Ухвала суду № 36262289, 05.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р. Справа № 876/11371/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Костур Р.В., відповідача Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у адміністративній справі №813/3630/13а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міжрайонної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області та, згідно поданих уточнень, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0000092200, від 23.05.2013 року №0000222200 та №0000232200.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що укладення і виконання договорів підряду, технічного обслуговування та договору на поставку товару між ТзОВ «Енергія- Новий Розділ» і ТзОВ«Корпорація КРТ» є господарською діяльністю в розумінні Господарського і Податкового кодексів України. Господарські операції в період з 17.08.2011 року до 30.09.2012 року між позивачем та його контрагентом підтверджуються належними первинними документами, котрі підписані і скріплені печатками сторін; оплата за придбані товари проводилася відповідно до чинного законодавства України, що підтверджується платіжними дорученнями; договори укладені між ТОВ «Енергія-Новий Розділ» і ТзОВ «Корпорація КРТ» були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувалися; придбані товари в подальшому використовувались ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності Товариства Оскільки у позивача наявні всі необхідні первинні документи, котрі відповідають вимогам закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надають право відображати господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, та Товариством виконано зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, то Товариство має право на податковий кредит за відповідними господарськими операціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.08.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області від 05.04.2013 року №0000092200, від 23.05.2013 року №0000222200 та №0000232200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» 2 294,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм податкового законодавства України та зазначає, що ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, тому надані до перевірки документи не мають силу первинних документів. Вказано, що позивачем до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, якими б підтверджувалась реальність виконання операцій ТзОВ «Корпорація КРТ» (транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару та правомірність проведених розрахунків за придбаний товар). Під час перевірки у Товариства були відсутні сертифікати, технічні паспорти на поставлені товарно-матеріальні цінності, інші документи, що підтверджують факт перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю тощо. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи. Зазначає, що первинні документи надані відповідачу невмотивовано не взято до уваги, формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами, а обов'язок оформлення товарно - транспортної накладної покладався на контрагента позивача, як замовника перевезень. Просить залишити апеляційну с каргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Миколаївською міжрайонною податковою інспекцією Державної податкової служби у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Корпорація КРТ» за період з 17.08.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої встановлено порушення Товариством п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі ПК України) а саме - заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 9 901 055,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 11 668 242,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2012 року на суму 5 780 175,00 грн., та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012 року у сумі 5 888 067,00 грн., що викладено в акті перевірки № 110/22-10/33525073 від 26.03.2013 року.

На підставі встановлених порушень ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0000092200 від 05.04.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 14 851 582,5 грн. (основний платіж - 9 901 055,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 950 527,5 грн.); № 0000112200 від 05.04.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 832 100,5 грн. (основний платіж - 5 888 067,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 2 944 033,5 грн.); № 0000102200 від 05.04.2013 року, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 5 780 175,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень залишено без змін податкові повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області від 05.04.2013 року №0000092200, №0000102200; скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської МДПІ від 05.04.2013 року № 0000112200 у частині 509 086,00 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 1 599 288,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині залишено без змін та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року на 509 086,00 грн..

23 травня 2013 року ДПІ винесено нові податкові повідомлення - рішення: №0000222200 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 723 726,25 грн. (основний платіж - 5 378 981,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 1 344 745,25 грн.); та № 0000232200 яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 6 289 261 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що факт здійснення господарської операції підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1688/13 від 12.06.2013 року, яким встановлено, що на виконання умов договору між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ «Корпорація КРТ» його сторони вчинили всі необхідні дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: ТзОВ «Корпорація КРТ» виконано роботи, передано їх ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» згідно актів приймання-передачі прийнято результати робіт та сплачено кошти та правомірність включення ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ТзОВ «Корпорація КРТ» та відображення сум з податку на прибуток, як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання (отримання позивачем ТМЦ та послуг) підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, відображенням позивачем придбаних товарів (отриманих послуг) в бухгалтерському обліку, а також фактами використання товарів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Як встановлено судом, між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ «Корпорація КРТ» укладено ряд договорів купівлі-продажу (поставки), згідно умов яких ТзОВ «Корпорація КРТ» (продавець) зобов'язується продати ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (покупцю) відповідний товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар і в повному обсязі оплатити його вартість продавцю згідно до умов укладених договорів.

На підтвердження виконання вказаних договорів Товариством представлено видаткові накладні, податкові накладні та специфікації на товар.

З податкових та видаткових накладних вбачається, що предметом цих договорів були будівельні товари.

Також між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (Замовник) та ТзОВ «Корпорація КРТ» (Підрядник) укладено ряд договорів підряду, відповідно до умов яких Замовник доручив, а Підрядник взяв на себе виконання робіт з технічного обслуговування на ТЕЦ м. Новий Розділ, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання цих договорів Товариством представлено податкові накладні, акти приймання-передачі (будівельного/ремонтного) майданчика на об'єкті, акти здачі-приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, що є достовірними доказами виконання контрагентом позивача умов договорів.

Відповідач вважає, що позивачем до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність виконання операцій ТзОВ «Корпорація КРТ» (транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару та правомірність проведених розрахунків за придбаний товар), відсутні сертифікати, технічні паспорти на поставлені товарно-матеріальні цінності, інші документи, що підтверджують факт перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю тощо. Крім цього, виявлені в ході перевірки порушення базувалися на акті перевірки № 15/22-10/37786903 від 11.02.2013 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.08.2011 року по 30.09.2012 року. Перевіркою контрагента позивача не встановлено факт передачі товарів та надання послуг від ТзОВ «Едельвейс -Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач» до ТзОВ «Корпорація КРТ», у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином підтверджуючих первинних документів. Тому, враховуючи дані акту перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ», при перевірці ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» податковим органом встановлено не підтвердження наявності поставок товарів та наданих послуг від ТзОВ «Корпорація КРТ».

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи апелянта невірними з огляду на наступне.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТзОВ «Корпорація КРТ» був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ, перебував на обліку в органах державної податкової служби та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснював свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Доводи про невстановлення факту передачі товарів та надання послуг від ТзОВ «Едельвейс-Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач» до ТзОВ «Корпорація КРТ» у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином підтверджуючих первинних документів судом до уваги не беруться, оскільки не мають відношення до ТзОВ «Енергія - Новий Розділ», яке не перебувало з ТзОВ «Едельвейс -Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач» у господарських правовідносинах.

Крім цього, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не несе і не може нести відповідальності за цього платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи положення чинного законодавства, доводи відповідача про те, що здійснення перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Крім цього, представник позивача пояснив, що місцем виконання договору на постачання товарів було складське приміщення за адресою Товариства - м. Миколаїв, вул. Грушевського, 37. Товар транспортувався за рахунок постачальника, тобто замовником перевезень, виступав контрагент позивача, тому обов'язок оформлення товарно-транспортних накладних покладений саме на останнього.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних у Товариства не може впливати на право платника податків на податковий кредит.

Факти поставки та фактичного отримання товарів Товариством підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями ліцензій, актів списання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів тощо. В сукупності всі ці документи підпадають під значення первинних, що визначене у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується ненадання сертифікатів якості товару, технічних паспортів на товар, то суд ввaжає обґрунтованими доводи позивача про те, що їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Крім того, податковий орган обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції.

При цьому, відповідачем не доведено неотримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та надання послуг. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача на поставку товару та надання послуг. Такі висновки зроблені за самими лише даними перевірки контрагента, тому не можуть вважатися достовірними. Натомість, первинні документи, надані платником податків - ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано всіх підтверджуючих документів щодо отримання даних товарно-матеріальних цінностей та виконання послуг контрагентом, судом не беруться до уваги, оскільки ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не конкретизовано як документи, що законодавчо не віднесені до обов'язкових, за наявності у позивача усіх інших документів, які належить складати для даного виду господарської операції, можуть вплинути на з'ясування реального характеру господарської операції.

Також, факт здійснення господарської операції підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1688/13 від 12.06.2013 року, яким встановлено, що на виконання умов договору між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ «Корпорація КРТ» його сторони вчинили всі необхідні дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: ТзОВ «Корпорація КРТ» виконано роботи, передано їх ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» згідно актів приймання-передачі прийнято результати робіт та сплачено кошти.

Такми чином? правомірність включення ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ТзОВ «Корпорація КРТ» та відображення сум з податку на прибуток, як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання (отримання позивачем ТМЦ та послуг) підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, відображенням позивачем придбаних товарів (отриманих послуг) в бухгалтерському обліку, а також фактами використання товарів у власній господарській діяльності.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у адміністративній справі №813/3630/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич

Повний текст ухвали складено 10.12.2013 р.