Ухвала суду № 36260997, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/44694/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Бердянська ОДПІ)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2а-3624/09/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства "Бердянське АТП - 12306" (далі - Товариство)

до Бердянської ОДПІ

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 28.05.2009 № 0001032310/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 у позові відмовлено з тих мотивів, що Товариством було занижено об'єкт оподаткування податку на додану вартість за операцією з відчуження основних фондів пов'язаній особі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії визнаний недійсним. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що контрагент позивача не передавав останньому у власність суму капітальних вкладень та інвестицій, витрачену на реконструкцію належного Товариству об'єкта нерухомості, в зв'язку з чим підстави для збільшення балансової вартості цього об'єкта в обліку позивача відсутні.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Бердянська ОДПІ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Бердянської ОДПІ урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Бердянською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, оформлену актом від 12.05.2009 № 087/23-108/03114158.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2009 № 0001032310/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 185 054 грн. (у тому числі 1092527 грн. за основним платежем та 1029527 грн. за штрафними санкціями).

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що 18.10.2006 позивачем та пов'язаною з ним особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс і К» (далі - ТОВ «Алекс і К») - було укладено договір про дольову участь в реконструкції приміщень під виробничо-технічний комплекс з будівництвом автомобільної газонаповнювальної компресорної станції. Згідно з умовами цього договору ТОВ «Алекс і К» зобов'язалося виконати функції замовника і забудовника та здійснити фінансування відповідних витрат у процесі проведення реконструкції приміщень під виробничо-технічний комплекс з будівництвом автомобільної газонаповнювальної компресорної станції; після завершення будівництва та реконструкції зазначеного нерухомого об'єкта Товариство на виконання цього договору передало ТОВ «Алекс і К» у власність визначену частку зазначеного нерухомого об'єкта.

За висновком ДПІ, при визначенні податкового зобов'язання з ПДВ за операцією з поставки відповідної частини реконструйованого приміщення Товариством було занижено базу оподаткування з ПДВ у зв'язку з включенням до її складу вартості відчуженого приміщення, що існувала до реконструкції.

Судами також було з'ясовано, що залишкова вартість спірного об'єкта нерухомості становила 198 711,09 грн.; вартість капітальних вкладень у його будівництво та реконструкцію склала 5 462 632,86 грн.; балансова вартість об'єкта після завершення його реконструкції склала 5 661 343,95 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що капітальні вкладення на реконструкцію спірної будівлі належали ТОВ «Алекс і К» та не передавалися позивачеві у власність, а відтак у Товариства був відсутній обов'язок збільшити балансову вартість цього нерухомого об'єкта.

Таким чином, фактично апеляційний суд штучно відокремив право власності на нерухомий об'єкт від права власності на проведені поліпшення цього об'єкта, які є його невід'ємною складовою.

Втім приміщення з невід'ємними поліпшеннями являє собою єдину неподільну річ, яка належить на праві власності її власнику, незалежно від джерела фінансування здійснених поліпшень. В результаті проведених реконструкції та поліпшень нерухомого об'єкта не виникає окремої речі поруч з реконструйованим об'єктом.

У даному разі об'єктом розглядуваної поставки виступало майно після здійснених реконструкції та поліпшень, у зв'язку з цим вартість цього об'єкта при визначенні бази оподаткування ПДВ з його продажу має визначатись з урахуванням вартості проведених поліпшень.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Учасники спору не заперечували, що в даному конкретному випадку звичайна ціна спірного нерухомого об'єкта після проведених поліпшень відповідала його балансовій вартості.

А відтак слід погодитися з наданою судом першої інстанції юридичною оцінкою обставин справи відносно правомірності оспорюваного донарахування, що обумовлює законність рішення Запорізького окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-3624/09/0870 скасувати.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 у справі № 2а-3624/09/0870 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько