Рішення № 36264824, 18.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.2013 Справа № 905/8062/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка, Донецька область

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк

про стягнення 3% річних у розмірі 1595,54 грн., інфляційних витрат у розмірі 290,23 грн.

Представники сторін:

від позивача: Снігаренко Н.Ю. - за довіреністю №354-13 "Д" від 22.01.2013р.

від відповідача: Шмідт В.О. - за довіреністю №юр/7740 від 28.12.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк про стягнення 3% річних у розмірі 1595,54 грн., інфляційних витрат у розмірі 290,23 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі №38/55 від 24.05.2011р. та №24/254 від 11.01.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України.

03.12.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав пояснення №51юр-1348/13 від 02.12.2013р.

17.12.2013р. представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №юр/6642 від 13.12.2013р., в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011р. по справі №38/55 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк задоволенні частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" заборгованість за спожиту активну електроенергію у грудні 2010р. у розмірі 27731,96 грн., заборгованість за спожиту у липні 2010р, серпні 2010р., жовтні 2010р., листопаді 2010р., грудні 2010р., січні 2011р. реактивну електроенергію у розмірі 2423,17 грн., 3% річних у розмірі 199,16 грн., інфляційні витрати у розмірі 575,63 грн., пеню у розмірі 823,07 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.01.2012р. по справі №24/254 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк задоволенні частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "Донецькобленерго" інфляційні витрати у розмірі 10497,38 грн., 3% річних у розмірі 3625,66 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивач просить стягнути:

- 3% річних у розмірі 1595,54 грн. за період з 01.11.2011р. по 30.09.2013р.

- інфляційні витрати у розмірі 290,23 грн. за період з листопада 2011р. по березень 2012р.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими і правомірними.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє в повному обсязі: за період з 01.11.2011р. по 30.09.2013р., на суму заборгованості 27731,96 грн., 3% річних у розмірі 1595,54 грн.

Також, суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, зазначає, що позивачем були здійсненні арифметичні помилки в розрахунку інфляційних витрат, у зв'язку з чим суд задовольняє частково позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат: за період з листопада 2011р. по березень 2012р., на суму заборгованості 27731,96 грн., інфляційних витрат у розмірі 278,40 грн.

В частині позовних щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 11,83 грн., суд відмовляє.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, б. 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, б. 11, ЄДРПОУ 00131268) 3% річних у розмірі 1595 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 54 коп., інфляційні витрати у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 1709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 71 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 11,83 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.12.2013р.

Надруковано 3 примірників:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.