Постанова № 3626097, 26.02.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-574/08/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009року                                                                               м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Басай О.В.

при секретарі Шовгенюк І.В.

за участі представників сторін:

позивача – Білущак В.С.

відповідача – Кудла О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:Долинського комбінату комунальних підприємств

до відповідача: Долинської об’єднаної Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь від 07.09.2007 року № 0000012300/0, №0000032300/0, №0000022300/0 та №0000981720/0,-

                                                                   В С Т А Н О В И В:

Долинський комбінат комунальних підприємств звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської об’єднаної  державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь від 07.09.2007 року № 0000012300/0, №0000032300/0, №0000022300/0 та №0000981720/0.

             Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

             Представники відповідача проти позову заперечили, вважають, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просять відмовити в задоволенні позову.

             Розглянувши позовну заяву, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що в період з 31.07.2007 року по 20.08.2007 року Долинською оДПІ в Івано-Франківській області була проведена виїзна позапланова комплексна документальна перевірка КП «Долинський комбінат комунальних підприємств» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт №000228/231/03345886 від 31.08.2007 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012300/0, №0000032300/0, №0000022300/0 та №0000981720/0 від 07.09.2007 року, якими позивачу визначено податкові зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежами: податок на додану вартість в сумі 1880408,00 грн., податок на прибуток в сумі 142363,00 грн., інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 39939,94 грн. та податок з доходів фізичних осіб в сумі 5211,66 грн.

             За результатами розгляду скарги позивача Долинською оДПІ приянято податкові повідомлення-рішення №0000012300/2, №0000022300/2, №0000032300/2 та №000098172/2.

             З акту перевірки вбачається, що протягом перевіряємого періоду Долинським ККП отримано від Долинської міської ради грошові кошти в сумі 6008216,72 грн., які в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР не враховано при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, а саме підприємством занижено податкові зобов’язання за період з 01.08.2004 року по 31.03.2007 року в сумі 940204 грн.

             Перевіркою також встановлено, що кошти отримані позивачем на фінансування робіт по благоустрою міста в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп..5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 та пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР не включено до складу валових доходів та витрат, а саме за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року підприємство занизило валовий дохід на суму 4762681,00 грн. та занизило валові витрати на суму 4565625,00 грн.

             В акті перевірки зазначено, що Долинський ККП здійснює утримання та перерахування в бюджет податок з доходів фізичних осіб. Станом на 01.04.2007 року середньо спискова чисельність працівників складає 96 чоловік та три особи сумісники, а також укладено 4 трудові угоди.

             Підприємством в порушення пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІVвід 22.05.2005 року 87 працівникам зайво надано податкову соціальну пільгу в місяці припинення трудових відносин з працедавцем, сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб складає 1737,22 грн., в результаті чого документальною перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1737,22 грн.

             Перевіркою також встановлено, що Долинський ККП являється платником збору за забруднення навколишнього природного середовища. Підприємство в порушення ст.5.7 «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» в першому кварталі 2007 року розміщувало тверді побутові відходи в кількості 3500 тонн, проте не обчислювало збір у п’ятикратному розмірі, внаслідок чого занизило до сплати в бюджет збору в сумі 33279,12 грн.

             Суд вважає, що оспорюванні податкові повідомлення рішення є правомірними, виходячи з наступного.

             Відповідно до пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №167/98-ВР – об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

             Підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

             Поставка послуг – будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак. Інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності (п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

             З матеріалів справи вбачається, що на сесіях Долинської міської ради в 2004, 2005 та 2006 роках були затверджені Програми соціально-економічного та культурного розвитку       м. Долина та Програми благоустрою. Даними програмами була визначена кошторисна вартість робіт пов’язаних з проведенням благоустрою, зокрема, передбачено перелік робіт та їх вартість. На виконання затверджених програм (фінансування благоустрою) позивачем отримано грошові кошти в сумі 6008216,72 грн. (Т.1. а.с.74-77,103-120,123-229). Дані обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст.72 КАС України не потребують доказування.

             Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що між Долинською міською радою та КП «Долинський комбінат комунальних підприємств» виникли відносини цивільно-правового характеру з виконання робіт, а тому Долинська оДПІ правомірно, відповідно до пп.3.1.3 п.3 ст.3 та пп..7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначила позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1880408, 00 грн.

             Посилання представника позивача на те, що підприємство фактично отримувало з бюджету субсидії для покриття збитків, пов’язаних з реалізацією бюджетної програми благоустрою міста і, що такі операції відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року не є об’єктом оподаткування спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому не можуть бути взяті до уваги судом.

             Щодо висновків Долинської оДПІ про заниження відповідачем валових доходів в сумі 4762680,60 грн. та валових витрат в сумі 4565625,00 грн. за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року суд зазначає наступне.

             В п.4.1 ст.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

             Відповідно до підпункту 11.3.5 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

              Оскільки  кошти, які були отримані КП «Долинський комбінат комунальних підприємств» з бюджету Долинської міської ради на виконання робіт по благоустрою не були включені до складу валового доходу відповідно до вимог п.4.1 ст.4 та пп.11.3.5. ст.11 Закону №283/97-ВР від 22.05.1997 року, суд вважає правомірним висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу в сумі 4762680,60 грн.

  Згідно п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

  Пунктом 5.2. Закону №283/97-ВР від 22.05.1997 року передбачено, що до складу валових витрат включаються:

  5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

  5.2.5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

               5.6.1. З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

 5.7.1. До складу валових витрат платника податку відносяться суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового (в тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, нараховані на виплати, зазначені у підпункті 5.6.1 цієї статті, за ставками та у порядку, встановленому законом.

 Оскільки, в період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року КП «Долинський комбінат комунальних підприємств» всупереч вимог п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.5, пп.5.6.1, пп.5.7.1 не включало до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг), що стосується проведення благоустрою міста на суму 3077058,00 грн., на оплату праці працівників, що виконували роботи по благоустрою на суму 119365,00 грн., суми страхового збору (внесків) до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на суму 349906,00 грн., а також  суми податків та зборів на суму 19296,00 грн., а всього на суму 4565625,00 грн., суд вважає правомірним висновок  Долинської оДПІ про заниження позивачем валових витрат за вказаний період в сумі 4565625,00 грн.

 Враховуючи те, що КП «Долинський комбінат комунальних підприємств» в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1п.5.7 ст.5, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  занизило валові доходи та валові витрати, суд прийшов до висновку, що рішення відповідача, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності в сумі 91889,00 грн. є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, п.2.2 статті 2 Статуту КП «Долинського комбінату комунальних підприємств» одним з основних видів діяльності підприємства є вивіз, утилізація та захоронення твердих побутових відходів та рідких нечистот. В акті перевірки зазначено, що позивач подавав до податкової інспекції розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2004, 2005, 2006 роки та за 1-ий квартал 2007 року. Також зазначено, що позивачу надано  дозвола на розміщення відходів у 2004 році №12 від 19.11.2003 року, у 2005 році №82 від 05.10.2004 року, у 2006 році №104 від 30.06.2005 року. В порушення вищезказаного Долинський КПП у I кварталі 2007 року розміщувало тверді побутові відходи в кількості 3500 тонн., а як вбачається з довідки Державного управління охорони навколишнього природнього середовища в Івано-Франківській області №07-25/3096 від 09.11.2007 року дозвіл на розміщення відходів Долинському КПП видано 01.10.2007 року

Статтею 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлений збір за забоуднення навколишнього природного середовища, який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природнє середовище і розміщення відходів.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що не забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної серовини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Статтею 17 наведеного Закону України до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено встановлення порядку визначення збору та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інших видів шкідливого впливу.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про відходи» (187/98-ВР) за розміщення відходів із субєктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня небезпеки та цінності території на якій вони розміщенні. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища згідно із законом. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №303 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, згідно п.2 якого збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі-викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (далі-скиди), розміщення відходів.

Згідно абзацу другого пунку 4 наведеного порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними дерелами забруднення, скиди і розміщеня відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів зборів та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючись коефіцієнтів.

Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України за №162/379 від 19.07.1999 року зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за №544/3837, затверджена Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, згідно до п.2.1 якої платниками збору є субєкти господарювання, незалежно від форми власності, включаючи їх об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезедентів, які отримують доходи в Україні, громадяни, які здійснюють на території України в межах її континетального шельфу та включеної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно п.п.3.2. п. 3 цієї Інструкції об’єктом обчислення збору є у тому числі обсяг відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.

В п 5.5 «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», зазначено, що у разі відсутності в платника затвердженого у встановленому порядку лімітів викидів від стаціонарних джерел забруднення, скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища як підприємство, яке здійснює розміщення відходів і він зобов’язаний був обчислити збір у п’ятикратному розмірі, а тому, висновок податкового органу про зниження позивачем, податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного є правомірним.

З акту перевірки вбачається, що КП «Долинський комбінат комунальних підприємств»  надало 87-ми працівникам податкову соціальну пільгу в місяці припинення трудових відносин, що не заперечується позивачем.

Відповідно до пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2005 року №889-ІV податкова соціальна пільга починає застосовуватись до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку та припиняється у зв’язку з поданням заяви про відмову від такої пільги. Така заява не подається, якщо платник податків припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав.

Враховуючи те, що податкова соціальна пільга була надана в місяці припинення трудових відносин, суд вважає, що рішення відповідача, яким визначено податкове зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 5211,66 грн. є правомірним.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

                               Суддя                                                           О.В. Басай

                Постанова складена в повному обсязі 03.03.2009 року