27.09.2012 року та №273 від 28.09.2012 року (а.с.49-50,52-52а).

Вказані товарно-матеріальні цінності згідно довіреностей від 27.09.2012 року №20, від 28.09.2012 року №21 та наказів про відрядження від 26.09.2012 року отримано працівником позивача Бойків В.М. (а.с.68-75).

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю контрагента позивача, формування валових витрат та витрат податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Як вже зазначено, в період, що підлягав перевірці, позивачем здійснювалися господарські операції із ТОВ "Дайнер Консалт", які полягали у купівлі товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем, з дотриманням вимог Податкового кодексу України до податкового кредиту з цього податку включено податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями та вартість придбання товарів віднесено до складу витрат.

У Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Зазначеної вище позиції притримується й Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підтвердженням реальності здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами, а саме отримання від останніх будівельних матеріалів свідчить наступне.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагент був зареєстрований як юридична особа, а також мав в наявності свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Серед видів діяльності ТОВ "Дайнер Консалт" є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.76-79,149).

Як встановлено судом, видами діяльності позивача являється діяльність у сфері продовольства електрозв'язку та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.21).

Факт отримання позивачем та використання в своїй діяльності товару також підтверджується актами введення в експлуатацію такого від 17.10.2012 року №4, від 23.10.2012 року №5, від 26.10.2012 року №6, від 05.11.2012 року №7, від 06.11.2012 року №8 та від 07.11.2012 року №9 (а.с.61-67).

Позивачем також представлено докази перевезення товару від ТОВ "Дайнер Консалт" позивачу, згідно яких таке перевезення здійснювала фізична особа ОСОБА_3 транспортним засобом МАЗ-54323032, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом 9397 реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.113-121).

Крім того, стороною позивача представлено довідку-характеристику на товар Фірми "Назіс" №66 від 19.11.2013 року, яка містить повну характеристику придбаного у контрагента товару та його технічну можливість транспортування вищевказаним транспортним засобом (а.с.122).

В матеріалах справи також наявна переписка між позивачем та ТОВ "Дайнер Консалт", яка мала місце в процесі договірних відносин між ними щодо необхідності погашення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати позивачем коштів за придбаний товар (а.с.123-127).

Таким чином, судом встановлені: рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій та зв'язок між фактом надання позивачу товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цих платників податку; добросовісність дій платників податку, яка полягає у відповідності вчинених ними дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених між позивачем і його контрагунтом суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із змісту акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення вбачається, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом того, що дані господарські операції були реальними, з огляду на висновки матеріалів перевірки ДПІ у Шевченківському м.Києва про виявлені факти порушення контрагентом вимог податкового законодавства, проведення транзитних фінансових потоків, не маючи при цьому реального товарного характеру.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу, оскільки дані обставини не можуть слугувати висновком про порушення податкового законодавства саме позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Цивільним і господарським кодексами передбачено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В ході проведення відповідачем перевірки позивача, податковим органом було взято до уваги матеріали ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 01.02.2012 року №612/2220/37242783 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дайнер Консалт" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, правочини укладені із контрагентами в період, що підлягав перевірці є такими, що порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за вказаний період підлягають зменшенню до 0,00 грн. (а.с.146-159).

В акті перевірки відповідача, за результатами якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем та контрагентом і їх реальність, зроблено посилання на висновки вищевказаного податкового органу.

Слід зазначити, що нікчемність угод повинна встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з ПДВ у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентами.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2013 року в справі №826/3241/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнер Консалт", за результатами якої складено акт від 01 лютого 2012 року №612/22-90/37242783 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дайнер Консалт" код за ЄДРПОУ 37242783 з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2012 по 31.01.2013 роки". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію, внесену на підставі акта від 01 лютого 2012 року №612/22-90/37242783 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дайнер Консалт" код за ЄДРПОУ 37242783 з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2012 по 31.01.2013 роки".

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договору між позивачем з його контрагентами. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Таким чином, відсутність в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договору укладеного між позивачем і його контрагентом, та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

З цього слідує, що обставини викладені в акті перевірки Фірми "Назіс" від 29.10.2013 року №615/22-01/22174887, які є похідними висновкам Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва щодо ТОВ "Дайнер Консалт", та стали підставою винесення спірних податкових повідомлень-рішень, жодним чином не можуть слугувати підставою визнання нікчемними правочинів укладених між позивачем та його контрагентом, оскільки дії по проведенні ДПІ у Шевченківському районі міста Києва перевірки визнано протиправними.

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем доводів правомірності прийняття спірних рішень не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000302201, №0000322201 від 08.11.2013 року - скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області за №0000302201, №0000322201 від 08.11.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 23.12.2013 року.