Ухвала суду № 36261015, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Київ К/9991/32912/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (далі - ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011

у справі № 2-а-6136/09/1070

за позовом кредитної спілки "Господар"

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.03.2009 № 0001041700/0 в частині нарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб у сумі 3000 грн. за основним платежем та 6000 грн. за штрафними санкціями.

У прийнятті вказаних рішень попередні судові інстанції виходили з того, що у перевіреному періоді проценти на внески (вклади) членів кредитної спілки не оподатковувалися, а тому донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб є незаконним.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку кредитної спілки "Господар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 13.03.2009 № 41/24/25896724.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт неутримання позивачем відповідної суми податку з доходів фізичних осіб під час виплати своїм членам процентів на додаткові пайові внески, що стало підставою для донарахування кредитній спілці «Господар» оспорюваної суми податкового зобов'язання з названого податку.

Однак суди цілком об'єктивно визнали зазначене донарахування таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Так, у статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитну спілку визначено як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно зі статтею 19 зазначеного Закону майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

За змістом статті 21 цього ж Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п.4.3 цієї статті.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункт 9.7 статті 9 цього Закону іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам (підпункт «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Пунктом 7.2 статті 7 цього ж Закону встановлено ставку податку на рівні 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з правового змісту наведених законодавчих норм вбачається, що дохід, нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів на їх додаткові пайові внески, має оподатковуватись за ставкою 5 відсотків, а не за ставкою 15 відсотків.

Крім того, цілком обґрунтованими є і посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1, 9.2.2 пункт 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010.

Тобто приписи зазначеного Закону, відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), набувають чинності лише з 01.01.2010. Відповідно донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на суми, виплачені у 2008-2009 роках, правомірно визнано судовими інстанціями незаконним.

Наведене обумовлює правильність ухвалених у справі рішень попередніх судових інстанцій про задоволення даного позову.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2-а-6136/09/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько