Постанова № 36264170, 23.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 918/1522/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Огороднік К.М. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Клімцова В.В. (довіреність №1183 від 13.06.2013 року)

від відповідача: Діонісьєв І.М. (довіреність №2143 від 22.11.2013 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області від 28.10.2013 року у справі № 918/1522/13 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого Підрозділу "Рівненська АЕС"

до Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 5 173 234 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2013 року у справі №918/1522/13 позов державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (надалі - позивач) до Кузнецовського міського комунального підприємства (надалі - відповідач) про стягнення 5 173 234 грн. 19 коп. задоволено частково /а.с. 83-86/. Стягнуто із Кузнецовського міського комунального підприємства (344000 м. Кузнецовськ, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (34400, м.Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046) 4899313 грн. 39 коп. основного боргу; 25255 грн. 37 коп. пені; 48665 грн. 43 коп. річних; 68820 грн. 00 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що всупереч умовам договору відповідач на даний момент не повністю оплатив використану теплову енергію отриману у березні-серпні 2013 року. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 4899313,39 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 15.10.2013 року. Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 200000 грн. пені обґрунтовано посиланням на надмірно великий розмір неустойки, фінансовий стан обох сторін та встановлене ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України право суду на зменшення розміру пені.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково в частині стягнення пені та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги ВП «Рівненська АЕС» /а.с. 93-97/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що господарським судом Рівненської області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ступеню виконання зобов'язань боржником; судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій не у повному обсязі з'ясовано чи мали місце обставини, на які посилався боржник при розгляді даної справи та якими доказами вони підтверджуються; при прийнятті рішення в частині зменшення розміру пені з 225255,37 грн. до 25537 грн. судом першої інстанції не оцінено, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, як того вимагає п.3 ст.83 ГПК України, п.3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а також не враховано поведінку винної сторони; судом першої інстанції невірно встановлено, що прострочення відповідача не завдало будь яких значних збитків позивачу, оскільки вироблення позивачем гарячої води передбачено технологічним процесом роботи атомних енергоблоків, і не залежить від проведення своєчасних оплат відповідачем; крім того, відповідно до технологічного процесу та умов договору відповідач повертає позивачу надану йому гарячу воду зі зменшеними температурними показниками, які є необхідні для успішної роботи атомних енергоблоків. Даний встановлений факт підлягає спростуванню, оскільки господарська діяльність з виробництва теплової енергії за даними бухгалтерського обліку становить менше 1% (у показниках витрат) у порівнянні з електричною енергією і не є основним видом господарської діяльності ВП «Рівненська АЕС.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2013 року у справі №918/1522/13 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 11 грудня 2013 року /а.с. 91/.

В судовому засіданні 11 грудня 2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін та з поданим клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 23 грудня 2013 року /а.с.116/.

Від відповідача - Кузнецовського міського комунального підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим, а висновки суду такими, що відповідають обставинам справи /а.с. 120-121/. Кузнецовське МКП зазначає, що в його діях відсутня вина, з огляду на заборгованість держави перед відповідачем, що значно перевищує заборгованість відповідача перед Рівненською АЕС.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Саврія В.А., Дужича С.П., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М. /а.с. 119/.

Безпосередньо в судовому засіданні 23 грудня 2013 року представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДП НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" з Кузнецовським міським комунальним підприємством укладено Договір №3 від 01.10.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді /а.с. 9-11/.

Пунктами 10.1 та 10.4 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01 жовтня 2002 року та діє до 01 жовтня 2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місця до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відмову сторін від договору №3 від 01.10.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді. Отже, зазначений договір, у відповідності до пункту 10.4 вважається пролонгованим по даний час.

Згідно умов пункту 1 Договору, ВП "Рівненська АЕС" бере на себе зобов'язання постачати Кузнецовському міському комунальному підприємству теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Кузнецовське міське комунальне підприємство зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим договором.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ВП "Рівненська АЕС" до 25-го числа місяця наступного за розрахунковим, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що відповідач на даний момент не повністю оплатив використану теплову енергію отриману у березні-серпні 2013 року (частково сплачено за травень 2013 року суму в розмірі 106008,34 грн.). Згідно виставлених та не оплачених Відповідачем рахунків, розмір основної заборгованості становить 4899313,39 грн., який підтверджується актом звірки від 15.10.2013 року /а.с. 41/.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2.2. Договору (зміни до якого були внесені Додатковою угодою №1 від 06.07.2010 року) за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачено сплату пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

В силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено нарахування пені за період з 25.04.2013 року по 25.09.2013 на суму 225255,37 грн.

За прострочення виконання взятого на себе зобов'язання Відповідач зобов'язаний сплатити 48 665,43 грн. - 3% річних.

На адресу Відповідача надсилалася претензія №001-15/4988 від 20.05.2013 року з вимогою оплати основного боргу та пені, проте претензія залишена без задоволення /а.с. 19-20/.

Відповідно до вимог статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає зі сторони що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, та розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка вбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Положеннями частини 1 статті 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції враховано, що Кузнецовське міське комунальне підприємство є єдиним підприємством у м.Кузнецовськ, яке здійснює забезпечення соціальної інфраструктури міста. Всі грошові кошти, що надходять на рахунки відповідача, це кошти, що сплачують мешканці міста за надані їм послуги водопостачання, водовідведення, утримання будинків та прибудинкової території, утримання доріг, вивезення сміття, та інше; проте, не всі мешканці міста своєчасно розраховуються за надані їм послуги. Крім того, для нормального функціонування міського господарства підприємство змушене нести витрати пов'язані із оплатою заробітної плати робітникам підприємства, сплату податків, закупівлю паливно-мастильних матеріалів, тощо. Підприємство є крупним платником податків у регіоні. Збитки підприємства станом на 01.10.2013 року відповідно до Звіту про фінансові результати за дев'ять місяців 2013 року складають 7662000,00 грн. /а.с. 76/. Крім того, Постановами начальника ВДВС Кузнецовського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по стягненню з відповідача на користь позивача 6841489,04 грн. заборгованості за надану теплову енергію у попередній період, та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу /а.с. 77-78/. З наведеного вбачається, що фінансовий стан відповідача є вкрай складним. Водночас, приписами статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прострочення відповідача не завдало значних збитків позивачу, оскільки вироблення позивачем гарячої води передбачено технологічним процесом роботи атомних енергоблоків, і не залежить від проведення своєчасних оплат відповідачем. Крім того, відповідно, до технологічного процесу та умов договору відповідач повертає позивачу надану йому гарячу воду зі зменшеними температурними показниками, які є необхідними для успішної роботи атомних енергоблоків.

Як вбачається з апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС» не погоджується з прийнятим у справі рішенням лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та посилається при цьому на порушення місцевим господарським судом приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України та статті 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Аналогічна правова позиція підтримана Вищим господарським судом України по справі № 5023/3165/12 та інших.

Суд апеляційної інстанції також враховує, ту обставину, що згідно наданого відповідачем Протоколу №44/13 від 01.11.2013 року засідання Територіальної комісії з погашення заборгованості підприємствам паливно-енергетичного комплексу відповідно до Постанови КМУ від 20.03.2013 року №167 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачались населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" узгоджено заборгованість державного бюджету перед відповідачем що виникла в період 2011-2012 років та 9 місяців 2013 року за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на суму 11279568,00 грн.

01.11.2013 року Протоколом №40/13 на засіданні Територіальної комісії з погашення заборгованості підприємствам паливно-енергетичного комплексу відповідно до вищевказаної Постанови КМУ від 20.03.2013 року №167 узгоджено заборгованість державного бюджету перед відповідачем, що виникла в період за 9 місяців 2013 року з послуг по виробництву, транспортуванню та постачанню теплової енергії, послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 410658,00 грн.

Таким чином, заборгованість держави Україна перед відповідачем за надані населенню послуги за зазначені вище періоди складає 11690226,00 грн. Відтак, посилання апелянта щодо неналежної оцінки судом першої інстанції ступеню виконання відповідачем своїх зобов'язань, та про системність несвоєчасного проведення оплат при здійсненні розрахунків, враховуючи існуючу заборгованість держави перед Кузнецовським МКП, не заслоговують на увагу.

Місцевим господарським судом вірно надано оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам статті 43 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 28.10.13 р. у справі №918/1522/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1522/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.