Ухвала суду № 36260445, 14.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"14" листопада 2013 р. Справа № 817/2420/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представник апелянта не з"явився

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" жовтня 2013 р. у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 року №0001161742 та №0001151742, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем незаконно, оскільки відповідачем, як податковим органом, не подано жодних доказів на підтвердження обставин своїх висновків, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-фізичної особи ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001151742 та №0001161742 від 18.03.2013 року.

Присуджено на користь позивача Суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1967,49 грн.

Не погоджуючись з даною постановою Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з"явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 зареєстрований у Виконавчому комітеті Рівненської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 06.05.2008 року за №2 608 000 0000 018755 (ВОЗ №259119). Взято на податковий облік в органах податкової служби 07.05.2008 року, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100117601, виданого ДПІ у м. Рівному, зареєстрований платником ПДВ з 23.05.2008 року.

З 21.02.2013 року по 22.02.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Форсаж-Медіамаркет" (код ЄДРПОУ 33498731), ТОВ "Зінат" (код ЄДРПОУ 33887863), ТОВ "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606, ТОВ "Компанія "Грифонн Консалт" (код ЄДРПОУ 36048906), за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт №57/17-117/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року в якому встановлено порушення позивачем вимог ст. 138, ст.177 ПК України, в результаті чого до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ "Компанія "ГРИФОН КОНСАЛТ", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Ювілайт, ТОВ "Зінат" на загальну суму 602435,94 грн. відповідно до ст. 164, п.167.1, ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України за результатами перевірки донарахована сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю становить - 59035,80 грн., в тому числі за 2011 р. 56485.80 грн., за 2012 рік 2550 грн., та порушено п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 п.199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за 2010 р.-2001 рік в сумі 72130 грн. в тому числі за грудень 2011 року - 10900 грн., лютий 2012 р. - 3000 грн.. березень 2012 р.-5967 грн. ,квітень 2012 р. -6864 грн., травень 2012 р.- 5873 грн., липень 2012 р.- 11243 грн., серпень 2012 р.- 18413 грн., вересень 2012 р. - 9870 грн.

На підставі акту перевірки №57/17-117/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення №0001151742 від 18.03.2013 року, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб що сплачуються фізичними особами за даними річного декларування в розмірі 59035,80 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 29517,90 грн., та №0001161742 від 18.03.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 72130 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 36065 грн.

Висновок про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між СПД-Фізичною особою ОСОБА_4 та ТОВ "Компанія "ГРИФОН КОНСАЛТ", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Ювілайт, ТОВ "Зінат" зроблено податковим органом на підставі даних, отриманих з ДПІ у Печерському районі м.Києва, а саме акту №4093/22-4/33498731 від 03.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Форсаж-Медіамаркет" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Експерт-Софт Плюс" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р., листа №17277/7/22-811 від 28.11.2012 року (вх.№10146/7/01-144 від 30.11.2012 р.) згідно якого направлено матеріали перевірки, акт від 28.11.2012 р. №5173/22-8/37700606 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" (код за ЄДРПОУ 37700606) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 по 31.10.2012 р.), листа №16242/7/22-811 від 13.11.2012 року (вх. №9370/7/01-144 від 14.11.2012 р.), згідно якого направлено матеріали перевірки, акт від 12.11.2012 р. №4765/22-8/33887863 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Зінат" (код ЄДРПОУ 33887863) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р."

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених СПД-ФО ОСОБА_4 з ТОВ "Компанія "ГРИФОН КОНСАЛТ", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Ювілайт, ТОВ "Зінат", що є підставою для віднесення до валових витрат та виникнення права на податковий кредит і визначення податкових зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на положення частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, пункт 1 частини 2 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 177.4 статті 177, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2 ,198.6 статті 198 Податкового кодексу України, виходив з того , що між позивачем та ТОВ "Компанія "ГРИФОН КОНСАЛТ", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Ювілайт, ТОВ "Зінат" виникли господарські зобов'язання по купівлі - продажу рекламних послуг. Визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду щодо визнання недійсними вказаних правочинів, а також визнання їх судом недійсними, що у свою чергу підтверджує необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача. Позивач у відповідності до Податкового кодексу України правомірно відніс до податкового кредиту та валових витрат відповідну суму коштів після складення відповідних актів та податкових накладних, які засвідчують факт передачі товарів (послуг), а тому висновок відповідача щодо завищення позивачем податку на додану вартість та безпідставного віднесення до валових витрат є необґрунтованим та не в повній мірі дослідженим.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, так як для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівника вищевказаного контрагента підприємства на момент укладення, нібито, нікчемних правочинів. Таким доказом має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівника підприємства-контрагента, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Акт перевірки №57/17-117/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Висновки Акту перевірки №57/17-117/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими, а висновки податкового ревізора ґрунтуються лише на його сумнівах та підозрах, а відтак не можуть бути підставою для визнання правочинів нікчемними.

Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Господарські операції за господарськими зобов'язаннями, здійснені позивачем та його контрагентом на протязі 2011-2012 року, були реальними, фактично здійснені і згідно них було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту здійснення купівлі-продажу робіт та платіжних доручень заперечує висновки, викладені в акті.

Позивач не може нести відповідальності за свого контрагента, за можливу недостовірність відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі за умови його необізнаності. Також, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність чи відсутність трудових відносин свого контрагента з його працівниками та чисельність працівників у своїх контрагентів, оскільки законодавством України не передбачено такого обов'язку для сторони. Така відповідальність контрагентів позивача покладається виключно на них самих та на контролюючі органи державної влади, а в разі встановленого порушення контрагентами - правові наслідки настають виключно для них самих. Таким чином, позивач не може нести відповідальності за порушення з боку своїх контрагентів, отже, якщо контрагенти допустили порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем і не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту та валових витрат.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023