Ухвала суду № 36261411, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/800/20450/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року

у справі № 2а-0870/12129/12

за позовом приватного підприємства «Демпінгбудтрейд» (далі - позивач, ПП «Демпінгбудтрейд»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя)

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Демпінгбудтрейд» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення та оформлення результатів невиїзної документальної перевірки позивача з питання вимог діючого податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнані протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо проведення перевірки ПП «Демпінгбудтрейд», за результатами якої складено акт № 4927/23-08/36711968 від 18.11.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Демпінгбудтрейд» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року».

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржену постанову скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2011 року відповідачем було направлено керівнику ПП «Демпінгбудтрейд» запит вих. № 3123/10/15-2 про надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з контрагентами згідно доданого до запиту переліку.

На підставі п.п. 20.1 4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з ненаданням ПП «Деміпнгбудтрейд» відповіді на вищезазначений письмовий запит ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя вих. № 3123/10/15-2 від 04.02.2011 року, начальником ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було прийнято наказ № 1932 від 18.11.2011 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Демпінгбудтрейд» з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

Копія наказу про проведення перевірки № 1932 від 18.11.2011 року разом із повідомленням про проведення перевірки № 9 від 18.11.2011 року були направлені відповідачем позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення і були отримані позивачем 24.11.2011 року.

За результатам перевірки було складено акт № 4927/23-08/36711968 від 18.11.2011 року щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не конкретизовані які саме дії щодо проведення перевірки та оформлення її результатів позивач просить визнати протиправними, крім того умовами проведення позапланової невиїзної перевірки є саме факт надіслання платнику податку копії наказу та повідомлення, а не факт отримання платником податків зазначених документів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що на час проведення перевірки 18.11.2011 року позивачем не отримано ні копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ні повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що, зокрема, свідчить про протиправність дій ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо проведення перевірки ПП «Демпінгбудтрейд».

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1 4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції встановлено під час судового розгляду справи, що сторонами не заперечувався і не спростований доказами факт отримання позивачем письмового запиту № 3123/10/15-2 від 04.03.2011 року від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та факт не надання позивачем відповіді на цей запит податкового органу.

Також, судом першої інстанції під час судового розгляду справи встановлено, що з наданих сторонами у судовому засіданні пояснень та з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем були виконані вимоги п. 79.2 ст. 79 ПК України щодо надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно не було прийнято до уваги посилання позивача на факт отримання підприємством наказу та повідомлення про проведення перевірки вже після фактичного завершення такої перевірки, оскільки законодавець у якості умови проведення позапланової невиїзної перевірки визначив саме факт надіслання платнику податку копії наказу та повідомлення, а не факт отримання платником податків зазначених документів.

Також, суд першої інстанції спростував наявними в матеріалах справи доказами твердження позивача щодо відсутності виявлення відповідачем фактів, що свідчать про можливі порушення законодавства, оскільки як зазначено у запиті ДПІ у Ленінському районі вих. № 3123/10/15-2 від 04.03.2011 року, за результатами співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів (додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ) на рівні ДПА України станом на 22.12.2010 року було встановлено розбіжності між відомостями, отриманими від контрагентів (перелік додається) та відомостями, зазначеними підприємством позивача у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року. На зворотній стороні зазначеного запиту відповідачем наведений результат такого співставлення, згідно якого відхилення суми податку на додану вартість по контрагенту позивача ТОВ «Галс плюс Трейдинг» складає 716 896,28 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992 року, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Тож результат співставлення відповідачем сум податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів (додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ) на рівні ДПА України відповідає визначенню податкової інформації.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача підстав для прийняття рішення про проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо оформлення результатів невиїзної документальної перевірки позивача також не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок) передбачено, що цей Порядок розроблено відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків).

Згідно п. 3 Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 4 Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що відповідач у акті перевірки виклав виявлені під час перевірки факти порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, що узгоджується з приписами вищенаведених нормативно-правових актів.

Разом з тим, згідно п. 6 Порядку, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Згідно абз.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що в разі незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки позивач має право подати свої заперечення, які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною до акту перевірки.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач скористався своїм правом надати заперечення на акт перевірки, надавши до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя свої заперечення на акт перевірки вих. № 248/01 від 25.11.2011р. і такі заперечення є невід'ємною частиною (додатком) до акта перевірки.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанці правомірно виходив з того, що наведені у позовній заяві обставини не є підставами для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення та оформлення результатів невиїзної перевірки позивача в цілому, оскільки такі дії відносяться до компетенції відповідача, при цьому позивачем у прохальній частині позову не було конкретизовано які саме дії щодо проведення перевірки та оформлення її результатів позивач просить суд визнати протиправними.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 2а-0870/12129/12 - скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а-0870/12129/12 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько