Постанова № 36266806, 23.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6715/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

суддів - Кукоби О.О. , Бойка С.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Метельської А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 07.10.2013 №6461453 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно відмовив у державній реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на розбіжність в адресі об'єкта нерухомого майна. Зазначав, що рішенням Октябрського суду м. Полтави від 20.06.2012 за позивачем визнано право власності на самочинно збудовану будівлю - гараж, розташований за адресою АДРЕСА_1, рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради №211 від 24.07.2012 вказаному гаражу за адресою АДРЕСА_1 присвоєно нову адресу - АДРЕСА_1. Зазначав, що на підставі рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради від 25.04.2013 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та виписано технічний паспор на гараж 1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Позивач вважає таку відмову протиправною, а рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У наданих письмових запереченнях відповідач заперечував проти позовної заяви, просив відмовити у її задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що Державна реєстраційна служба України не уповноважена скасовувати рішення, прийняті державним реєстратором. Зазначав, що процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 22.06.2011 №703, відповідно до якого передбачено право повторного звернення заявника із заявою про проведення державної реєстрації прав, після прийняття рішення про відмову в державній реєстрації, за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що представником відповідача надано письмові заперечення проти позову, колегія суддів приходить до висновку про необхідність розгляду даної справи за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Колегією суддів встановлено, що 23.09.2013 позивачем подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення (гарж), що розташований за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Державного реєстратора Державної реєстраційної служби Сіволіна М.Ю. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.10.2013 №6461453 на підставі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, гараж, що розташований за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з поданням документів, які не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване майно; в поданих документах зазначено різні адреси об'єкта нерухомого майна.

Вважаючи дане рішення необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку рішенню від 07.10.2013 №6461453 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, колегія суддів виходить із наступного.

Особливості реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України №607/5 від 02.04.2013 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець; на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на цілісні майнові комплекси підприємств; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності; на гідротехнічні споруди водних об'єктів загальнодержавного значення та на земельні ділянки під такими спорудами; на підставі договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів; на земельні ділянки, сформовані у порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної форми власності у разі підготовки лотів до проведення земельних торгів; на об'єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці, а також у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї стосовно вищезазначених речових прав рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Документи необхідні, для державної реєстрації визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 703 від 22.06.2011, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, згідно з яким для проведення державної реєстрації подаються: заява про державну реєстрацію, форма та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст (абз.1 п.7); документ, що посвідчує особу заявника під час подання заяви про державну реєстрацію (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє (п.9); копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України); документ про сплату державного мита (п.10); документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно (п.27).

Відповідно пункту 12 до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Підстави, з яких державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень або рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно пункту 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Приписами статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

В ході судового засідання було встановлено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, доданих до неї, державним реєстратором було встановлено, що заявником подано документи, які не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване майно; в поданих документах зазначено різні адреси об'єкта нерухомого майна.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 703 від 22.06.2011 року, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, вирішив відмовити у державній реєстрації права власності: форма власності: приватна на гараж, що розташований за адресою АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1.

Разом з тим, із матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що рішенням Октябрського суду м. Полтави від 20.06.2012 у справі №1622/7720/2012 визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований гараж, загальною площею 74,2 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Отже, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: гараж НОМЕР_2, розташований за адресою АДРЕСА_1, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, за рішенням суду визнане за гр. ОСОБА_2

Стосовно посилання у рішенні відповідача на подання позивачем документів, у яких зазначено різні адреси об'єкта нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням п'ятдесятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 25.02.2010 затверджено Порядок надання та зміни адрес об'єктам нерухомості в м. Полтава.

Так, відповідно до пункту 1.3 вказаного Порядку надання та зміна адрес об'єктам нерухомості здійснюється шляхом прийняття відповідних рішень виконавчим комітетом Полтавської міської ради, виконавчими комітетами районних у м. Полтава рад (стосовно садиб, окремо розташованих споруд, що складають самостійний об'єкт права власності - гаражів та сараїв, а також земельних ділянок, що надані під садибну забудову).

Згідно пункту 1.6 Порядку не надаються адреси наступним об'єктам нерухомого майна: об'єктам незавершеного капітального будівництва; спорудам, які встановлені тимчасово, в тому числі пересувним; дачним та садовим будинкам; підсобним приміщенням багатоповерхових житлових будинків, інженерним мережам та іншим об'єктам і спорудам, які власниками передаються в оренду, незалежно від її терміну, при відсутності відповідних рішень на право їх викупу; спорудам в межах червоних ліній вулиць; об'єктам, які відносяться до категорії самовільної забудови, без наявності оформлених документів відповідно до чинного законодавства України та цього Порядку.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що Для присвоєння адреси об'єкту нерухомості власник майна подає заяву до виконавчого комітету Полтавської міської ради (виконавчого комітету районної у м. Полтава ради).

Відповідно до пункту 6.3 Прикінцевих положень Порядку зазначено, що при наданні та зміні адрес об'єктам нерухомості в м. Полтава під час використання літер у нумерації об'єктів нерухомості, враховується, зокрема, літера "Г" - при додаванні до адреси (назви вулиці та порядкового номеру) вказує, що даний об'єкт нерухомості є гаражем.

Виконавчим комітетом Октябрської районної у м. Полтаві ради рішенням №211 від 24.07.2012 "Про присвоєння адрес", гаражу побудованому по АДРЕСА_1, що належить гр. ОСОБА_2, згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20.06.2012, присвоєно адресу - АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_2 (а.с. 11).

Рішенням VI скликання тридцять другої сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 25.04.2013 "Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів" затверджено проект відведення та передано у власність гр. ОСОБА_2 із земель житлової та громадської забудов міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража № НОМЕР_2, кадастровий номер 5310137000:15:015:0421 (а.с. 12).

03.07.2013 Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області гр. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер: 5634555), а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

04 липня 2013 року Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" виготовлено технічний паспорт на гараж №НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, замовником якого є ОСОБА_2 (а.с. 15-18).

Але, незважаючи на вищевикладене, державний реєстратор прийняв рішення про відмову в державній реєстрації права власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому зазначив, що "подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують". При цьому якихось пояснень з приводу неврахування при прийнятті оскаржуваного рішення наданих позивачем інших правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відповідачі не надали.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.10.2013 №6461453, оскільки воно є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної реєстраційної служби України №6461453 від 07.10.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва суддя суддя О.О. Кукоба С.С. Бойко