Ухвала суду № 36260791, 23.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"23" грудня 2013 р. Справа № 817/3435/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" жовтня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002591700 та № 0002581700 від 19.09.2013 р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0002581700 від 19.09.2013 р. та № 0002591700 від 19.09.2013 р.

В апеляційній скарзі Здолбунівська ОДПІ Рівненської області просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Здолбунівською ОДПІ проведено планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., вих.. № 139/1740-2406011578 від 02.09.2013 р. (надалі - Акт перевірки).

У висновках акта перевірки апелянт зазначив про порушення п.177.1 ст.177 п.177.4 ст.177 п.138.4 п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 в результаті завищення валового доходу за 2012 р. на 341119,26 грн. та завищення валових витрат за 2012 р. на 916469,71 грн. занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 р. на 98466,39 грн.; п.198.1, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 в результаті проведеної планової документальної перевірки донараховано ПДВ в сумі 462262 грн., в т.ч. за березень 2012 р. в сумі 9278 грн., за квітень 2012 р. на суму 597 грн., за червень 2012 р. в сумі 2867 грн., за вересень 2012 р. на суму 1943 грн., за жовтень 2012 р. на суму 238598 грн., за листопад 2012 р. на суму 218866 грн. та занижено суму податкового кредиту за серпень 2012 р. на суму 9887 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002581700 від 19.09.2013 р. та податкове повідомлення - рішення № 0002591700 від 19.09.2013 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Між позивачем та ПП «Бориславнафтопродукт» укладено договір № 1/6 від 01.06.2012 р. На виконання даного договору було відвантажено товар, згідно нижченаведених документів: видаткові накладні від 13.06.12, 31.07.12, 03.08.12 р

Підтверджуючими документами щодо транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні з ПП «Бориславнафтопродукт». Оплату товару здійснено згідно виписок банку, наданих позивачем.

Між позивачем та ТОВ «БК Шатл» було укладено договір № 12\12 від 17.04.2012 р. На підтвердження відвантаження товару та надання послуг позивачем було надано документи На виконання даного договору було відвантажено товар, згідно нижченаведених документів: видаткові накладні від 17 квітня 2012 року та акт виконаних робіт

Підтверджуючими документами щодо транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні. Оплату товару здійснено згідно виписок банку, наданих позивачем. Вказані документи досліджені судом.

Між позивачем та ТОВ «Новий Градь» укладено договір № 10\09-12 від 10.09.2012 р. На виконання даного договору було відвантажено товар, що підтверджується видатковими накладними.

Підтверджуючими документами щодо транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні. Оплату товару здійснено згідно виписок банку, наданих позивачем.

Документи первинного бухгалтерського обліку підтверджуючі товарність господарської операції досліджені судом першої інстанції , та долучені до матеріалів справи.

Також, позивачем було надано Договір зберігання мазуту № 4 від 22.06.2011 р. з Філією «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Автомобільних доріг України» та договір зберігання, укладний з Ковельським ШБУ 63, які підтверджують зберігання мазуту, придбаного у постачальників ТОВ «Новий Градь», ТОВ «БК Шатл» та ПП «Бориславнафтопродукт».

Позивачем також було надано трудові договори з найманими особами в перевіряємому періоді. Також було надано договір оренди приміщення, укладний із ЗАТ Фірма «Рівнебуд».

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Регіон».

Між позивачем та ТОВ «ТПК «Регіон» було укладено договір купівлі-продажу № 2310 від 23.10.2012 р., відповідно до якого здійснено поставку кукурудзи та виписано наступні видаткові та податкові накладні

Також, між позивачем та ТПК «Регіон» було укладено договір зберігання № 2310 від 23.10.2012 р., згідно якого ТПК «Регіон» зобов'язується зберігати та повернути у схоронності майно, зазначене у вищенаведених накладних.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків коригування до податкових накладних та податкової декларації з податку на додану вартість за березнь 2013 року ФОП ОСОБА_4 було повернуто вищенаведені товари та знято із податкового кредиту суми ПДВ по даним товарам.

Щодо встановленого в акті перевірки завищення витрат позивача.

Відповідно до наданої позивачем до адміністративного позову книги обліку доходів і витрат встановлено, що витрати за послуги по розігріву, зберігання та видачі товару за 2012 рік становлять 650294,16 грн.

Також, згідно наданої позивачем книги обліку доходів та витрат спростовується твердження апелянта про включення відсотків банку за користування кредитною лінією в сумі 138294,16 грн. та витрати на розрахунково-касове обслуговування банку в сумі 17387,03 грн.; витрати на придбання запчастин на суму 4083,34 грн. та за надані послуги ПП «Світахо» в сумі 105,17 грн. Щодо послуг зв'язку книгою обліку доходів і витрат підтверджується, що вони включені у витрати у розмірі 3112 грн., а не у розмірі 3711,72 грн., як вказує в акті перевірки відповідач.

Згідно із приписами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходить з наступного.

Одним із видів діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами .

Для здійснення обраного ним виду господарської діяльності, підприємцем було придбано і оплачено мазут та послуги по транспортуванню мазуту. По факту купівлі-продажу продукції у ТОВ «Новий Градь», ТОВ «БК Шатл» та ПП «Бориславнафтопродукт» виписано податкові накладні, суми яких позивач відніс до складу податкового кредиту. Факт реальності купівлі-продажу продукції підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарської операції, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт продажу товарів, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включену у вартість ціни товарів за договорами купівлі-продажу.

На підтвердження наявності у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності долучено: трудові договори між працівниками і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 Крім цього, позивачем було орендовано приміщення для розміщення офісу у ЗАТ Фірма «Рівнебуд». Зберігання продукції ОСОБА_4 здійснювалось у відповідності до укладеного договору з ВАТ «Ковальський ШБУ - 63» та договору зберігання мазуту з Філією «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Автомобільних доріг України».

Натомість, мотиви, з яких апелянт дійшов висновку про нікчемність правочинів, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Доводи апелянта щодо нікчемності правочину позивача по суті ґрунтуються на одних лише актах перевірки ТОВ «Новий Градь», ТОВ «БК Шатл» та ПП «Бориславнафтопродукт», в яких податковий орган встановив, що зазначеними підприємствами здійснювалась діяльність, спрямована на надання безпідставної вигоди третім особам.

З приводу такого підходу апелянта до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також правомірності формування валових витрат підприємця слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Колегія суддів зазначає, що під час перевірки апелянт не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Новий Градь», ТОВ «БК Шатл» та ПП «Бориславнафтопродукт» на укладення договорів із позивачем (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача та його контрагентів, на укладення фіктивних правочинів не встановлено, що виключає їх кваліфікацію як недійсних. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Доводи апелянта суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При розрахунках між позивачем та ТОВ «ТПК «Регіон» апелянтом неправомірно було донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки надані позивачем розрахунки коригування до виписаних ТОВ «ТПК «Регіон» податкових накладних та податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року, де в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року позивачем було скориговано (зменшено) раніше нарахований податковий кредит з податку на додану вартість при розрахунках за отриманий товар від ТОВ «ТПК «Регіон».

Відповідно до наданої позивачем до адміністративного позову книги обліку доходів і витрат встановлено, що витрати за послуги по розігріву, зберігання та видачі товару за 2012 рік становлять 650294,16 грн.

Також, згідно наданої позивачем книги обліку доходів та витрат у витрати не були включені відсотки банку за користування кредитною лінією в сумі 138294,16 грн. та витрати на розрахунково-касове обслуговування банку в сумі 17387,03 грн.; витрати на придбання запчастин на суму 4083,34 грн. та за надані послуги ПП «Світахо» в сумі 105,17 грн. Щодо послуг зв'язку книгою обліку доходів і витрат підтверджується, що вони включені у витрати у розмірі 3112 грн., а не у розмірі 3711,72 грн., як вказано в акті перевірки.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про відсутність реального виконання господарської операції на підставі договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Новий Градь», ТОВ «БК Шатл» та ПП «Бориславнафтопродукт»; безпідставності донарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість при розрахунках з ТОВ «ТПК «Регіон» на скориговані (зменшені) до початку податкової перевірки, згідно наданої податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, суми податку на додану вартість; безпідставності донарахованого податку з доходів від підприємницької діяльності, яким підтверджено наданою книгою обліку доходів та витрат, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення № 0002581700 від 19.09.2013 р. та № 0002591700 від 19.09.2013 р. не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач на думку колегії суддів, довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1,35700

3- відповідачу/відповідачам: Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Приходька,1а,м. Здолбунів,Рівненська область,35705