Постанова № 36261813, 16.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2013 року Справа № 812/10150/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Ревенко С.С. (довіреність № 248 від 01.10.2013),

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» до Відділу державної виконавчої служби Слов'яносербського районного управління юстиції Луганської області про скасування постанови про арешт коштів боржника від 20.11.2013 ВП №35330942,-

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» до Відділу державної виконавчої служби Слов'яносербського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування постанови про арешт коштів боржника від 20.11.2013 ВП №35330942.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Слов'яносербського районного управління юстиції Луганської області від 20.11.2013 при примусовому виконанні виконавчого провадження № 35330942 на підставі виконавчого листа № 812/67/13 від 09.04.2013, виданого Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту рослин імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України суми боргу, накладено арешт на розрахункові рахунки позивача, а саме:

- р/р 2600615216, 260472407, 2600615216 в ЛОД АТ КБ «Райффайзен банк Аваль», м.Луганськ, МФО 304665,

- р/р 26009239787600, р/р 26054239787600 в АТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005,

- р/р 2600730112530, р/р 2604130112530, 2600530112020 в ФЛУГАНСЬКЕ ОБЛАСНЕ

АТОЩАД, МФО 304665,

- р/р 26006300002087, 26006300002968, 26040300002968, 26051300002968 в АТ «Златобанк», м.Київ, МФО 380612.

Позивач зазначив, що в постанові про арешт коштів боржника від 20.11.2013 взагалі не вказана сума, на яку накладається арешт, що призведе до накладення арешту на всі без виключення кошти підприємства, що є порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 16 грудня 2013 року закрито провадження по даній справі у частині вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.11.2013 ВП №35330942 у зв'язку з відмовою представника позивача від цієї частини позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги щодо скасування постанови про арешт коштів боржника від 20.11.2013 ВП №35330942.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. В раніше наданих суду письмових запереченнях на позов зазначив, що у ВДВС Слов'яносербського РУЮ на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №31443579 від 02.08.2011 про стягнення боргів з ДП «ДГ «Агроспілка» Луганськ ДСД станції інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва НААН». У складі зведеного виконавчого провадження перебуває 18 виконавчих проваджень четвертої, п'ятої та шостої черг стягувачів на загальну суму стягнень 930 834,61 грн.

20.11.2013 у порядку ст. 11, ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів на рахунках боржника та направлено з супровідним листом за вих. № 6876103-13 від 20.11.2013 до банківських установ.

У зв'язку з тим, що у відділі знаходиться зведене виконавче у складі зведеного виконавчого провадження перебуває 18 виконавчих проваджень, накладення арешту звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідач вважає, що у постанові про арешт коштів боржника недоцільно посилатися на всі 18 виконавчих проваджень, оскільки до складу зведеного виконавчого провадження №31443579 входять не тільки рішення суддів, а також постанови про стягнення виконавчого збору та вимоги Пенсійного фонду України, які не враховує банківська установа при прийнятті рішення щодо накладення арешту, які керуючись ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню.

Крім того, відповідач зазначив у своїх запереченнях, що рахунки боржника зареєстровані в банківських установах та в органах державного казначейства, у зв'язку з чим винесено постанову про арешт коштів на всіх рахунках боржника та направлено з супровідним листом за вих. № 6876103-13 від 20.11.2013 до банківських установ та казначейства. Зведене виконавче провадження № 31443579 знаходиться на виконанні з 02.08.2011 та залишок виконавчих проваджень постійно збільшується. У випадку, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Тобто, у випадку надходження до відділу виконавчого листа про стягнення з ДП «ДГ «Агроспілка» Луганськ ДСД станції інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва НААН» після винесення постанови про арешт коштів боржника вже неможливе буде покрити межі загальної суми стягнення, що суперечить ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного відповідач просив суд залишити адміністративний позов без задоволення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. (ч. 3 ст. 181 КАС України)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про Державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.11.2013 заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Слов'яносербського районного управління юстиції Козинко В.В. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 35330942, якою на підставі виконавчого листа № 812/67/13-а від 09.04.2013, виданого Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» суми боргу у розмірі 123 181,27 грн., накладено арешт на р/р 26006300002968, 26006300002087, 26051300002968, 26040300002968, код валюти 980 у АТ «Златобанк», м.Київ, МФО 380612; р/р 2600019128, 260472407, код валюти 980, № 2600615216, код валюти 980, 643, ЛОД АТ КБ «Райффайзен банк Аваль», м. Луганськ, МФО 304665; р/р №26009239787600, №26054239787600 код валюти 980 у АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005; р/р №2600730112530, 2604130112530, 2600530112020 код валюти 980, в ФЛУГАНСЬКЕ ОБЛАСНЕ АТОЩАД, МФО 304665, що належать боржнику ДП «ДГ «Агроспілка» Луганськ ДСД станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва НААН» (код ЄДРПОУ 34201917).

Суд вважає, що зазначена постанова підлягає скасування, виходячи з наступного.

Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок накладення арешту і вилучення майна боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 4.1.9 Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржувана постанова винесена в порушенням вищевказаних вимог, оскільки в ній не зазначено, на яку саме суму коштів боржника накладено арешт.

Суд вважає, що накладення арешту на всі кошти боржника призведе до припинення виплати заробітної плати працівникам підприємства, що є порушенням діючого законодавства України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а постанову про арешт коштів боржника від 20.11.2013 ВП №35330942 Відділу державної виконавчої служби Слов'яносербського районного управління юстиції Луганської області такою, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 68,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 446 від 02.12.2013.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 23.12.2013.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» до Відділу державної виконавчої служби Слов'яносербського районного управління юстиції Луганської області про скасування постанови про арешт коштів боржника від 20.11.2013 ВП №35330942 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 20.11.2013 ВП №35330942 Відділу державної виконавчої служби Слов'яносербського районного управління юстиції Луганської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» витрати по сплаті судового збору у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень 82 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 446 від 02.12.2013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2013.

Суддя Т.С. Ушаков