Ухвала суду № 36264531, 24.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12106/13-ц

Провадження № 22ц/779/3164/2013

Категорія 48

Головуючий у І інстанції: Бабій О.М.

Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Вакарук В.М., Васильковського В.М.

за участю секретаря: Бойчука Л.М.

сторін: позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

02.08.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 11.10.2010 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано, сина залишено на вихованні з нею. Згідно рішення того ж суду від 08.10.2010 року призначено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття. Зазначила, що син перебуває на диспансерному обліку з діагнозом бронхіальна астма, атопічна форма, ДН 2 ст. Постійно лікується, у тому числі і стаціонарно. Понесені нею витрати на лікування дитини складають 2 691 грн. 85 коп. Також син відвідує заняття в спортивному гуртку. Нею були понесені витрати, пов'язані з навчальним процесом у школі в сумі 780 грн. На протязі 2012-2013 року нею витрачено додатково на харчування дитини у школі на групі продовженого дня кошти в сумі 707 грн. Загальна сума понесених нею додаткових витрат для розвитку дитини становить 5 218 грн. 85 коп.

Просила задовольнити позов, стягнути з відповідача на її користь ? частку від усіх понесених додаткових витрат на лікування та забезпечення розвитку здібностей дитини у сумі 2 609 грн. 50 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.11.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 додаткові витрати на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1 276 грн. 10 коп. та судовий збір. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаються на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивачка вказала, що при ухваленні рішення суд не врахував до суми відшкодування фактично понесених нею витрат витрати на заняття дитини у спортивному гуртку "Такевон-До", сума до відшкодування становить 1 040 грн.

Судом помилково зазначено, що понесені нею витрати на лікування сина становлять 2 552 грн. 21 коп., хоча фактично ці витрати складають 2 691 грн. 85 коп. Загальна сума понесених нею додаткових витрат становить 3 731 грн. 85 коп. Відповідач повинен нести разом з нею в рівних частках додаткові витрати на утримання спільної дитини, тобто по 1 865 грн. 93 коп.

Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та стягнути з відповідача на її користь ? частку від усіх понесених нею додаткових витрат на лікування та забезпечення розвитку здібностей дитини, у сумі 1 865 грн. 93 коп.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивачку, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Даний факт сторонами визнається та доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обгрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат пов'язаних з навчанням сина, позивач ОСОБА_2 вказувала на довідки навчального закладу. Однак, зазначене спростовується довідкою самого навчального закладу. Крім цього жодних доказів (квитанцій, платежів, чеків), які б підтверджували понесені додаткові витрати у зв'язку з навчанням сина, що є обов'язком у відповідності до ст. 60 ЦПК України, позивач не надала.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду з 14.05.2013 року присуджено стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття, а з 08.10.2010 року до 14.05.2013 року з відповідача стягувались аліменти в розмірі 1/3 частини від його заробітку.

Що стосується витрат в частині оплати лікування сина, то такі знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, тобто є фактично понесеними. Разом з тим, виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків відносно дітей, та враховуючи фактичний розмір понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони повинні нести витрати в рівному розмірі, тобто по 1 276 грн. 10 коп. Також суд дійшов правильного висновку, що витрати на харчування, потреби школи та інше не є такими, що викликані особливими обставинами. Такі витрати можуть покриватись і за рахунок аліментів, які отримує позивачка на утримання сина. Тому правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, понесених на навчання та харчування сина.

За таких обставин, суд першої інстанції належним чином дослідив докази та дав їм оцінку і рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: В.М. Вакарук

В.М. Васильковський