Ухвала суду № 36261291, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/800/31841/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Намінас О.В., Юренка О.Б.,

представника відповідача Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року

у справі № 2а-1670/1951/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Єристівський ГЗК»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Єристівський ГЗК» звернулось у квітні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000582301/33 від 27.03.2012 року, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 626,00 гривень та № 0000572301/32 від 27.03.2013 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 449 858,00 гривень і застосовано штрафні санкції на суму 224 929,00 гривень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні, листопаді 2011 року та згідно уточнюючого розрахунку за листопад 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 76/22-113/35713283 від 06.03.2012 року, у висновках якого відображено порушення ТОВ «Єристівський ГЗК» п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року на суму 438 565,00 гривень, за грудень 2011 року на суму 11 293,00 гривні, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за грудень 2011 року на суму 63 839,00 гривень.

Позивачем було подано заперечення до акту позапланової виїзної податкової перевірки № 76/22-113/35713283 від 06.03.2012 року, яке листом відповідача від 22.03.2012 року № 2988 залишено без задоволення, а висновки акту залишені без змін.

На підставі вказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000582301/33 від 27.03.2012 року, яким ТОВ «Єристівський ГЗК» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 626,00 гривень та № 0000572301/32 від 27.03.2013 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 449 858,00 гривень та застосовано штрафні санкції на суму 224 929,00 гривень.

Підставами для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2011 року слугували висновки відповідача про те, що господарські операції позивача з ПП «Укрспецсервіс-Нова», ТОВ «Промислова група ДФМ», ТОВ НВП «Атоменергоспецзахист», за рахунок яких сформовано суми бюджетного відшкодування за листопад-грудень 2011 року не мають реального характеру, товар та послуги позивачу в дійсності не поставлялись, а лише мало місце оформлення документів та відображення операцій в бухгалтерському обліку, у ПП «Укрспецсервіс-Нова» відсутні необхідні умови для здійснення своєї господарської діяльності в силу відсутності трудових ресурсів для виконання робіт, транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин для надання будь-яких послуг, відсутні докази транспортування купленого товару, стан ПП «Укрспецсервіс-Нова», ТОВ «Промислова група ДФМ» згідно «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», податкові зобов'язання ТОВ НВП «Атоменергоспецзахист» становлять 0 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що позивачем доведено, а судом підтверджено правомірність формування сум бюджетного відшкодування за листопад 2011 року та за грудень 2011 року, а також правомірність формування показника залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за грудень 2011 року.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (купівлі-продажу), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував на сумнівність виконання договірних зобов'язань контрагентів з позивачем, на нереальність самих оподаткованих господарських операцій.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Укрспецсервіс-Нова», ТОВ «Промислова група ДФМ», ТОВ НВП «Атоменергоспецзахист».

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити сторону - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі № 2а-1670/1951/12 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько