Постанова № 36262815, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р. Справа № 818/6998/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад", Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 818/6998/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив суд з урахуванням уточнень:

- визнати податкове повідомлення-рішення № 0000582260 від 29.07.2013р. протиправним та скасувати;

- визнати податкове повідомлення-рішення № 0000572260 від 29.07.2013р. протиправним та скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідачем було встановлено, заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток від реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 Натомість, в липні 2010 року в ТОВ «Регіональний шинний склад» було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, що сталася внаслідок злочинних дій матеріально відповідальної особи на загальну суму 186 167,39 грн. з ПДВ. Дану нестачу ТМЦ позивачем було включено до складу валових доходів підприємства за ІІІ квартал 2010 року в сумі 155 139,49 грн. і до податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2010 року в сумі 31027,90.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2011р. автомобільні шини, обернуто в рахунок відшкодування шкоди ТОВ «Регіональний шинний склад».

В І кварталі 2012 року позивач реалізував вищевказаний товар ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 144 476,01 грн. з ПДВ, тобто на суму, яка вже була включена позивачем до складу валових доходів підприємства у ІІІ кварталі 2010 року і до податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2010 року. Отже, позивач вважає, що в І кварталі 2012 року не занижував суми податкового зобов'язанню з ПДВ та податку на прибуток від реалізації товарів ФОП ОСОБА_1

Також, перевіркою встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту було віднесено податкові накладні, оформлені з порушеннями ст. 201 Податкового кодексу України, а саме в податкових накладних не зазначено прізвище особи, яка склала податкову накладну. Натомість, з такою позицією відповідача не згоден, так як зазначені податкові накладні складені працівниками ТОВ «ТИК «Омега- Автопоставка» ОСОБА_2, ТОВ «Нокіа Шина» ОСОБА_3, ТОВ «ТПК Омега-Автопоставка» ОСОБА_4, ТОВ «Валса» ОСОБА_5

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит в сумі 142 641,34 грн. на підставі податкових накладних, що оформлені у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, перевіркою встановлено завищення валових витрат в результаті включення позивачем орендної плати за землю, що не використовується в господарській діяльності підприємства.

Натомість, позивач зазначає, що між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від, відповідно до якого позивач орендує земельну ділянку площею 0,0432 га.

Відповідно до аб. 2 пп. «в» п. 10.4 ст. 138 ПК України до складу інших операційних витрат включаються суми нарахованих податків і зборів, установлених цим Кодексом, а також інші обов'язкові платежі, встановлені законодавчими актами. Разом з тим, податковим законодавством не встановлено жодних обмежень щодо включення суб'єктом господарювання - платником податків орендної плати за землю, що не використовується в його господарській діяльності.

Також, перевіркою відображених встановлено завищення позивачем задекларованих показників на загальну суму 236 961,00 грн. у IV кварталі 2011 року, що підтверджується різницею між даними бухгалтерського обліку та даними Декларації.

Натомість, позивач зазначає, що відповідно до рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» поданої Декларації з податку на прибуток підприємств від 09.02.2012р., позивач задекларував витрат на суму 7 177 676,00, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача витрати по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) склали 7 177 676,00 грн. Таким чином, висновок відповідача щодо завищення позивачем «декларованих показників по собівартості товару в IV кварталі 2011 року на суму 236 961,00 не підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000582260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 147089,00 грн. та застосованні фінансових санкцій в сумі 73545,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000572260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57543,00 грн. та застосуванні фінансових санкцій в сумі 896,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, ДПІ у м. Сумах було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Регіональний шинний склад» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результатом якої складено акт № 2496/2250/33219017/46 (а.с. 137-185).

На підставі зазначеного акту перевірки 29.07.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000582260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 256 754,00 грн. в тому числі за основним платежем 171 169,00 грн., за штрафними санкціями - 85 585,00 грн., та № 0000572260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 96 662,00 грн. в тому числі за основним платежем 82 826,00 грн., за штрафними санкціями 13 836,00 грн. (а.с. 9, 12).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000582260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 147089,00 грн. та застосовані фінансових санкцій в сумі 73545,00 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000572260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57543,00 грн. та застосувані фінансових санкцій в сумі 896,00 грн. виходив з того, що самі по собі формальні недоліки в оформленні податкових накладних при фактично здійснених операціях та сплаті ПДВ в ціні придбаного товару не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит.

З наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість висновків податкового органу про нереальність операцій, за результатами яких було виписано спірні податкові накладні, а відповідні суми підприємствами контрагентами були включені до складу податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» встановлено завищення позивачем задекларованих показників на загальну суму 236 961,00 грн. у IV кварталі 2011 року, що підтверджується різницею між даними бухгалтерського обліку та даними Декларації, в зв'язку з чим відповідачем було донараховано податку на прибуток в сумі 54501 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» поданої Декларації з податку на прибуток підприємств від 09.02.2012р., позивач задекларував витрат на суму 7 177 676,00

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача :оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 201 1 року по рахунку 90 за IV квартал 2011 року, аналізу рахунку 79 за ІV квартал 2011 року, аналізу рахунку 90 за ІV квартал 2011 року, собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) склали 7 177 676,00 грн., що відповідає даним рядку 05.1 поданої Декларації з податку на прибуток підприємств від 09.02.2012р. (а.с. 136, 197, 208).

Згідно ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.71) Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості вищевикладених висновків акту Відтак суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, перевіркою встановлено завищення позивачем показників у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та операційні витрати» декларацій з податку на прибуток на суму 14 209,80 грн., внаслідок включення позивачем до складу витрат орендної плати за землю, що не використовується в господарській діяльності підприємства, в зв'язку з чим відповідачем донараховано податку на прибуток в сумі 3042 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 21.12.2009р., відповідно до якого позивач орендує земельну ділянку площею 0,0432 га, яка знаходиться за адресою:м. Суми, вул. Черепіна, кадастровий номер: 5910136300:06:036:0055. Земельна ділянка надається в оренду під будівництво СТО, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання. Як зазначено в акті перевірки, орендована земля за адресою : м. Суми, вул. Черепіна площею 0.0432 га. не використовується підприємством під будівництво СТО.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Відповідно до п.138.10.4 п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, інші операційні витрати, що включають, зокрема:

в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є направленість такої діяльності на отримання доходу. Сам факт того, що на даний час позивач не розпочав будівництво СТО не може бути підставою для висновку про непов'язаність вказаних витрат з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик, проте визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операцій.

Як вбачається зі змісту вказаного вище договору оренди, земельна ділянка набувалась в оренду з метою використання її в господарській діяльності, тобто з комерційною метою, оскільки будівництво СТО безпосередньо пов'язано з основною господарською діяльністю позивача (реалізація автомобільних шин і інших запчастин до автомобілів тощо).

Крім того, проведеною перевіркою було встановлено, що в перевіряємому періоді підприємством до складу податкового кредиту було віднесено податкові накладні, оформлені з порушеннями ст.201 Податкового кодексу України (не зазначене прізвище особи, яка склала податкову накладну), в зв'язку з чим відповідачем донараховано податок на додану вартість в сумі 147089 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Слід відзначити, що перелічені в акті перевірки податкові накладні містять підпис посадових осіб підприємств - продавців, скріплених печаткою.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, самі по собі формальні недоліки в оформленні податкових накладних при фактично здійснених операціях та сплаті ПДВ в ціні придбаного товару не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит.

Письмовими доказами підтверджено реальність операцій за результатами яких було виписано спірні податкові накладні, відповідно до яких суми підприємствами контрагентами були включені до складу податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000582260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 147089,00 грн. та застосовані фінансових санкцій в сумі 73545,00 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000572260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57543,00 грн. та застосуванні фінансових санкцій в сумі 896,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року по справі № 818/6998/13-а в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000572260 від 29.07.2013р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25 283,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 12 940,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної відповідачем перевірки встановлено, що в 1 кварталі 2012 року підприємством «Регіональний шинний склад» проводилася реалізація товарів ФОП ОСОБА_1 В бухгалтерському обліку підприємства реалізацію товарів ФОП ОСОБА_1 проведено на суму 273 837,14 грн. Натомість, згідно наданих для перевірки видаткових накладних та акту звірки взаємних розрахунків за 1 квартал 2012 року, обсяг реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 становить 418 313,15 грн. При складенні Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року підприємством у рядку 02 Декларації «доходи від операційної діяльності» врахована сума реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 в обсязі 228 198 грн., тоді як сума реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 в розмірі 120 396,00 грн. до Декларації не включена.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, позивачем до Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в рядок 02 «Дохід від операційної діяльності» включено суму 5 190 729,00 грн. В 2 кварталі 2012 року до рядку 02 «Дохід від операційної діяльності» Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року апелянтом включено суму 5 787 628,00 грн. За 3 квартал 2012 року в рядок 02 Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року позивачем включено суму 5 722 581,00 грн. В річній звітній Декларації з податку на прибуток за 2012 рік відображено суму 7 860 605,00 за 4 квартал 2012 року.

В річній звітній Декларації з податку на прибуток за 2012 рік Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" в рядку 02 «Дохід від операційної діяльності» відображено значення 24 561 543,00 грн., яке дорівнює сумі значень строки 02 Декларацій за кожен звітний період 2012 року.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України, для цілей обчислення податку на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у газі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивач є платником щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Так, за наслідками самостійного виявлення помилок 14 червня 2013 року ТОВ «Регіональний шинний склад» подано до ДПІ в м. Сумах уточнюючу Декларацію з податку на прибуток за 2012 рік № 9087675072 (уточнювався 1 квартал 2012 року).

Відповідно до даних, що містяться в уточнюючій Декларації з податку на прибуток за 2012 рік № 9087675072, в рядку 02 «Дохід від операційної діяльності» збільшено значення з 24 561 543,00 грн. до 24 681 940,00 грн., тобто на суму 120 397,00 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що сума реалізованих ФОП ОСОБА_1 товарів в розмірі 120 397,00 грн. включена позивачем до Декларації з прибутку за 1 квартал 2012 року шляхом уточнення та врахована у загальному об'єкті оподаткування за 2012 рік. Разом з тим, за 1 квартал 2012 року останнім задекларовано доходу від операційної діяльності на суму 5 31 1 126,00 грн.

Більш того, вищевикладене підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ «Регіональний шинний склад».

Так, у рядку 02 Декларації відображаються дані рахунку бухгалтерського обліку № 70 «Доходи від реалізації». Показник рахунку № 70 формується з суми показників рахунків № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та № 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами».

З аналізу оборотів по рахункам № 361 та № 3771 за 1 квартал 2012 року вбачається, що в бухгалтерському обліку підприємства відображено операції з реалізації товару ФОП ОСОБА_1 як на суму 273 837,14 грн. (228 198,00 грн. без ПДВ) так і на суму 144 476,01 грн. (120 397,00 грн. без ПДВ), що також підтверджується Аналізом рахунку № 70 за 1 квартал 2012 року.

Зазначене вище свідчить, що дані щодо сум реалізованих товарів ФОП ОСОБА_1 відображені в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ «Регіональний у пишний склад» в повному обсязі, а тому висновок суду в цій частині є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Також судом першої інстанції відмовлено позивачу в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000582260 від 29.07.2013р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24 080.00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 12 040,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що операції з виявлення та повернення нестачі товарно-матеріальних цінностей за рішенням суду ніяким чином не впливають на виникнення об'єкту оподаткування при реалізації товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів га послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно до абзацу 5 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З системного аналізу вищевказаних норм податкового законодавства вбачається, що ТОВ «Регіональний шинний склад» мало право включити до складу податкового кредиту підприємства суму податку з вартості переданих за постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2011р. по справі № 1806/1-136/11 автомобільних шини, обернутих в рахунок відшкодування шкоди ТОВ "Регіональний шинний склад" в сумі 24 080,00 грн.

При подальшій реалізації товару ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Регіональний шинний склад" зобов'язано було нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму 24 080,00 грн., що потягло б за собою сплату податку до бюджету в розмірі 0,00 грн.

Натомість, матеріали справи свідчать, що позивач не включив до податкового кредиту підприємства вартість одержаних за рішенням суду товарно-матеріальних цінностей та не нарахував зобов'язань з ПДВ в момент продажу товару, що жодним чином не вплинуло на об'єкт оподаткування за 1 квартал 2012 року.

Відповідач, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року по справі № 818/6998/13-а в частині відмови в задоволенні позову прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 818/6998/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад".

Прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29.07.2013 року № 0000582260, №0000572260.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 818/6998/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.