Рішення № 36267405, 16.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2013 року Справа № 913/1931/13

Провадження №4/913/1931/13

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", м. Антрацит Луганської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору на стороні позивача:

- Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

- Державне підприємство "Одеська залізниця", м. Одеса

про стягнення 24 266 грн. 10 коп.

Судова колегія у складі суддів: Старкова Г.М. - головуючий у колегії, судді -Василенко Т.А., Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Макаренко В.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - Желінська Т.М., довіреність № 465/22 від 25.12.2012;

від відповідача - не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" - не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Одеська залізниця" - не прибув.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 16.09.2013 у справі № 913/1931/13 призначена колегія у складі суддів: Старкова Г.М. - головуючий у колегії, судді - Василенко Т.А., Мінська Т.М.

Розпорядженням голови суду від 05.11.2013 здійснено заміну у складі колегії, а саме, у зв'язку із хворобою суддю Мінську Т.М. виключено із складу колегії та введено суддю Віннікова С.В.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21457 грн. 91 коп. (з урахуванням заяви, поданої позивачем у судовому засіданні 12.09.2013, про зменшення розміру позовних вимог).

Представник відповідача у судовому засіданні 01.08.2013 подав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав заявлені позовні вимоги в розмірі 2808 грн. 18 коп., решту вимог відхилив з підстав, викладених у даному відзиві.

Представник позивача у судове засідання 02.09.2013 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 12.09.2013 подав суду додаток до відзиву на позовну заяву №05/982 від 12.09.2013, в якому вказав, що позов може бути задоволений лише в сумі 2808 грн. 17 коп., при цьому, відповідач заперечує проти стягнення 2497 грн. 68 коп. з підстав, викладених у даному додатку до відзиві.

Представником позивача в судовому засіданні 05.11.2013 подано суду обґрунтування заявлених вимог №10-5654 від 28.10.2013.

Представником відповідача 21.11.2013 подано суду пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині відшкодування додаткових витрат, та погодився з відшкодуванням витрат по вивантаженню у розмірі 2808 грн. 17 коп.

Представником відповідача 21.11.2013 подано суду пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині відшкодування додаткових витрат, та погодився з відшкодуванням витрат по вивантаженню у розмірі 2808 грн. 17 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.11.2013 у справі №913/1931/13 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Державне підприємство "Придніпровська залізниця", пр. Карла Маркса,108, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 01073828 та Державне підприємство "Одеська залізниця", вул. Пантелеймонівська, 17, м. Одеса, код ЄДРПОУ 01071315.

Представник відповідача надіслав до суду доповнення до пояснення у справі від 06.12.2013 № 05/1276, яким заперечує проти стягнення з нього збитків у розмірі 21457 грн. 92 коп. у зв'язку з тим, що вантажоперевізником та позивачем не доведено порушень відповідачем при завантаженні та передачі вагонів з вантажем №№68737261, 68778638, 68803717 та 67889858 до перевезення. Також, відповідач зазначив, що перевізником та позивачем не доведено фактів наявності скосів поверхні вантажу та документального їх підтвердження належним чином. Дане доповнення до пояснень з наданими до нього документами долучено до матеріалів справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Одеська залізниця" надіслала до суду пояснення від 20.11.2013 № ДНЮ-3/192 з приводу складання на станції Знам'янка Одеської залізниці актів загальної форми № 417а від 22.09.2011 та № 416а від 22.09.2011.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" будь-яких пояснень не надала.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21457 грн. 91 коп..

Новою ціною позову вважати: збитки у розмірі 21457 грн. 91 коп. (з урахуванням заяви, поданої позивачем у судовому засіданні 12.09.2013, про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог заявник зазначив, що Державне підприємство «ЦЗФ «Нагольчанська» відвантажило Трипільській ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» вугілля у вагонах за накладною № 49135841, серед яких був вагон №68803717. На шляху прямування до одержувача, а саме на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці вагон №68803717 було відчеплено у зв'язку з виявленням нерівномірного завантаження вантажу у вагоні, про що було складено акт загальної форми № 1599 від 15.09.2011. За надані залізницею додаткові послуги з усунення нерівномірного завантаження вугілля у вагоні № 68803717 з рахунку позивача розрахунковим підрозділом Тех.ПД Державного територіально-господарського об'єднання «Південно-західна залізниця» було утримано 2497 грн.68 коп., що підтверджується накопичувальною карткою № 27091419 від 27.09.2011 та переліком 2709 від 27.09.2011.

За накладною №49256951 відповідач відправив позивачу вугілля у вагонах, серед яких були вагони №№ 68737261, № 68778638, які на станції Знам'янка Одеської залізниці було відчеплені у зв'язку з виявленням нерівномірного завантаження вантажу у вагоні, про що було складено акт загальної форми № 416а від 22.09.2011 та № 417а від 22.09.2011. За надані залізницею додаткові послуги з усунення нерівномірного завантаження вугілля у вагонах №№ 68737261, 68778638 з рахунку позивача розрахунковим підрозділом Тех..ПД Державного територіально-господарського об'єднання «Південно-західна залізниця» було утримано 6990 грн. 60 коп., що підтверджується накопичувальною карткою № 01101427 від 01.10.2011 та переліком 0410 від 04.10.2011.

Також, за накладною №51082022 відповідачем було відправлено на адресу позивача вугілля у вагонах, серед яких був вагон №68789858, кузов якого був розширений на 150-170 мм та за технічною неможливістю вивантаження у звичайних умовах простоював в очікуванні вирішення цього питання з відправником, про що на залізничній станції Трипілля-Дніпровське Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми №97а від 30.04.2011 та нараховано 8217 грн.24 коп. за користування вагоном. Вказані кошти були включені до накопичувальної картки №08060873 та утримані залізницею з рахунку позивача, що підтверджується переліком 0806 від 08.06.2011. Окрім плати за користування вагоном позивач поніс додаткові витрати з вивантаженню вугілля з технічно несправного напіввагону у сумі 2808 грн.17 коп., що підтверджується калькуляцією позивача, та оплатою послуг Трипільської філії ПрAT «Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту» за перевезення вагону на іншу колію в сумі 273 грн. 70 коп., що підтверджується відомістю №30040492 Трипільської філії про надання послуг з перевезення вантажів від 30.04.2011, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗТ-0000162 за квітень 2011 року.

Позивач у позові вказує на те, що при перевірці вагону №68803717 на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці працівниками залізниці було виявлено нерівномірне завантаження вагону (порушення §3 Технічних умов), що підтверджується актом загальної форми №1599. При перевірці вагонів №№ 68737261, 68778638 на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено нерівномірне завантаження вагонів (порушення §3 Технічних умов), що підтверджується актами загальної форми №416а та №417а. При прибутті вагону №68789858 на станції призначення Трипілля-Дніпровське Південно- Західної залізниці було виявлено розширення кузова - технічну несправність вагону, що підтверджується актом загальної форми №97а. Вищезазначені акти загальної форми складені працівниками залізниці відповідно до вимог Правил складання актів.

Згідно ст.129 Статуту залізниць, п.1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 №567/6855, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Позивач, посилаючись на вимоги ст.129 Статуту залізниць, п.1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 №567/6855, вважає, що надані до матеріалів справи вищевказані акти загальної форми, підтверджують факт порушення вантажовідправником (відповідач) зобов'язання щодо завантаження вагонів, та вказують конкретну партію поставки (зазначено номер вагону та накладну), з якої виявлено порушення та нараховані кошти за надані додаткові послуги залізницею. Вказана в акті загальної форми накладна вказує на відправника вантажу, який допустив порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України (надалі - Статут) остаточні розрахунки з залізницями за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, використовуючи заставне право, надане залізниці на підставі ст. 6 Статуту станція призначення Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці зазначені у актах загальної форми кошти включила до накопичувальних карток та надала до Тех ПД Південно-західної залізниць, яка і утримала ці кошти з Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго»- одержувача вантажу. Надані до матеріалів справи накопичувальні картки вказують на особу, з якої залізниця утримала кошти за виявлені порушення згідно актів загальної форми, вказаною особою є Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго». Перелік Тех. ПД Південно-західної залізниці підтверджує, що саме з рахунку Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» стягнуто грошові кошти.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що вказані кошти є додатковими витратами та є збитками для нього, які нараховані залізницею за додаткові послуги та роботи, які проводила залізниця з виправлення недоліків, виявлених під час перевірки - за неналежне виконання вантажовідправником обов'язків по завантаженню (невжиття заходів з схоронності вантажу, завантаження у технічно несправний вагон, нерівномірне завантаження, порушення §3 Технічних умов) та заповнення накладної (порушення ст. 37 Статуту, п.5 Правил приймання вантажів до перевезення) на підставі ст. 129 Статуту, актів загальної форми.

Посилаючись на положення ст.ст. 216, 218 ГК України, позивач вказує на те, що він поніс витрати: Тех.ПД Південно-західна залізниця утримала з рахунку позивача грошові кошти, які були включені до накопичуваних карток на підставі актів загальної форми, згідно яких вантажовідправник не додержав встановлених правил здійснення господарської діяльності з перевезення залізничним транспортом. Отже, з позивача були утримані кошти за порушення відповідачем встановлених правил щодо перевезення вантажів залізничним транспортом, оскільки порушення допустив вантажовідправник (відповідач). Вказані витрати нараховані залізницею за виконані роботи та надання послуг з усунення виявлених в процесі перевезення на шляху прямування вантажу до вантажоодержувача порушень, які допустив вантажовідправник.

Позивач вказує на те, що під час перевезення у накладних №№ 49135841, №49256951 було вказано відомості щодо застосування Технічних умов завантаження та кріплення вантажу, які не відповідали дійсності, та виявлено під час перевірки на шляху прямування нерівномірне завантаження вагонів, що призвело до необхідності сплати ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС (позивач) додаткових витрат. За накладною №51082022 до одержувача надійшов технічно несправний вагон, який не міг вивантажуватися у звичайних умовах (через вагоноперекидач), тому призвело до здійснення позивачем додаткових витрат з користування вагону, його вивантаженню та оплатою додаткових робіт з перевезення Трипільській філії ППЗТ.

Виході з вищевикладеного, позивач вважає, що за неналежне виконання відправником (відповідач) своїх обов'язків щодо завантаження вагонів позивач поніс збитки у розмірі 21457 грн. 91 коп. (з урахуванням заяви, поданої позивачем у судовому засіданні 12.09.2013, про зменшення розміру позовних вимог).

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 21457 грн. 91 коп. (з урахуванням заяви, поданої позивачем у судовому засіданні 12.09.2013, про зменшення розміру позовних вимог). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на положення ст.ст. 623 ЦК України, ст.ст.216, 218, 224, 225, 226 ГК України.

Відповідач розмір позовних вимог відхилив у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Одеська залізниця" надіслала до суду пояснення від 20.11.2013 № ДНЮ-3/192 з приводу складання на станції Знам'янка Одеської залізниці актів загальної форми № 417а від 22.09.2011 та № 416а від 22.09.2011.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" будь-яких пояснень не надала.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, судова колегія вважає, позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «ЦЗФ «Нагольчанська» відвантажило Трипільській ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» вугілля у вагонах за накладною № 49135841 серед яких був вагон №68803717. На шляху прямування до одержувача, а саме на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці вагон №68803717 було відчеплено у зв'язку з виявленням нерівномірного завантаження вантажу у вагоні, про що було складено акт загальної форми № 1599 від 15.09.2011(а.с.19,том 1). За надані залізницею додаткові послуги з усунення нерівномірного завантаження вугілля у вагоні № 68803717 з рахунку позивача розрахунковим підрозділом Тех.ПД Державного територіально-господарського об'єднання «Південно-західна залізниця» було утримано 2497 грн.68 коп., що підтверджується накопичувальною карткою № 27091419 від 27.09.2011 та переліком 2709 від 27.09.2011.

За накладною №49256951 відповідач відправив позивачу вугілля у вагонах, серед яких були вагони №№ 68737261, № 68778638, які на станції Знам'янка Одеської залізниці було відчеплено у зв'язку з виявленням нерівномірного завантаження вантажу у вагоні, про що були складені акти загальної форми № 416а від 22.09.2011 та № 417а від 22.09.2011(а.с.17-18,том1). За надані залізницею додаткові послуги з усунення нерівномірного завантаження вугілля у вагонах №№ 68737261, 68778638 з рахунку позивача розрахунковим підрозділом Тех ПД Державного територіально-господарського об'єднання «Південно-західна залізниця» було утримано 6990 грн. 60 коп., що підтверджується накопичувальною карткою № 01101427 від 01.10.2011 та переліком 0410 від 04.10.2011.

Також, за накладною №51082022 відповідачем було відправлено на адресу позивача вугілля у вагонах, серед яких був вагон №68789858, кузов якого був розширений на 150-170 мм та за технічною неможливістю вивантаження у звичайних умовах простоював в очікуванні вирішення цього питання з відправником, про що на залізничній станції Трипілля-Дніпровське Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми №97а від 30.04.2011 (а.с.16,том 1) та нараховано 8217 грн.24 коп. за користування вагоном. Вказані кошти були включені до накопичувальної картки №08060873 та утримані залізницею з рахунку позивача, що підтверджується переліком 0806 від 08.06.2011.Окрім плати за користування вагоном позивач поніс додаткові витрати з вивантаженню вугілля з технічно несправного напіввагону у сумі 2808 грн.17 коп., що підтверджується калькуляцією позивача, та оплатою послуг Трипільської філії ПрAT «Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту» за перевезення вагону на іншу колію в сумі 273 грн. 70 коп., що підтверджується відомістю №30040492 Трипільської філії про надання послуг з перевезення вантажів від 30.04.2011, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗТ-0000162 за квітень 2011 року.

Відповідно до накопичувальних карток та переліків (а.с..20-27,том 1) залізницею з позивача були стягнуті додаткові платежі на загальну суму 21457,91 грн.(з урахуванням заяви, поданої позивачем у судовому засіданні 12.09.2013, про зменшення розміру позовних вимог).

Абзацом 4 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 pоку N 644. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за N 861 /5082 (далі -Правила приймання) встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення v вагоні.

Таким чином саме на залізницю покладається обов'язок перевірки правильності розміщення та закріплення вантажу у вагоні.

Як вбачається з накладної № 49135841 на групу вагонів (у тому числі вагон №68803717) у її розділі 20 зазначено, що «Вантаж розміщено та закріплено згідно з п. Р2§3-5ТУ П.4.1.4.3.8 гл.1 додаток 14 до СМГС» (а.с.13, том 1). Також з накладної № 49256951 на групу вагонів (у тому числі вагони №№68778638, 68737261) у її розділі 20 зазначено, що «Вантаж розміщено та закріплено згідно з п. Р2§3-5ТУ П.4.1.4.3.8 гл.1 додаток 14 до СМГС (а.с.10, том 1). З накладної № 51082022 на групу вагонів (у тому числі вагон №68789858) у її розділі 3,на звороті зазначено, що «Вантаж розміщено та закріплено згідно з п. Р2§3-5ТУ П.4.1.4.3.8 гл.1 додаток 14 до СМГС» (а.с.14-15, том 1).

Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи, залізниця прийняла вагони з вантажем до перевезення без будь-яких зауважень, у тому числі і щодо розміщення вантажу у вагонах. На шляху прямування спірних вагонів прослідували пункти комерційного огляду поїздів і вагонів (ПКО) без будь-яких зауважень щодо розміщення вантажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦK України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) збитків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд вважає, що позивачем визначено правову природу заявлених вимог, надано обґрунтування заявлених вимог про стягнення спірної суми як збитків, понесених в наслідок неналежного виконання відправником (відповідач) своїх обов'язків щодо завантаження вагонів.

Одним із наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Разом з тим, статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України), або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 225 ГК України зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи га збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Відповідно до п.1 ст. 623 ЦК України, боржник , який порушив зобов'язання , має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Так, сторони зобов'язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача, як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов'язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 623 ЦK України відшкодувати збитки має лише та особа, яка порушила зобов'язання. За частиною 2 цієї статті розмір завданих збитків доказується кредитором (у даному випадку позивачем).

Позивач у своєму позові, просить стягнути з відповідача 21457 грн. 91 коп. (з урахуванням заяви, поданої позивачем у судовому засіданні 12.09.2013, про зменшення розміру позовних вимог) саме як збитки, та зазначає, що вони складаються з:

1.Згідно акту загальної форми № 1599 від 15.09.2011(а.с.19,том1) за додаткові послуги стосовно вагону № 68803717 у накладній № 45140206 залізницею було нараховано 2497,68 грн., з яких:

- за користування вагоном у розмірі128,40 грн.;

- збір за маневрову роботу у розмірі 1363,60 грн. ;

- за зберігання вантажу у розмірі 330,90 грн. ;

- збір за зважування у розмірі 175,20 грн.;

- за оформлення документів у розмірі 18,50 грн.;

- за повідомлення у розмірі 61,70 грн.;

- за бланк у розмірі 3,10 грн., загальною вартістю 2081,40 грн. та 416,28 грн. ПДВ, які були включені до накопичувальної картки № 27091419 від 27.09.2011та переліку 2709 від 27.09.2011.

2. Згідно акту загальної форми №416а від 22.09.2011 (а.с.18,том1) стосовно вагону №68737261 у накладній 49256951 залізницею було нараховано 3664,84 грн. з ПДВ, з яких:

- плата за користування вагоном у розмірі 1115,88 грн. з ПДВ;

- збір за зважування вантажу у розмірі 105,12 грн. з ПДВ;

- збір за маневрову роботу у розмірі 409,08 грн. з ПДВ;

- за зберігання вантажу у розмірі 1191,12 грн. з ПДВ;

- за подачу --забирання вагону у розмірі 773,64 грн. з ПДВ;

- за роботу крана у розмірі 70,0 грн. з ПДВ.

3 Згідно акту загальної форми №417а від 22.09.2011 (а.с.17,том1) стосовно вагону №68778638 у накладній № 49256951 залізницею було нараховано 3325,76 грн. з ПДВ, з яких:

- плата за користування вагоном у розмірі 1115,88 грн. з ПДВ;

- збір за зважування вантажу у розмірі 105,12 грн. з ПДВ;

- за зберігання вантажу у розмірі 1191,12 грн. з ПДВ;

- за подачу --забирання вагону у розмірі 773,64 грн. з ПДВ;

- за роботу крана у розмірі 140,0 грн. з ПДВ.

4. Згідно акту загальної форми №97а від 30.04.2011 (а.с.16,том1) стосовно вагону №68789858 у накладній 51082022 після виявлення залізницею технічної несправності, яка унеможливлювала вивантаження даного вагону у звичайних умовах залізницею було нараховано 11969,64 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що актом загальної форми від 15.09.2011 № 1599, складеним на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, зафіксовано нарахування додаткових платежів у зв'язку з затримкою вагону № 68803717.

Проте, 14.09.2011 станцією Нижньодніпровськ-Вузол було складено акт загальної форми № 1745/весы, яким саме і зафіксовано причину затримки зазначеного вагону - нерівномірність завантаження візків вагону на 13900 кг.

Допустимі та граничні зміщення вантажу та норми навантаження на візки вантажних вагонів регулюються розділом 4 Глави 1 Збірника № 17 «Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України», який видано на підставі ст. 5 Статуту залізниць України та ст. 37 «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС)».

Відповідно до п. 1.3. Правил розрахунків за вантажні перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Також слід зазначити, що виходячи з пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за N 165/3458 (далі - Правила користування) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)» форми Г У-46.

Виходячи з пункту 3 «Правил користування вагонами і контейнерами» затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458 (далі -Правила користування) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)» форми Г У-46.

Пунктом 8 Правил користування визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

За пунктом 10 Правил користування облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

У матеріалах справи відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та акт про затримку вагонів відсутні. З відповідним клопотанням про витребування цього доказу в порядку приписів ст. 38 ГПК України сторони до суду не звертались.

З матеріалів справи вбачається, що додані до позову вищевказані акти загальної форми підписані лише працівниками станцій Трипілля-Дніпровське Південно- Західної залізниці, Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці та Знам'янка Одеської залізниці , що, у даному випадку, є порушенням приписів п. 8 Правил користування.

Стосовно нарахованих станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці Знам'янка Одеської залізниці стосовно вищевказаних вагонів зборів за маневрові роботу, збір за зберігання вантажу, за зважування, довідку про перевезення телеграфом та оформлення досилочних перевізних документів, та нарахованих станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці плати за користування вагонами, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з приписів п. 1.8 розділу 3 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку, від 26.03.2009, № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за N 340/16356 (далі «Тарифне керівництво № 1») збір за маневрову роботу стосується робот які виконуються на залізничній під'їзній колії. Маневрові ж роботи зі спірним вагоном №68803717 виконувались на проміжній залізничній станції Нижньодніпровськ-Вузол. а не на під'їзній колії до станції і призначення Баглей Придніпровської залізниці.

Відповідно до приписів п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 pоку N 644. зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за N 866/5087(далі - Правила зберігання) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) стягується після закінчення терміну безоплатного зберігання. Термін безоплатного зберігання і, обчислюється у разі затримки обчислюється з моменту затримки.

Згідно із ст. 46 Статуту вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

За виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з табл. З розділу 3 п.10 до якої входить, зокрема, заповнення перевізних документів, на прохання вантажовласників, у внутрішньому сполученні, видача довідок, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них, зокрема, телеграфом.

Також, виходячи з умов п. 4.4 Тарифного керівництва №1, збір за зважування не нараховується, зокрема, у випадку контрольної перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України), що й мало місце стосовно вагонів №№ 68778638, 68737261, 68803717.

Вимоги про стягнення з відповідача збору, передбаченого п.10 розділу 3 Тарифного керівництва №1, тобто за видачу телеграфом довідки про перевезення позивач обґрунтовує телеграмою. Однак, цю телеграму аж ніяк не можна вважати «довідкою про перевезення»у розумінні приписів п. 10 розділу 3 Тарифного керівництва № І.

За приписами п. З розділу 3 Тарифного керівництва № 1, на яке посилається позивач, встановлена можливість оплати вартості бланків перевізних документів для оформлення перевезення вантажів та вагонів у внутрішньому сполученні 2,7 грн. за 1 комплект документів. Під комплектом перевізних документів за п. 1.1 Правил оформлення (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідношень) розуміється: накладна (як складова частина комплекту перевізних документів), дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Згідно таблиці 3 п. 10 розділу 3 Тарифного керівництва №1 за заповнення перевізних документів плата справляється лише на прохання вантажовласників. Проте, наявність такого прохання матеріалами справи не підтверджується.

Звертаючись з позовними вимогами позивач предметом позову зазначив стягнення спірної суми у якості збитків. Однак, плата за користування вагонами, збори за маневрові роботи, за зберігання вантажу, за зважування, за видачу довідки про перевезення, за оформлення перевізних документів у розумінні Статуту, Правил перевезень та Тарифного керівництва № І не можуть вважатися збитками. Адже для залізниці ці збори та плата є вартістю відповідних робот та послуг, наданих при певних обставинах, визначених Правилами та Тарифним керівництвом.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України, оцінив докази позивача, якими він підтверджує факт спричинення йому відповідачем заявлених до стягнення збитків, понесених в наслідок неналежного виконання відправником (відповідач) своїх обов'язків щодо завантаження вагонів, і дійшов висновку, що обставини, вказані у позовній заяві та нормативне обґрунтування позовних вимог, не підтверджені допустимими та належними доказами, оскільки з доданих позивачем документів в підтвердження понесених збитків неможливо зробити висновок про те, що позивачу спричинено саме збитки і саме у розмірі 21457 грн. 91 коп.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, не підтверджені документально та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що докази понесених позивачем збитків в наслідок неналежного виконання відправником (відповідач) своїх обов'язків щодо завантаження вагонів у розмірі 21457 грн. 91 коп., в матеріалах справи відсутні.

Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 21457 грн. 91 коп., тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, у зв'язку з відмовою судовою колегією у позові витрати зі сплати судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44,49,82,84,85 ГПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС до Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано - 23.12.2013.

Суддя - головуючий Г.М.Старкова

Суддя Т.А.Василенко

Суддя С.В.Вінніков