Постанова № 36261860, 20.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року 2а-1097/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач - відкрите акціонерне товариство "Сімейкінське" про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином,

в с т а н о в и в:

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" (далі - відповідач), відкритого акціонерного товариства "Сімейкінське" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином у сумі 78 827 грн 46 коп.

У судовому засіданні 10 грудня 2013 р. судом було уточнено назву позивача - Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 р. було закрито провадження в частині позовних вимог позивача до відкритого акціонерного товариства "Сімейкінське" про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином, оскільки, податковим органом до названого товариства жодних позовних вимог пред'явлено не було (т. 2 а.с. 26).

Крім того, цією ухвалою суду відкрите акціонерне товариство "Сімейкінське" було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач (далі - третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не укладав з третьою особою договір на поставку яєць інкубаційних, договір між зазначеними особами є фіктивним. Стверджує, що дані, відображені в бухгалтерському обліку відповідача, не відповідають дійсності, оскільки, третя особа названий товар на адресу позивача не поставляла.

За таких обставин позивач просить суд, керуючись ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), стягнути з відповідача на користь держави вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

10 грудня 2013 р. представником позивача було надано суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, письмових заперечень від відповідача або третьої особи проти позову до суду не надходило.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

22 вересня 2000 р. відповідач зареєстрований Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 679043 та копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 261 (а.с. 124, 125).

У період з 17 лютого по 2 березня 2009 р. позивачем було проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2006 р. по 30 вересня 2008 р., за результатами якої 13 березня 2009 р. було складено акт перевірки № 885/23-2-19405691/54 (далі – акт перевірки № 885/23-2-19405691/54) (т. 1 а.с. 12-90).

Зазначеним актом встановлено, що договір між відповідачем та третьою особою на поставку яєць інкубаційних на суму 78 827 грн 43 коп. (в т.ч. ПДВ - 13 137 грн 91 коп.) було вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, водночас, суперечать моральним засадам суспільства, а, отже, згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2, ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним (т. 1 а.с. 40).

На підставі інформації, зазначеної в акті перевірки № 885/23-2-19405691/54, позивачем було пред'явлено даний позов про стягнення коштів у сумі 78 827 грн 46 коп., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Спірні правовідносини врегульовані ГК України, ЦК України та КАС України.

Згідно до ч. 1 ст. 208 ГК України - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як убачається з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача коштів у сумі 78 827 грн 46 коп., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином (т. 1 а.с. 8).

Ухвалою від 21 серпня 2009 р. від відповідача було витребувано додаткові докази, перелік, яких наведено у п. 2 прохальної частини позовної заяви (т. 1 а.с. 8, 238).

Витребувані судом додаткові докази відповідачем надано не було.

Більш того, відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, письмових заперечень суду не надав, згідно зі складеними позивачем актами відповідач за юридичною адресою не перебуває (т. 2 а.с. 90 - 91).

За наведених обставин суд розглянув дану адміністративну справу за відсутності відповідача та наявними у матеріалах справи доказами.

Як вже зазначалося, 13 березня 2009 р. позивачем було складено акт перевірки № 885/23-2-19405691/54.

Зокрема, названим актом встановлено, що позивач у лютому - березні 2007 р. не мав господарських відносини з третьою особою.

Дані правовідносини були предметом судового дослідження в межах адміністративної справи № 2а- 722/1070/13-а за позовом закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" (відповідача в адміністративній справі № 2а-1097/10/1070) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (позивача в адміністративній справі № 2а-1097/10/1070) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 вересня 2009 р. № 1150/0003750232/0 (т. 2 а.с. 63-75).

Зокрема, постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 р. у справі № 2а-722/10/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 р., позивачу було відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (позивача у даній справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 вересня 2009 р. № 1150/0003750232/0 (т. 2 а.с. 63 - 75, 86 - 89).

Під час розгляду даної адміністративної справи судами першої та апеляційної інстанцій, з поміж іншого, було встановлено, що:

- товарно-транспортні накладні, товаро-супровідні документи, сертифікати якості, довіреності на матеріально-відповідальних осіб та інші документи, які б свідчили про відвантаження, транспортування та розвантаження товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від відповідача від його контрагентів не виявлено;

- під час перевірки та під час розгляду справи відповідача не надано жодного документального підтвердження списання ТМЦ для передачі покупцям-контрагентам та документів, які б підтвердили отримання підприємством ТМЦ від продавців, подальшого їх зберігання та використання безпосередньо у своїй господарській діяльності;

- відповідачем не надано документів, що свідчать про конкретні правочини з контрагентами, а саме сертифікати якості та відповідності із зазначенням виду (сорту) товару, санітарно-ветеринарні документи, номенклатури товарів, специфікації, асортименти, договірні ціни тощо.

За таких обставин названі судові інстанції дійшли висновку, що відповідачем не підтверджено дійсності та направленості на настання реальних наслідків укладених між ним та третьою особою (ВАТ "Сімейкинське") правочинів, а також не доведено їх відображення в бухгалтерському обліку позивача (т. 2 а.с.86 - 89). T > FONT>

Наведене свідчить, що судами встановлено недійсність (нереальність) договору між відповідачем та третьою особою на поставку яєць інкубаційних у лютому - березні 2007 р.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 254 постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 р. набрала законної сили.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Фіктивність правочину між позивачем та третьою особою підтверджується також такими доказами:

- відповіддю відповідача на запит позивача про відмову у наданні копій документів для проведення перевірки від 26 березня 2009 р. № 29 (т. 1 а.с. 111-112);

- листом відповідача на адресу позивача від 10 березня 2009 р. б/н, в якому відсутня інформація стосовно господарських відносин з третьою особою (т. 1 а.с. 113 - 115);

- додатком 1-2 до довідки позивача про загальну інформацію суб'єкта господарювання за результатами його діяльності, в якій під № 8 зазначений контрагент - третя особа, а вид товару яйце інкубаційне (т. 1 а.с. 140);

- листом третьої особи від 27 лютого 2009 р. № 127, згідно якого у період лютий - березень 2007 р. третя особа договірних відносин з позивачем не мала і продукцію на його адресу не поставляли (т. 1 а.с. 201);

- податковими деклараціями третьої особи за лютий - березень 2007 р. (т. 1 а.с. 202 - 208, 210 - 213, 215 - 216, 219 - 220, 222);

- довідками третьої особи щодо цільового використання сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками, які скористалися режимами, визначеними пунктами 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" за даними лютого 2007 р. (т. 1 а.с. 209 - 214, 221).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що не підлягає доказуванню в межах даної адміністративної справи обставини, встановлені зазначеними вище судовими рішеннями.

Наведене свідчить, що з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 78 827 грн 46 коп., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

При вирішенні справи судом також враховано, що державним податковим інспекціям у 2009 р. було надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, керуючись ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинною в момент виникнення спірних правовідносин).

Дана правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2009 р. № К-1470/09.

Отже, звернувшись до суду з даним позовом позивач скористався наданим йому правом.

Крім того, суд вважає, що позивачем не було порушено строку звернення до адміністративного суду за таких обставин.

Загальні правила звернення до суду з відповідними позовами визначені ст. 99 КАС України.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк (в редакції, яка була чинною на дату подачі позову), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно строк звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою про стягнення відповідних санкцій становить один рік, який обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою. Таким днем може бути або день проведення відповідної перевірки або день надходження до органів державної податкової служби інших документів, які свідчать про вчинення відповідного правочину з протиправною метою, наприклад даних зустрічних перевірок контрагентів платника тощо.

Дана правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки було складено 13 березня 2009 р., а з адміністративним позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, позивач звернувся – 20 липня 2009 р. (через 4-ри місяця), про що свідчить реєстраційний штамп суду. Отже, строк звернення до суду позивачем пропущено не було.

За таких обставин суд дійшов висновку про законність підстав щодо застосування у спірних правовідносинах санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, та необхідність стягнення з відповідача в дохід держави коштів у сумі 78 827 грн 46 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" на користь Державного бюджету України 78 827 (сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять сім) грн 46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.