Постанова № 36266672, 16.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 809/3569/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Григорука Д.С.,

за участю сторін:

представника позивача: Волинця І.В.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Геотехнологія» до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262200 від 13.08.2013 року -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013 року Приватне підприємство «Геотехнологія» (далі - ПП «Геотехнологія») звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі (далі - ДПІ у Рогатинському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262200 від 13.08.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо нереальності договору укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейсконтракшен менеджмент» (далі - ТзОВ «Ейсконтракшен менеджмент») оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшив податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 11 367 грн. та застосував штрафні санкції на суму 2 842 грн. Зазначив, що відповідачем протиправно прийнято висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 11 367 грн. Пояснив, що висновки податкового органу є неправомірними, оскільки укладений правочин є реальним та в судовому порядку не визнаний недійсним. На підтвердження даних фактів подав відповідні копії первинних документів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.38). Наданим правом на подання заперечення проти позову чи визнання позову не скористався.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - ПП «Геотехнологія» зареєстровано Рогатинською районною державною адміністрацією 03.08.1995 року, основним видом діяльності є пошук (розвідка) корисних копалин, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за № 100334071 від 18.04.2011 року (а.с.10).

В період з 31.07.2013 року по 01.08.2013 року відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) по контрагенту ТзОВ «Ейсконтракшен», про що складено акт перевірки № 44/220/22192951 (а.с.9-16).

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за жовтень місяць 2011 року на суму ПДВ - 11 367 грн. по контрагенту TзOB «Ейсконтракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122), що призвело до зменшення позитивного значення між сумою податкового зобов"зання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі - 11367 грн. (а.с.16).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 13.08.2013 року податковим повідомленням-рішенням за № 0000262200 збільшив податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 367 грн. за основним платежем та 2 842 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 17).

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобов'язань слугував висновок проведеної перевірки, згідно якого позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із TзOB «Ейсконтракшен менеджмент».

Також судом встановлено що даний висновок відповідачем прийнято на підставі таких документів, як: відомості з ЄДР по ПП «Геотехнологія», відомості зі звіту 1ДФ, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (вх. 9011614486 від 19.11.2011 року), додаток № 5 «Розшифровка в розрізі контрагентів» до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (вх. № 9011614488 від 19.11.2011 року), база даних «Єдиного реєстру податкових накладних», АІС «Податковий блок», «Детальна інформація по платнику ГТДВ щодо результатів автоматизованого співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», акт від 17.05.2013р. №1699/22.8/36757122 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс контракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, надісланий ДПІ у Печерському районі м.Києва.

Відповідно до вимог п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.18 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та перевіряючи вказане рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованого рішення, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

27.09.2011 року між позивачем та ТзОВ «Ейсконтракшен менеджмент» укладено договір №12/11, відповідно до умов якого ТзОВ «Ейсконтракшен менеджмент» зобов'язується виконати статистичний аналіз даних, гідродинамічні розрахунки, виготовлення документації на Дроговизькому родовищі питних підземних вод (а.с.18).

Виконання цих робіт необхідно позивачу для можливості виконання робіт згідно укладення 01.10.2010 року договору між позивачем та ВАТ «Миколаївцемент» на виконання робіт по проведенню гідрогеологічних досліджень та оцінці запасів водозаборів на 2-х ділянках Дроговизькій та Гаєвській Дроговизького родовища питних підземних вод ВАТ «Миколаївцемент», на які видано технічне завдання (а.с.45-57,58-62).

Судом встановлено що договір від 27.09.2011 року між позивачем та ТзОВ «Ейсконтракшен менеджмент» укладено на суму винагороди 68 200 грн. відповідно до протоколу №1 до Угоди (а.с.19).

Згідно виданої позивачу ліцензії, строк дії якої до 21.06.2011 року, по виду діяльності останній має право пошук (розвідку) корисних копалин (а.с.40).

На виконання умов вищезазначеного договору сторонами був підписаний акт здавання- приймання робіт(послуг) від 28.10.11. № 12/11 на суму 68 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 11 367 грн.(а.с.20)

Також, за наслідками зазначених правовідносин ТзОВ «Ейсконтракшен менеджмент» виписало на адресу позивача податкову накладну № 616 від 26.10.2011 р. на суму 68 200,00 грн., в тому числі ПДВ -11367,00 грн.(а.с.21). Видало розрахунок - фактуру по виконаних роботах (наданих послугах) на суму узгодженої між сторонами оплати (а.с.65).

Відповідно до платіжного доручення №131 від 04.11.2011 року, кошти в сумі 68 200 грн. в тому числі 11 366 грн. ПДВ перераховано у підтвердження виконання умов договору (а.с.63).

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо виконання робіт (надання послуг) є в наявності у позивача, містять всі необхідні реквізити та інші вимоги до документів.

Таким чином, суд перевіряючи реальність господарських операцій, визначеної угодою, що укладена між позивачем та ТзОВ «Ейсконтракшен менеджмент» прийшов до висновку, що твердження податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження.

Судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Ейсконтракшен менеджмент», податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів (послуг) і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року по податку на додану вартість суми в розмірі 11 367 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не надано суду будь-яких матеріалів щодо наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про визнання винними відповідальних осіб у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0000262200 від 13.08.2013 року, а позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рогатинському районі №0000262200 від 13.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Геотехнологія» сплачений згідно квитанції №2 від 28.11.2013 року судовий збір у розмірі 172,06 грн.(сто сімдесят дві гривні 06 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 23.12.2013 року.

Суддя (підпис) Мигалюк Ю.В.