Рішення № 36264848, 17.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2013Справа №901/3427/13

За позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. Нікольська, буд. 18а, місто Миколаїв, 54030) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, місто Київ, 03168),

квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (пр-т Миру, 62-а, місто Миколаїв, 54056)

до відповідача - приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2а, місто Сімферополь, 95006)

про стягнення 40 414,84 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

прокурор - Реднікін М.В., службове посвідчення №021115 від 15.10.2013, старший прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

від квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв - Мечинська І.Ю, довіреність №2694 від 21.10.2013, представник;

від Міністерства оборони України - не з'явився;

від відповідача - Теплинський М.І, довіреність №б/н від 28.05.2013, представник, та Кордончик О.В, довіреність №б/н від 28.05.2013, представник.

Суть спору: 10 жовтня 2013 року Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Артек-Союз" заборгованості за договором №91 від 29 березня 2012 року в розмірі 40414,84 грн. Судові витрати прокурор просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 232 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 610, 611, 629, 901 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 1162), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 29 березня 2012 року, укладеним між квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та приватним підприємством "Артек-Союз", в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг по водопостачанню та водовідведенню. Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за договором, прокурор заявив вимоги й про стягнення пені у розмірі 977,85 грн. та 3% річних у розмірі 217,72 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

01 листопада 2013 року Міністерство оборони України повідомило суд про те, що підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв, у свою чергу, також підтримує позов прокурора, про що 01 листопада 2013 року надав суду відповідні письмові пояснення.

Через неявку представника відповідача у судове засідання 03 грудня 2013 року суд в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав.

19 листопада 2013 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказав, що позивач не надав суду доказів передання рахунків приватному підприємству "Артек-Союз" у зв'язку з чим, у підприємства ще не виник обов'язок оплатити вартість наданих послуг і розрахунок штрафних санкцій є невірним.

Відповідач також звернув увагу суду, що він частково здійснював оплату по спірному договору, втім, акти приймання-передачі виконаних робіт, акти зняття показань лічильників та акти звірки йому не направлялись.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2013 року розгляд справи відкладався.

03 грудня 2013 року за заявою прокурора суд в порядку приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відклав. Відповідача суд зобов'язав підписати акт звірки взаєморозрахунків та надати письмові пояснення стосовно нарахування позивачем на основну суму заборгованості штрафних санкцій, а також представити свій контррозрахунок.

У судове зсідання, що відбулось 17 грудня 2013 року, з'явився прокурор, який наполягав на задоволені позовних вимог. Представник квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв підтримав доводи прокурора та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник приватного підприємства "Артек-Союз", у свою чергу, на виконання вимог ухвали суду від 16 жовтня 2013 року надав акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого визнав основну заборгованість у повному обсязі.

Міністерство оборони України явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про час та місце розгляду справи проінформовано належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2012 року квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв (за договором сторона 1) та приватне підприємство "Артек-Союз" (за договором сторона 2) уклали договір №91 про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 1162), спожитих в процесі надання послуг з харчування, відповідно до пункту 1.1. якого, сторона 1 забезпечує сторону 2 водою та водовідведенням, отриманих від «Водоканалу» для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість води та водовідведення (згідно розрахунків), спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору харчування 286/2/13/10 від 27.04.2012 про закупівлю послуг харчування для кожної військової частини, до площ яких має доступ сторона 2 згідно наказу Міністра оборони України від 28.12.2011 №846 та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.2 договору в редакції додаткової угоди №4 від 01 травня 2013 року).

У розділі 3 договору сторони закріпили свої обов'язки за договором. Так, сторона 1 зобов'язалась забезпечувати водою та водовідведенням протягом дії договору прийняті стороною 2 об'єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування. Сторона 2, у свою чергу, зобов'язалась відшкодування вартість спожитої води та водовідведення відповідно до показників встановлених засобів обліку або до складеної та затвердженої стороною 1 калькуляції і після отримання від сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту воду та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки сторони 1.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору, квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв за період з 01 квітня 2013 року по 01 вересня 2013 року забезпечив приватне підприємство "Артек-Союз" водою та водовідведенням на загальну суму 39219,27 грн., що підтверджується рахунком №113 від 07 травня 2013 року на суму 7512,67 грн., який отриманий відповідачем 14 травня 2013 року (а.с. 17-18), №143 від 30 травня 2013 року на суму 7542,68 грн., який отриманий відповідачем 05 червня 2013 року (а.с. 19, 20), №179 від 01 липня 2013 року на суму 7601,39 грн., який отриманий відповідачем 05 липня 2013 року (а.с. 21, 22), №201 від 30 липня 2013 року на суму 6960,52 грн., який отриманий відповідачем 01 серпня 2013 року (а.с. 23, 24) та №254 від 06 вересня 2013 року на суму 9602,01 грн., який отриманий відповідачем 10 вересня 2013 року (а.с. 25-26).

Факт отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується підписами представників приватного підприємства "Артек-Союз" на супровідних листах квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв №1017 від 08 травня 2013 року, №1221 від 04 червня 2013 року, №1894 від 03 липня 2013 року, №2069 від 30 липня 2013 року та №2344 від 09 вересня 2013 року і не спростований відповідачем належними доказами (а.с. 17, 19, 21, 23, 25).

Втім, вказані рахунки приватним підприємством "Артек-Союз" сплачені не були, докази зворотного на момент розгляду справи відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором №91 від 29 березня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати у відповідача утворився борг на загальну суму 39219,27 грн.

З метою досудового врегулювання спору 12 серпня 2013 року квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв звернувся до директора приватного підприємства «Артек-Союз» з претензією в якій вимагав від відповідача протягом п'яти банківських днів з моменту отримання даної претензії перерахувати суму заборгованості на рахунок відділу (а.с. 27).

Відповіді на претензію відповідачем не надано, сума заборгованості за договором №91 від 29 березня 2012 року останнім не сплачена, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків за договором, укладений між сторонами, який свідчить про те, що заборгованість відповідача перед квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв станом на 30 жовтня 2013 року складає 39219,27 грн. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками відділу і підприємства.

Несплата відповідачем заборгованості за договором у розмірі 39219,27 грн. зумовила звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв з позовними вимогами про її стягнення в судовому порядку. Користуючись своїми правами, прокурор також заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення платежів в розмірі 977,85 грн. та 3% річних у розмірі 217,72 грн. Також, прокурор просив стягнути з відповідача й понесені судові витрати.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших та інших юридичних осіб. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №З-рп/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям і тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Окрім того, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В системі Збройних Сил України таким органом виступає Міністерство оборони України, структурним підрозділом якого є квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений 29 березня 2012 року квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та приватним підприємством "Артек-Союз" договір №91 про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 1162), спожитих в процесі надання послуг з харчування, не передбачає здійснення квартирно-експлуатаційним відділом постачання води та відведення стоків приватному підприємству "Артек-Союз", адже його предметом є здійснення відповідачем відшкодування вартості води та водовідведення, спожитих на зайнятому ним об'єкті. Так, вказаний договір лише регулює порядок відшкодування витрат за спожиту приватним підприємством "Артек-Союз" воду та відведення стоків в ході користування приміщенням з метою організації харчування особового складу й не підпадає під визначення окремих видів договорів у Цивільному кодексі України, але він не суперечить актам цивільного законодавства, а тому відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України зазначений договір породжує цивільні права та обов'язки, зокрема, щодо компенсації витрат за використану воду та водовідведення.

З огляду на договір №91від 29 березня 2012 року, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано зобов'язальні відносини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, суд враховує, що договір №91 від 29 березня 2012 року про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 1162), спожитої в процесі надання послуг з харчування не розірваний, не визнаний недійсним у судовому порядку, а тому умови такого договору є обов'язковими для виконання його сторонами.

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору, відповідач не розрахувався у повному обсязі за спожиті воду та водовідведення, заборгувавши позивачу 39219,27 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем суду надано не було, заперечень щодо споживання відповідачем води та водовідведення на підставі вказаного договору надано також не було, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Обраний прокурором спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору №91 від 29 березня 2012 року.

Разом з тим, суд знаходить підстави й для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за період з 29 травня 2013 року по 30 вересня 2013 року.

Так, відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи нарахувань на суму боргу 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Розглянувши розрахунок позивача суми 3% річних, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що загальний розмір 3% річних, який має бути сплачений приватним підприємством "Артек-Союз" за прострочення внесення грошових коштів позивачу складає 217,70 грн., а не 217,72 грн., як обчислено позивачем, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення суми 3% річних задовольняються судом частково у розмірі 217,70 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені розмірі 977,85 грн. за несвоєчасне внесення платежів суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, пунктом 6.6 спірного договору встановлено, що щомісячно сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

У пункті 2.3.3 договору, сторони узгодили, що після отримання від сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10-ти банківських днів, сторона 2 зобов'язана здійснити оплату за спожиту воду та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки сторони 1.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої води та водовідведення сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Це не звільняє сторону 2 від виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи положення пункту 2.3.3 даного договору, згідно якого сторона 2 здійснює 100% оплату за спожиту воду та водовідведення протягом 10 днів після одержання рахунку від сторони 1, враховуючи наявні в матеріалах справи докази фактичного отримання відповідачем виставлених рахунків (а.с. 17-26), перевіривши розрахунок прокурора, суд встановив наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача суми пені, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за період з 29 травня 2013 року по 30 вересня 2013 року у розмірі 977,85 грн. також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів повної або часткової сплати виниклої перед позивачем заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, отже підлягають задоволенню, втім, частково, з огляду на помилку допущену позивачем при розрахунку суми 3% річних.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 грудня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 23 грудня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2а, офіс 3, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, код ОКПО 30741489) на користь Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (пр-т Миру, 62-а, місто Миколаїв, 54056, код 08029523) заборгованість за договором №91 від 29 березня 2012 року в розмірі 39219,27 грн., 3% річних в розмірі 217,70 грн. та пеню за несвоєчасне внесення платежів в розмірі 977,85 грн.

3. Стягнути з приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2а, офіс 3, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, код ОКПО 30741489) на користь Державного бюджету (УДКСУ у м. Сімферополі АРК, код ЄДРПОУ 38040558, рахунок №31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір в сумі 1720,50 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний