Рішення № 36267425, 18.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2013 р.Справа № 916/2912/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком";

До відповідача: Військової частини А1620;

Про стягнення 31 571 грн.68 коп.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Федоров Є.Ю. - довіреність від 20.12.2012р.; Лисевич В.В.- довіреність №1246 від 20.12.12р.;

Від відповідача: Єрмаков А.В. на підставі довіреності;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Військової частини А1620 про стягнення заборгованості у розмірі 31 571 грн.68 коп., яка складається з основного боргу 31 120,74грн., пені 313,67грн., 3% річних 137,27грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2013 року порушено провадження у справі №916/2912/13.

13.11.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення вимог заперечує, оскільки бюджетні кошти на оплату оренди не виділялись, у зв'язку з чим його вина у порушенні зобов'язань відсутня. Крім того, на думку Військової частини А1620, належним відповідачем у даній справі є Міністерство оборони України. Також військова частина просить зменшити розмір штрафних санкцій у порядку ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України.

У судовому засіданні 13.11.2013р. було оголошено перерву до 02.12.2013р.

У судовому засіданні 18.12.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

11.06.2013р. між Військовою частиною А1620 (Замовник) та Публічним акціонерним товариством „Укртелеком" (Виконавець) укладено договір № 242-8 на технічне обслуговування технічних засобів телекомунікацій і споруд електрозв'язку Військової частини А1620.

Сторонами був підписаний акт приймання - передавання обладнання зв'язку на експлуатаційно - технічне обслуговування (додаток №1 до договору).

Відповідно до додатку №3 до договору вартість послуг, що надаються Військової частини А1620, становить 3 457,86грн. на місяць.

Згідно п. 3.1. договору від 11.06.2013р. Замовник зобов'язаний вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно, до 20 числа місяця наступного за звітним.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, позивачем відповідачу послуги згідно з умовами договору надавались постійно та належної якості. Ніяких зауважень, скарг або інших документів щодо неналежного надання послуг зі сторони відповідача не надходили. Проте, Відповідач жодної оплати заборгованості за спірний період не здійснив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги зв'язку складає 31 120,74грн.

Відповідно до п. 3.3. договору від 11.06.2013р. за порушення строків оплати послуг Замовник зобов'язаний сплачувати Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Сума пені складає 313,67грн.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних складає 137,27грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати за отримані послуги, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Військової частини А1620 про стягнення заборгованості у розмірі 31 571 грн.68 коп., яка складається з основного боргу 31 120,74грн., пені 313,67грн., 3% річних 137,27грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно п.5 ч.1 ст.33 Закону України „Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. № 1280-ІV (зі змінами) споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно із приписами ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В ч.1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких Договір № 242-8 на технічне обслуговування технічних засобів телекомунікацій і споруд електрозв'язку Військової частини А1620.

При цьому ПАТ „Укртелеком" надано належним чином передбачені угодами між сторонами телекомунікаційні послуги на загальну суму 31 120,74 грн.

В свою чергу В/ч А 1620 в порушення приписів ст.ст.525,526,610, 629,901,903 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, п.5 ч.1 ст.33 Закону України „Про телекомунікації", умов договору не оплачено вартість спожитих послуг, не дивлячись на те, що виконання зобов'язання мало бути здійснено до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Доводи відповідача про те, що проведення розрахунків за отримані послуги електрозв'язку з позивачем не було можливим у зв'язку з ненадходженням коштів з державного бюджету не звільняють від обов'язку погасити борг.

Посилання на те, що належним відповідачем є Міністерство оборони України, не приймаються до уваги з огляду на зміст договорів про надання телекомунікаційних послуг, контрагентом за якими являється В/ч А 1620.

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України „Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту невиконання відповідачем зобов'язань за договорами з нього слід стягнути суму пені 313,67грн. та 3% річних 137,27грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А1620 (65085, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, код 08502712, р/р 35218008003304 в УДК в Одеській області МФО 828011) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, п/р 26006501022891 Банк КРД АТ „Райфайзен Банк Аваль", код ЄДРПОУ 16479714, МФО 322904) - заборгованість у розмірі 31 571 грн.68 коп., яка складається з основного боргу 31 120,74грн., пені 313,67грн., 3% річних 137,27грн.; судовий збір 1720,50грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.