Ухвала суду № 36261208, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/800/29801/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі№ 816/954/13-а за позовомПриватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» доГоловного управління Міндоходів у Полтавській області провизнання протиправною податкової консультації та зобов'язання надати нову податкову консультацію, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Полтавське хлібоприймальне підприємство» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України у Полтавській області (правонаступник - Головного управління Міндоходів у Полтавській області) про протиправною податкової консультації та зобов'язання надати нову податкову консультацію.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» до Державної податкової служби України у Полтавській області про визнання протиправною податкової консультації та зобов'язання надати нову податкову консультацію задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної податкової служби у Полтавській області № 3038/10/15-233 від 30 листопада 2012 року; в інший частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової служби у Полтавській області залишено без задоволення, а Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по справі № 816/954/13-а - без змін.

Головне управління Міндоходів у Полтавській області в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 листопада 2013 року за вих. № 1891 Приватне акціонерне товариство «Полтавське хлібоприймальне підприємство» в порядку статті 52 Податкового Кодексу України звернулося до Державної податкової служби України у Полтавській області з проханням надати податкову консультацію.

Зі змісту запиту слідує, що підприємством поставлено питання щодо правильності подання заяви зі скаргою на платника у випадках: отримання податкової накладної з запізненням, яка не зареєстрована в ЄРПН; отримання податкової накладної з запізненням, яка складена з порушенням порядку її заповнення (відсутня відмітка про включення податкової накладної до ЄРПН) та чи потрібні документи які підтверджують факт отримання податкової накладної з запізненням, якщо таку податкову накладну включено до складу податкового кредиту зі скаргою на постачальника.

30 листопада 2012 року Державною податковою службою у Полтавській області за № 3038/10/15-233 надано податкову консультація, наступного змісту: «Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 року V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 20 розділу III «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, (ДС5) (додаток 5) - для декларації (скороченої); (додаток 5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) (додаток 4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 ст.201 Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку -продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка - є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Враховуючи викладене,сума податку на додану вартість у податковій накладній, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі в місяці, наступному за місяцем її виписки (але пізніше ніж протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту їх виписки), відображається у складі податкового кредиту платника податку - накладної.

Тому у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової накладної за звітний податковий період, у якому складено таку податкову консультацію».

Так, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що вказаною податковою консультацією відповідач фактично позбавляє позивача можливості включення до податкової декларації податкових накладних, отриманих в іншому періоді, ніж вони були виписані з відповідними недоліками, однак, позивачем ставилося питання щодо порядку подання заяви із скаргою на платника у конкретних випадках; відповідь на поставлене запитання позивача щодо необхідності документів, які підтверджують факт отримання податкової накладної з запізненням якщо таку податкову накладну включено до складу податкового кредиту зі скаргою на постачальника, у податковій консультації податковим органом взагалі не надано.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції визнавши протиправною та скасувавши податкову консультацію Державною податковою службою у Полтавській області, надану Приватному акціонерному товариству «Полтавське хлібоприймальне підприємство» листом від 30 листопада 2012 року за № 3038/10/15-233, виходили з того, що допомога стосовно практичного використання норм податкового законодавства - відсутня, оскільки в спірній консультації викладено лише норми Податкового кодексу України, а з аналізу положень статей 52 та 53 Податкового кодексу України слідує, що податкова консультація - це допомога органу державної податкової служби конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів та іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За змістом пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

В той же час, суди попередніх інстанцій, визнавши протиправною та скасувавши податкову консультації, не звернули уваги на те, що спеціальним законодавством визначено порядок оскарження податкової консультації, яким чітко визначено, що у випадку суперечностей нормам або змісту відповідного податку вона визнається недійсною.

Аналогічні положення містяться і в Методологічних рекомендаціях щодо надання органами ДПС України письмових податкових консультацій от 21 січня 2011 року № 1600/7/10-1017/220, де зазначено, що у разі коли суд визнав консультацію недійсною, орган державної податкової служби зобов'язаний у дводенний термін з дня отримання такого судового рішення надати його копію центральному органу державної податкової служби (підрозділу, до компетенції якого відноситься питання, викладене у відповідному зверненні, та юридичному), скасувати відповідну консультацію у разі набрання рішенням суду законної сили.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не досліджено податкову консультацію, яка оскаржується у вказаній справі, на предмет наявності суперечностей нормам або змісту відповідного податку.

Разом з тим, обставини за яких суди попередніх інстанцій визнали протиправною та скасували податкову консультацію, можуть бути лише підставою для визнання дій та бездіяльності відповідача протиправною, однак не є підставою для її оскарження.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що винесені судами попередніх інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості , що визначені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що повно і всебічно не з'ясовано всіх важливих обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасувати.

Справу № 816/954/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко