Ухвала суду № 36261372, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. Київ К/9991/46632/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Бердичівська ОДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011

у справі № 2а-6541/10/0670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" (далі - Товариство)

до Бердичівської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2010 № 0000462301/3, № 00003611702/3 та № 0000472301/3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 № 0000462301/3 та № 0000472301/3; в решті позову відмовлено.

На вказані судові акти Бердичівською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог сторін з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Бердичівською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, оформлену актом від 16.03.2010 № 690/23-01/31583128. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 25.03.2010:

№ 0000462301/30, згідно з яким Товариства визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 72444 грн. (у тому числі 48296 грн. за основним платежем та 24148 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000472301/0, за яким позивачеві донараховано 24240 грн. з ПДВ (у тому числі 16160 грн. за основним платежем та 8080 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкової інспекції про неправомірно невключення позивачем до бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ операцій з поставки послуг з перевезення автомобільним транспортом пільговим категоріям населення.

Також судами було встановлено, що у спірному періоді позивачем не було отримано кошти з бюджету на відшкодування вартості зазначених послуг у повному обсязі.

Відповідно до підпункту 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Згідно з підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Таким чином, факт неотримання позивачем компенсації з бюджету за надані послуги відповідно до умов договору від 05.07.2007 № 10/30 про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування (укладеного Товариством та Управлінням соціального захисту населення Бердичівської РДА) свідчить на користь висновку про те, що у Товариства не виникло обов'язку збільшити оподатковуваний доход та податкові зобов'язання на вартість наданих ним послуг.

Правильною є і надана судами оцінка обставин справи по епізоду щодо віднесення Товариством до складу валових витрат вартості ремонтно-будівельних робіт приміщень позивача.

Так, виключаючи відповідні витрати зі складу валових витрат платника, ДПІ послалася на їх невідповідність критерію документальної підтвердженості у зв'язку з тим, що Товариством не представлено первинних документів обліку в будівництві, складенням яких опосередковується виконання підрядних робіт (як-от акта приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведеними нормами Закону не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та здійснені у межах господарської діяльності платника.

У справі, що розглядається, на підтвердження факту виконання операцій з поставки підрядних робіт позивачем подано договір, акти виконаних робіт, акти використання матеріальних цінностей, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарську операцію, зокрема, щодо видів виконаних робіт та їх вартість.

А відтак суди цілком об'єктивно відхилили доводи податкового органу про неналежне документальне підтвердження спірних витрат та правомірно визнали незаконним донарахування Товариству податку на прибуток з розглядуваної підстави.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не заперечуються.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судових актів, судами не допущено, а тому оскаржувані постанова та ухвала судів першої і апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а-6541/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько