Постанова № 36259311, 26.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 623/2578/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.09.2013р. по справі № 623/2578/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

третя особа - Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання незаконною постанови відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа, з клопотанням про поновлення строку подання,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому згідно уточнень до позовної заяви, просив суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, щодо невиконання постанови Ізюмського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-а-797/2010 року, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплатити державну та додаткову пенсію з 22 травня 2008 року у відповідності зі ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого у ч.1 ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, здійснення висновку державного виконавця Хлопова А.В. щодо: «наявності заборони законом щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання рішення суду» і забезпечення відповідної виплати за виконавчим провадженням ВП № 23271859 за виконавчим листом № 2-а-797/2010 від 27.10.2010 року в частині стягнення перерахованої пенсії в сумі 64579,61 грн. та повернення виконавчого документа стягувачеві;

- визнати незаконною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Хлопова А.В. від 26.06.2013 року про повернення виконавчого документа ВП № 23271859 стягувачу;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області здійснити заходи та провести примусове виконання судового рішення за виконавчим листом № 2-а-797/2010 р. від 27.10.2010 р. за виконавчим провадженням ВП № 23271859;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Державного казначейства України в Харківській області м. Харків, вул. Бакуліна, 18 щодо невиконання приписів Порядку виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. N 845 не здійснення попереднього розгляду документів і не визначення необхідності отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; не повідомлення стягувачеві результати попереднього розгляду документів і повернення без виконання виконавчого листа №2-а-797/2010 року від 27.10.2010 р. та зобов'язати здійснити заходи і провести виконання судового рішення та виконавчого листа №2-а-797/2010 року від 27.10.2010 р. за виконавчим провадженням ВП № 23271859 в частині стягнення з боржника перерахованої пенсії в сумі 64579,61 грн. в межах визначеної компетенції;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо невиконання постанови Ізюмського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-а-797/2010 року, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплатити державну та додаткову пенсію з 22 травня 2008 року у відповідності зі ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; забезпечення відповідної виплати нарахованої пенсії на виконання судового рішення за виконавчим провадження ВП № 23271859; невиконання приписів Порядку виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011р. №845 (у редакції Постанови КМ від 30 січня 2013р. №45) щодо надіслання боржником органу казначейства документів та відомостей на виконання судового рішення;

- задовольнити заяву та постановити рішення про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 2-а-797/2010 року про зобов'язання провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині стягнення нарахованої на виконання судового рішення пенсії у розмірі 64579,61 грн. за матеріалами виконавчого провадження ВП № 23271859.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.09.2013р. по справі № 623/2578/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом вимог ст.ст. 55, 58 Конституції України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів та третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 червня 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-797/2010 від 27.10.2010 року, виданого Ізюмським міськрайонний судом Харківської області ( ВП № 23271859) про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплатити державну та додаткову пенсію з 22 травня 2008 року у відповідності зі ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч.1 ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із законності постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2013 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

При винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець керувався п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає повернення виконавчого документа до суду у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Положеннями ст. 11 того ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу, що його видав.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що державний виконавець під час здійснення виконавчих дій по виконанню судових рішень, за якими видано спірні виконавчі листи, не здійснив всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, відповідно до статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого виконавчий документ постановою, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

З матеріалів справи встановлено, що неможливість виконання судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обґрунтовує відсутністю фінансування з Державного бюджету України виплат за рішеннями суду.

Разом з тим, частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь-якими доказами, листи та відповіді боржника про відсутність бюджетних коштів самі по собі не підтверджують цього факту, таким чином висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно п.п. 29,30, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі "Васильєв проти України", виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, можливо виконати, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Українська правова система не наділяє ані суди, ані Державну виконавчу службу повноваженням скасовувати закон або примушувати державу вносити зміни до Закону "Про Державний бюджет". Відповідно навіть за умови, що національні суди змогли б прийняти відповідне рішення на користь заявника за його скаргою на дії виконавчої служби, виконання рішення щодо боржника все ще залишалося обов'язком держави. Отримавши рішення та виконавчий лист проти конкретного державного органу, заявники не зобов'язані порушувати, за своєю власною ініціативою, інші провадження проти різноманітних державних органів щодо своїх вимог. Заявник не був зобов'язаний звертатися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Також, відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. До матеріалів справи не надано доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві була винесена без дотримання вимог діючого на час їх винесення законодавства та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, частково скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в частині скасування постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2013 року.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні решти позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувану визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином колегія суддів вважає, що інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, тому підстав для задоволення вимоги про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 2-а-797/2010 року на даний час відсутні.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.09.2013р. по справі № 623/2578/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконною постанови відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа, з клопотанням про поновлення строку подання задовольнити частково.

Визнати протиправним бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, щодо невиконання постанови Ізюмського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-а-797/2010 року.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 26.06.2013 року про повернення виконавчого документа ВП № 23271859 стягувачу.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області здійснити заходи та провести примусове виконання судового рішення за виконавчим листом № 2-а-797/2010 р. від 27.10.2010 р. за виконавчим провадженням ВП № 23271859.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 02.12.2013 р.