Ухвала суду № 36261058, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Київ К/9991/41726/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Дзержинськвантажтранс" (далі - Підприємство)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011

у справі № 2а/0570/4816/2011

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області (далі - ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 000005/2342 та від 14.03.2011 № 000004/2342 в частині нарахування позивачеві штрафних санкцій з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Постановою названого суду від 19.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що визначені за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання є поточними, а відтак не підпадають під режим дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Підприємства.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного законодавства, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками розгляду даної справи, ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Алпікс» за період з 01.10.2008 по 31.12.2010, оформлену актом від 23.02.2011 № 52-23/34686338.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 000005/2342, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 9238,75 грн. (у тому числі 7391 грн. за основним платежем та 1847,75 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 000004/2342 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1105 грн. (у тому числі 884 грн. за основним платежем та 221 грн. за штрафними санкціями).

Заперечуючи проти правомірності визначення податковою інспекцією штрафних санкцій за вказаними рішеннями, Товариство посилається на те, що ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2009 було порушено справу про банкрутство позивача з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог його кредиторів.

Втім суди цілком об'єктивно відхилили зазначені доводи платника як неспроможні.

Так, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання, зокрема грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведений припис Закону слід застосувати з урахуванням правового змісту мораторію, визначеного у статті 1 цього Закону як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналіз зазначених норм права є підставою для висновку про те, що дія мораторію поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, а відтак за порушення строків сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які належать до категорії поточних зобов'язань підприємства-боржника, штрафні санкції нараховуються в загальному порядку.

У розглядуваному випадку оспорювані за даним позовом штрафні санкції були застосовані одночасно з визначенням основних сум податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2011. Таким чином, оскільки обов'язок зі сплати відповідних сум податків виник у позивача на підставі актів індивідуальної дії, прийнятих після початку дії мораторію, то суди цілком об'єктивно кваліфікували відповідні зобов'язання як поточні вимоги кредиторів Товариства та правомірно визнали законним застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне погашення таких зобов'язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів попередніх інстанцій, здійснене скаржником інше тлумачення наведених норм Закону не є свідченням судової помилки.

Оскільки висновки судів відповідають вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та фактичним обставинам справи, то підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Дзержинськвантажтранс" відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011 у справі № 2а/0570/4816/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько