Ухвала суду № 36264997, 18.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"18" грудня 2013 р. Справа № 5017/3624/2012

За позовом: Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача: Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області

про стягнення 1470,72 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від заявника: Чикаленко О.Л. за довіреністю № 15-1/80 від 11.09.2013 року

від відповідача: не з'явився

від відділу ДВС Роздільнянського МУЮ в Одеський області: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії органу ДВС у порядку ст.1212 ГПК України.

18.10.2013 року на адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх.№2-381/13) відповідно до якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати Постанову відділу державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області від 25.09.2013р. ВП №39963067 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Представник скаржника Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вимоги, викладені в скарзі підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, свою правову позицію щодо скарги до суду не довів.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеський області в судове засідання, призначене на 18.12.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2013р. у справі №5017/3624/2012 позов Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено частково.

На виконання рішення суду від 08.02.2013р. господарським судом Одеської області 26.02.2013р. видано відповідний наказ.

В обґрунтування поданої скарги Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зазначає, що скаржник звернувся до відділу державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області заяву від 13.09.2013р. №15-1/1336 про прийняття наказу до виконання.

Державним виконавцем Мірошник О.А. постановою від 25.09.2013р. ВП №39963067 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. У якості підстави для відмови у відкритті державний виконавець послався на Постанову КМУ від 03.08.2011р. №845 "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ", згідно якої не передбачено виконання виконавчих документів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Розглянувши матеріали скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.1 ст.12 Закону України „Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Положеннями п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст.26 Закону України "про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

У разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження (п.7 Постанову КМУ від 03.08.2011р. №845).

Таким чином, судом із змісту матеріалів скарги встановлено, що підставою для винесення старшим державним виконавцем ВДВС Роздільнянського МУЮ Одеської області постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документа) став п.4 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням Постанову КМУ №845 від 03.08.2011р., в якій визначено, що стягувач повинен був самостійно звернутись із виконавчим документом до органів Казначейства, оскільки боржник є бюджетною установою.

Із змісту ч.1 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

У відповідності до абз.3 п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених Законом N 606-XIV випадках не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції) (254к/96-ВР).

За приписами абз.1 п.3 Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК і ГПК , та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV.

За змістом ст. 98 ЦПК, статей 18 і 121-2 ГПК учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються загальними судами згідно зі ст.248-23 ЦПК за участю як заінтересованих осіб державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби (у тому числі начальника відділу цієї служби - при оскарженні відмови у відводі державного виконавця), а господарськими судами - справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби згідно зі ст.121-2 ГПК - за участю відповідного органу цієї служби (абз.1, 2 п.4 Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Умовами абз.2 п.7 Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N606-XIV).

З наведеного витікає, що необхідною умовою визнання того чи іншого рішення державного виконавця неправомірним, є встановлений матеріалами справи факт порушення ним в момент його ухвалення норм закону.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України - скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Отже подана скарга відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи п.2 ст.121-2 ГПК України - скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка, боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Відповідно до п.8 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями) за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем в порушення умов п.7 Постанови КМУ від 03.08.2011р. №845 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження та повернуто позивачу виконавчий документ, тоді як державний виконавець мав звернутись відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" до органів Казначейства протягом 10 днів з дня складення відповідного акта з оригіналом виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд, вважає доведеними та правомірними доводи Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Мірошник О.А.

При цьому, суд зазначає, що недоречними є вимоги скаржника про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), оскільки господарський суд не наділений процесуальними повноваженнями здійснювати заходи щодо виконавчого провадження, у зв'язку з чим відхиляє дану скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в частині вимог щодо скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Підсумовуючи зазначене, скарга Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії державного виконавця ВДВС Роздільнянського МУЮ Одеської області, Мірошник О.А. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії органу державної виконавчої служби задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця ВДВС Роздільнянського МУЮ Одеської області, Мірошник О.А. ВП №39963067 від 25.09.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

3. В задоволенні решти скарги - відмовити.

Суддя Цісельський О.В.