Постанова № 36261780, 19.12.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 803/2501/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

за участю представника позивача Остапук І.І.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» (надалі - ТзОВ «Кроноспан УА») звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002452200 від 22.11.2013 року, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4204176,00 грн.; №0002442200 від 22.11.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1261552,50 грн., з них 840835,00 грн. основного платежу та 420417,50 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Згідно акту №710/181/2200/33273907 від 05.11.2013 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року ТзОВ «Кроноспан УА» не доведено використання в господарській діяльності орендованих в ТзОВ «Топаз» та ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс» приміщень, а також надання транспортних послуг від ПП ОСОБА_3 та КП «АТП-0262», чим завищено валові витрати в сумі 4204176,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 1256454, за ІІІ квартал 2012 року - 1374715,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 1573007,00 грн., також завищено податковий кредит в сумі 1078433,00 грн.

Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесене оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідачем надано письмове заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні у повній відповідності з чинним законодавством України, оскільки первині документи надані позивачем підчас проведення перевірки не можуть слугувати доказами для підтвердження використання в господарській діяльності орендованих в ТзОВ «Топаз» та ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс» приміщень, а також надання позивачу транспортних послуг від ПП ОСОБА_3 та КП «АТП-0262». При цьому відповідач посилається на невідповідність календарних дат актів приймання-передачі орендованих приміщень зазначеним в договорах оренди, невідповідність строків дії торгових патентів за місцезнаходженням орендованих приміщень строкам дії договорів оренди, а також на відсутність товарно-транспортних накладних, на підставі яких були підписанні акти виконаних робіт з перевізниками ПП ОСОБА_3 та КП «АТП-0262».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав викладених у ньому та просила позовні вимоги задовольнити повністю. Окрім того, пояснила, що орендовані в ТзОВ «Топаз» та ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс» приміщення використовуються позивачем як регіональні склади для зберігання готової продукції та подальшої її реалізації кінцевим споживачам, а відтак мають безпосереднє відношення до господарської діяльності підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у письмовому запереченні та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Окрім того, звертає увагу суду на відсутність в окремих товарно-транспортних накладних, на підставі яких були підписанні акти виконаних робіт з перевізниками ПП ОСОБА_3 та КП «АТП-0262», зазначення місця навантаження та розвантаження.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 30.07.2013 року по 08.10.2013 року Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Кроноспан УА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №710/181/2200/33273907 від 05.11.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено від'ємне значення податку на прибуток всього в сумі 4204176,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 1256454, за ІІІ квартал 2012 року - 1374715,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 1573007,00 грн., також занижено податок на додану вартість всього в сумі 1078433,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом 22.11.2013 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002452200, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4204176,00 грн.; № 0002442200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1617649,50 грн., в тому числі 1078433,00 грн. за основним платежем, 539216,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002442200 в частині, що стосується господарських операцій позивача з ТзОВ «Топаз», ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс», ПП ОСОБА_3 та КП «АТП-0262», а саме: збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1261552,50 грн., з них 840835,00 грн. основного платежу та 420417,50 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат за господарськими операціями по оренді складських приміщень в ТзОВ «Топаз» та ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс» та отриманні транспортних послуг від ПП ОСОБА_3 та КП «АТП-0262» базуються на тому, що позивачем не підтверджено використання в господарській діяльності орендованих складських приміщень, а також не підтверджено надання транспортних послуг.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс» 20.05.2011 року було укладено договір оренди №1, згідно якого, орендодавець (ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс») з метою організації регіонального складу передає орендарю (ТзОВ «Кроноспан УА») в строкове платне користування приміщення промислового складу та офісні приміщення за місцезнаходженням: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 20, строком до 31.05.2013 року. Між сторонами 01.06.2011 року було підписано акт приймання-передачі зазначеного приміщення.

Також між позивачем та ТзОВ «Топаз» 28.07.2011 року було укладено договір оренди приміщення №28/07-1 згідно якого, орендодавець (ТзОВ «Топаз») передає орендарю (ТзОВ «Кроноспан УА») в строкове користування складські та офісні приміщення розташовані за адресою: м. Макієвка, вул. Терриконна, 4а, строком до 31.12.2013 року. 29.08.2013 року та 17.10.2011 року між сторонами було підписано акти приймання-передачі вказаних приміщень.

На підтвердження того, що зазначені орендовані приміщення використовувались позивачем як регіональні склади для зберігання та реалізації кінцевому споживачеві готової продукції, позивачем надано товарно-транспортні накладні на транспортування готової продукції зі складу в м. Нововолинськ, де розташовані виробничі потужності позивача, до орендованих регіональних складів, видаткові накладні на реалізацію готової продукції саме з цих складів кінцевим споживачам. Також позивачем надано суду копії торгових патентів на право здійснювати торгівельної діяльності за адресами орендованих складських приміщень. Окрім того, позивачем було надано суду ряд службових документів, якими регламентовано виробничу діяльність на вказаних складах, а саме: накази про прийом на роботу працівників на зазначені склади, накази про затвердження графіків роботи складів, тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що використання орендованих позивачем в ТзОВ «Топаз» та ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс» складських та офісних приміщень безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак витрати понесені останнім щодо їх утримання відповідно до вимог Податкового кодексу України повинні бути включені до складу валових витрат підприємства та до податкового кредиту відповідних періодів.

На підтвердження отримання транспортних послуг від позивачем надано суду договори №№09/АV/2012, 09/АV/2012 від 03.01.2012 року про надання транспортних послуг щодо поставки сировини для потреб виробництва позивача укладені, відповідно, між позивачем та КП «АТП-0262» та ПП ОСОБА_3 Додатками №1 до цих договорів визначено тарифи перевезення в залежності від виду сировини та відстані перевезення.

Позивачем надано суду акти виконаних робіт відповідно до вказаних договорів. Як вбачається з цих актів, вони містять реквізити відповідних товарно-транспортних накладних, вид сировини, що перевозилась, кількість кілометрів від пункту завантаження до пункту розвантаження, а також вартість конкретного перевезення, визначену відповідно до укладених договорів з додатками.

Також позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких були здійсненні перевезення сировини.

Зазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства України до первинних документів на підставі, яких здійснюється бухгалтерський та податковий облік та свідчать про реальність господарських операцій.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача про наявність в первинних документах наданих позивачем певних розбіжностей, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності документу над його формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Таким чином, відсутність будь-якого із наведених у статті 9 Закону реквізитів первинних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, некоректне або невірне заповнення реквізитів саме по собі не тягне за собою визнання такого документу недійсним, оскільки визначальною умовою формування валових витрат та податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень від 22.11.2013 року №0002452200 та №0002442200 в частині, що стосується господарських операцій позивача з ТзОВ «Топаз», ТзОВ «Укр-Пром-Сервіс», ПП ОСОБА_3 та КП «АТП-0262», а саме: збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1261552,50 грн., з них 840835,00 грн. основного платежу та 420417,50 грн. штрафних санкцій. відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття вказаних рішень. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0002452200 від 22.11.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0002442200 від 22.11.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1261552,50 грн., з них 840835,00 грн. основного платежу та 420417,50 грн. штрафних санкцій

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 24 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер