Ухвала суду № 36261417, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/800/21432/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Смольського Ю.С.,

представника відповідача Чорного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року

у справі № 2а-1670/8052/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ВАТ «Полтавський ГЗК»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «Полтавський ГЗК» звернулось у жовтні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ, в якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001002302/191 в частині зменшення ВАТ «Полтавський ГЗК» бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 104 345 143,00 гривні, у зв'язку із допущенням помилки у реєстрі отриманих податкових накладних та декларуванні бюджетного відшкодування за податковою накладною від 19.05.2011 року № 04 ТОВ «НВП «Термоелектрометрія-Імпекс».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Прокуратура Полтавської області надала до суду заяву про приєднання до касаційної скарги та підтримання її вимог.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що в період з 22.08.2011 року по 05.09.2011 року (термін перевірки продовжувався з 06.09.2011 року по 12.09.2011 року) відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.09.2011 року № 6663/23-309/00191282, в якому зафіксовано порушення: частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на суму 104 345 693,00 гривні; частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року на суму 1 402 726,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001002302/191, яким ТОВ «Полтавський ГЗК» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 104 345 693,00 гривні та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 гривня.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року на суму 14 596 125,00 гривень та відповідно за її рахунок правомірно частково сформовано суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року. Крім того, суди дійшли висновку, що позивач, який фактично сплатив своїм контрагентам у попередньому податковому періоді суми ПДВ, за умови, що господарські операції мали реальний характер, за наявності у попередньому та наступному податковому періодах від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, мав право включити до складу бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 року сплачені суми ПДВ. Також, судами зазначено, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені ПК України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пункту 200.4 статті 200 ПК України. Крім того, судами зазначено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що частина залишку від'ємного значення ПДВ, фактично сплаченого не в травні 2011 року, в якому виникло від'ємне значення, а інших звітних періодів, на загальну суму 41 965 985,00 гривень брала участь в розрахунках бюджетного відшкодування в попередніх податкових періодах.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За правилами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 даного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім цього, слід зазначити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної юридичної оцінки тим обставинам, що наявність недоліків у податкових накладних, а також не встановлений перевіркою фактичний рух товару по ланцюгу постачання до виробника або імпортера, свідчать про неправомірність віднесення понесених витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставини справи, що свідчать про правомірність або неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 25 782 613,00 гривень за операціями з попередньої оплати за поставку товарно-матеріальних цінностей, а також включення до складу податкового кредиту травня 2011 року ПДВ у розмірі 41 965 985,00 гривень.

Судами не надано належної правової оцінки встановленим перевіркою обставинам невикористання у власній господарській діяльності рекламних послуг, наданих ТОВ ФК «Ворскла» згідно договору № 244/4661 від 01.02.2011 року.

Крім того, суди попередніх інстанції не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до приписів статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити сторону - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 2а-1670/8052/11 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько