Постанова № 36265121, 13.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 р. Справа № 804/3649/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Старостенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просили:

- визнати дії ДПС України в Дніпропетровській області щодо не виплати позивачам одноразової грошової допомоги при звільненні протизаконними;

- зобов'язати ДПС України в Дніпропетровській області надати до суду розрахунки належної одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до діючого законодавства України, що належна ОСОБА_1 в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 12 років служби, ОСОБА_3 в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 років служби;

- зобов'язати ДПС України в Дніпропетровській області у двотижневий термін сплатити належну одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 12 років служби, ОСОБА_3 в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 років служби;

- зобов'язати ДПС України в Дніпропетровській області у двотижневий термін виплатити позивачам відшкодування в розмірі сум їх місячних грошових забезпечень за період з дня звільнення по день фактичної виплати належної одноразової грошової допомоги;

- звільнити позивачів від сплати судового збору за розгляд даної позовної заяви згідно з п.п. 1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року роз'єднано в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до ДПС України в Дніпропетровській області, а саме:

- визнати дії ДПС України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні протизаконними;

- зобов'язати ДПС України в Дніпропетровській області надати до суду розрахунки належної одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до діючого законодавства України, що належна ОСОБА_3 в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 років служби;

- зобов'язати ДПС України в Дніпропетровській області у двотижневий термін сплатити належну одноразову грошову допомогу ОСОБА_3 в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 років служби;

- зобов'язати ДПС України в Дніпропетровській області у двотижневий термін виплатити ОСОБА_3 відшкодування в розмірі суми місячного грошового забезпечення за період з дня звільнення по день фактичної виплати належної одноразової грошової допомоги;

- звільнити позивача від сплати судового збору за розгляд даної позовної заяви згідно з п.п. 1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»;

- судові витрати покласти на відповідача.

09.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про уточнення розміру позовних вимог, в якому посилаючись на не надання відповідачем обґрунтованого розрахунку одноразової грошової допомоги, просив зобов'язати ДПС України в Дніпропетровській області сплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 15 років служби в розмірі 11 692 грн. При цьому позивач обґрунтував збільшення строку служби навчанням у вищому навчальному закладі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року за заявою представника відповідача позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в Дніпропетровській області про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби залишено без розгляду, у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року - скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Дніпропетровській області її правонаступником - Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області.

03.12.2013 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено судове засідання на 13.12.2013 року на 11 год. 00 хв.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані необґрунтованою відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. та п.10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що позивач вимагає від суду зобов'язати відповідача примусити робити те, що не передбачено законодавством, а законодавством не передбачено виплату грошової допомоги особам, які не мають права на пенсію відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Позивач та представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов та заперечення на нього підтримали.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази, встановив.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 16.11.1999 року по 28.08.2007 року, а саме: в НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області, а у період з 30.08.2007 року по 16.07.2012 року проходив службу в органах податкової міліції, а саме: в УПМ ДПС у Дніпропетровській області ДПС.

Згідно листів Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 30.07.2012 року №12/6305 та від 15.08.2012 року №3/Б-7 ОСОБА_1 повідомлено, що при звільненні з органів внутрішніх справи йому одноразова грошова допомога не нараховувалась і не виплачувалась.

Наказом Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС України від 10.07.2012 року майора податкової міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору організації відкриття податкових злочинів відділу податкової міліції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з податкової міліції в запас Збройних сил за п.64 «ж» (за власним бажанням) 16.07.2012 року.

29.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ДПС України в Дніпропетровській області з відповідними зверненнями щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

Листом ДПС України в Дніпропетровській області від 06.09.2012 року № 21925/10/05-135 ОСОБА_1 повідомлено, що підстави для виплати та визначення суми одноразової грошової допомоги звільняємим особам начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію, закріплені ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року. Інших підстав для виплати та визначення суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби законодавцем не встановлено.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Проаналізувавши викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби є наявність права у особи на призначення пенсії на підставі Закону і особам, які не мають права на пенсію, і звільнені зі служби за власним бажанням, одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не виплачується.

Згідно п. «а» ст. 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення ОСОБА_1 не має вислугу, за наявності якої у нього виникло право на отримання пенсії. Вказану обставину також підтверджено позивачем у судовому засіданні, якій зазначив, що на момент звільнення не набув права на пенсію та не відноситься до осіб, яким може бути призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

За таких умов, враховуючи, що на момент звільнення за власним бажанням з податкової міліції Державної податкової служби в Дніпропетровській області ДПС України 16.07.2012 року ОСОБА_1 не набув права на призначення та отримання пенсії, передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають.

Щодо посилання позивача на пункт п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішні з справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року №393, який передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає про їх безпідставність, оскільки вищенаведена постанова видана на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та застосовується з урахуванням положень цього Закону.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013 року у справі № К/9991/27369/11 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2013 року у справі № К/9991/78314/12.

За змістом частин 4,5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Отже, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Горбалінський