Ухвала суду № 36260688, 11.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"11" грудня 2013 р. Справа № 817/2717/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представника позивача - Мовчуна А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" вересня 2013 р. у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради до Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи, третя особа - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати неправомірними дії відповідача щодо складання індивідуальної програми реабілітації № 499/13 від 01.07.2013 року в частині визначення реабілітаційних заходів стосовно забезпечення ОСОБА_4 виробами медичного призначення. Крім того, просить зобов'язати Рівненську міську МСЕК привести індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_4 від 01.07.2013 № 499/13 у відповідність до вимог законодавства та зобов'язати Рівненську міську МСЕК визнати УПСЗН Рівненської міської ради неналежним надавачем виробів медичного призначення, передбачених індивідуальною програмою реабілітації інваліда ОСОБА_4 від 01.07.2013 № 499/13.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 з 05.01.2011 року є інвалідом загального захворювання першої «Б» групи інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії РВП №0185272 .

01.07.2013 року відповідачем складено індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_4, згідно з якою остання потребує забезпеченням окулярами та памперсами (дорослими підгузниками) за потребою.

У зв'язку з виявленим порушенням при складанні вказаної програми, 16.07.2013 відповідачем, надіслано ОСОБА_5 лист №05-17/98 щодо надання оригіналу індивідуальної програми реабілітації інваліда від 01.07.2013 року № 499/13 з метою внесення корекції та контролю за її виконанням.

Винного, у виявленому порушенні, притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

Статтею 23 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів), місцева державна адміністрація, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Механізм складання форм індивідуальної програми реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, заповнення ІПР, унесення до неї змін і результатів про виконання реабілітаційних заходів, а також підбиття підсумків виконання ІПР визначено Порядком складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2007 N623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.2007 за №1197/14464 (далі - Порядок №623).

Згідно з п. 2.7.9 Порядку №623, розділ III "Вироби медичного призначення" - заповнюється МСЕК, ЛКК на підставі медичних показань для забезпечення компенсації обмежень життєдіяльності, а також для відновлення втрачених або набуття нових професійних знань, навичок, умінь соціальної адаптації із залученням фахівців лікувально-профілактичних установ (в разі потреби).

При цьому, абзацом 2 пункту 2.7 Порядку №623 передбачено, що у графу "Місце проведення" у відповідні розділи уноситься запис про виконавця реабілітаційного заходу і підпис особи, яка його пропонує та визначає виконавця реабілітаційного заходу (фахівці МСЕК, ЛКК, представники державної служби зайнятості, соціальних служб, фондів тощо).

Як вбачається з індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_6 від 01.07.2013 №499/13, виконавців реабілітаційних заходів щодо забезпечення окулярами та памперсами за потребою у графі «Місце проведення» не зазначено.

Відтак, складаючи вказану програму реабілітації інваліда, відповідач жодних прав чи інтересів позивача не порушив.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, згідно з ч. 2 ст.106 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, ніяким чином не порушують прав, свобод та інтересів позивача.

Доказів, на підтвердження протилежного позивачем не надано.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Однак, позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що дії відповідача щодо складання індивідуальної програми реабілітації призвело до порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1686 "Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів" не передбачено забезпечення інвалідів памперсами є безпідставними, оскільки з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, правовідносини, які виникають в процесі реалізації зобов'язань держави щодо реалізації прав громадян на реабілітаційні заходи та їх реалізацію, будуються на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав і свобод, закріплених у Конституції. Принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" вересня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вул.Соборна,12,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Рівненський обласний центр медико-соціальної експертизи вул.Словацького, 10,м.Рівне,33028

4- третя особа - ОСОБА_4 АДРЕСА_1,33000