Ухвала суду № 36260629, 02.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Котик Л.О.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

ПОСТАНОВА

іменем України

"02" грудня 2013 р. Справа № 556/1906/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю

представника відповідача Семенюка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "17" вересня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо накладення та не зняття арешту із 1/2 автомобіля та оцінки вказаного майна та зобов'язання зняти арешт з 1/2 автомобіля, виключити з акту опису і арешту від 07.11.2011 року 1/2 автомобіля та заборонити відповідачу проводити оцінку та реалізацію (відчуження) 1/2 частки автомобіля, що належить ОСОБА_4

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання дій відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо оцінки 1/2 частини автомобіля марки "Фольксваген-Транспортер", днз НОМЕР_1 неправомірними та заборони проводити оцінку та реалізацію 1/2 частини автомобіля - відмовлено. В решті - позов залишено без розгляду за пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказану постанову через порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 липня 2011 року проведено поділ спільного майна подружжя, зокрема, за кожним з подружжя, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано право власності на 1/2 частину автомобіля "Фольксваген-Транспортер", днз НОМЕР_1. Вказане рішення набрало законної сили 24 липня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2011 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №1-15, виданого 26.07.2010 року Кузнецовським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 9890,00 грн. та 100000,00 грн. моральної шкоди, складено акт опису й арешту майна, а саме: транспортного засобу "Volkswagen Transporter" ДНЗ НОМЕР_1.

08 серпня 2013 року відділом державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції повідомлено ОСОБА_4 про результати оцінки майна боржника - транспортного засобу "Volkswagen Transporter" ДНЗ НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5

Вважаючи дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції неправомірними, ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаними адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів та не доведено, що проведення оцінки автомобіля порушує право власності на її частку у вказаному майні.

Колегія суддів не може погодитьсь з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про виконавче провадження» № 606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі №606, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону №606).

Гарантії прав фізичних осіб і юридичних осіб у виконавчому провадженні, визначені статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема частиною першої закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ст.11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону №606 визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.12 Закону №606 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Главою 4 Закону України Закону України "Про виконавче провадження", визначено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 52 вказаного Закону, визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

З аналізу вказаної статті слідує, що державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду здійснюються всі дії для повного фактичного виконання рішення. З цією метою, законодавець визначив певний алгоритм, за яким має діяти державний виконавець. Зокрема, в першу чергу стягнення проводиться за рахунок коштів боржника, а у разі їх відсутності на інше майно (за загальним правилом - рухоме майно та нерухоме майно).

Як встановлено судом, автомобіль марки "Volkswagen Transporter" ДНЗ НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах.

З постанови відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції №29878475 від 04.04.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с.32) вбачається, що орган державної виконавчої служби був обізнаним з рішенням Володимирецького районного суду від 14 липня 2011року про поділ майна подружжя, а відтак відповідачу відомо, що згідно рішення суду за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частини автомобіля марки "Фольксваген-Транспортер", днз НОМЕР_1.

Під час примусового виконання виконавчого листа №1-15 від 26.07.2010 року, здійснено опис й арешт не 1/2 частини автомобіля, що належить боржнику, як того вимагає глава 4 Закону України "Про виконавче провадження" та проведено його оцінку (а.с. 6-8). Тобто, 07.11.2011 року відповідачем здійснено арешт всього автомобіля, в тому числі 1/2 частини, що належить позивачу.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.01.2013 року, роз'яснено сторонам виконавчого провадження та державному виконавцю, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 14.07.2011 року про поділ майна подружжя припинено спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_4 на майно, набуте ними у шлюбі, в тому числі і на автомобіль "Фольксваген-Транспортер", днз НОМЕР_1. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, і його фактичний поділ є неможливим без втрати цільового призначення речі, враховуючи домовленість подружжя, цим же рішенням встановлено право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобіль "Фольксваген-Транспортер", днз НОМЕР_1 та визначено ідеальні частки, які становлять по 1/2 кожному з власників. Правовий режим майна, що перебуває у спільній частковій власності визначається чинним цивільним законодавством України.

Основні засади приватної власності визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 358 кодексу визначено, що права спільної часткової власності здійснюються співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 361 кодексу співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

З наведеного слідує, що арешт, опис, оцінка та реалізація майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" не може порушувати права власності інших осіб, які володіють разом з боржником річчю, що є їхньою спільною частковою власністю, без їх попередньої згоди.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що під час проведення виконавчих дій, а саме проведення оцінки майна - автомобіля "Фольксваген-Транспортер" днз НОМЕР_1 та дій, направлених на подальшу його реалізацію, відділом державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції порушені норми чинного законодавства та право власності на 1/2 вказаного автомобіля ОСОБА_4

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно пропуску строку звернення до суду про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо проведення опису та накладення арешту на 1/2 автомобіля відповідно до акту опису майна від 07.11.2011 року та виключення з акту опису і арешту від 07.11.2011 року 1/2 автомобіля, що належить ОСОБА_4, колегія суддів вважає їх безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви в цій частині, проте з інших підстав та мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 191 КАС України позовну заяву з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.

Отже, постанова Володимирецького районного суду Рівненської області в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання дій відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо оцінки 1/2 частини автомобіля марки "Фольксваген-Транспортер", днз НОМЕР_1 неправомірними та заборони проводити оцінку та реалізацію 1/2 частини автомобіля, підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "17" вересня 2013 р. скасувати та ухвалити нову (в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання дій відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо оцінки 1/2 частини автомобіля марки "Фольксваген-Транспортер", днз НОМЕР_1 неправомірними та заборони проводити оцінку та реалізацію 1/2 частини автомобіля.

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо оцінки 1/2 частини автомобіля марки "Volkswagen Transporter" ДНЗ НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та передачу його на реалізацію.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції утриматися від реалізації 1/2 частини автомобіля марки "Volkswagen Transporter" ДНЗ НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) Є.В.Одемчук

(підпис) С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу відділ державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції м-н. Вараш,44,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400