Ухвала суду № 36261303, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/72470/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 по справі №2а-10301/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна» (далі-ТОВ «Нафтозахист Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі-ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 №0004372240.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Югтехенерго», факт вчинення яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 14.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.11.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №639/2240/33156387 від 21.06.2012, складеного за результатом документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нафтозахист Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 №0004372240 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2139816,00грн. у тому числі 1711853,00грн. основного платежу та 427963,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Югтехенерго» згідно договору №42П/Н від 01.10.2010 з огляду на його нікчемність, як такого, що укладений без мети настання реальних наслідків. При цьому, податковий орган виходив з того, що заявлений позивачем податковий кредит не підтверджений по ланцюгу постачання ТОВ «Югтехенерго» - ТОВ «Соло-74» - ПП «Фобос Транс», ТОВ «Югтехенерго» - ПП «Селтік-Юг». Податковим органам по зазначеним підприємствам вбачаються ознаки фіктивності з огляду на відсутність майна, інших матеріальних та трудових ресурсів.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

Судом також встановлено, що отриманий від ТОВ «Югтехенерго» товар за договором №42П/Н від 01.10.2010 був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ Підприємство «Метриком» за договором комісії №100К/Н від 20.05.2011, Divinti Business Limited, ТОВ «Виробничо комерційна фірма «ІНФІН» за договором комісії №200К/Н від 31.05.20111, ТОВ «Екстра 2009», за договором комісії №30-Н від 11.01.2010, «NEW TORNHILL TRADING INC», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів, специфікацій, актів приймання-передачі, звітів комісії, видаткових накладних, вантажно-митних декларацій та виписками з особового рахунку.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Соло-74», ПП «Селтік-Юг» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилені судами. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Позиція податкового органу про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежить від правомірності дій його контрагентів, також не відповідає чинному законодавству, оскільки факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечить інтересам держави.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про дотримання ТОВ «Нафтозахист Україна» необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Югтехенерго».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв