Постанова № 36259305, 23.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 р. Справа № 816/5889/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представників позивача - Жихарьова А.В., Головка Л.С.

представника відповідача - Гречко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в особі Миргородського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 816/5889/13-а

за позовом Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в особі Миргородського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

до Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз"

про застосування заходів реагування у сфері здійснення державного нагляду,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в особі Миргородського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки експлуатації адміністративної будівлі, складу та ємностей з газом, розташованих на території структурного підрозділу "Миргородський" ПрАТ "Полтавапропангаз" за адресою м.Миргород, вул. Київська, б.36.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що уповноваженими особами Миргородського РВ УДСНС України у Полтавській області була проведена планова перевірка з питань додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб будівель, приміщень та території структурного підрозділу "Миргородський" ПАТ "Полтавапропангаз", за наслідками якої було виявлено ряд порушень, які за твердженням перевіряючого органу, створюють загрозу життю і здоров'ю працівників підприємства, а тому є підставою для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до відповідача шляхом повного зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства експлуатації адміністративної будівлі, складу та ємностей з газом, розташованих на території структурного підрозділу відповідача.

За наслідками розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про відсутність встановлених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду. Так, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки частина виявлених перевіряючими та не усунутих відповідачем порушень не створюють безпосередню загрозу виникнення та розвитку пожежі, то вони не створюють загрозу та здоров'ю людей. Даний висновок суду на думку позивача є помилковим, оскільки діяльність підприємства пов'язана із заправкою балонів природнім газом, то на його території можуть мати місце вибухонебезпечні концентрації горючих газів, які при наявності будь-якого джерела вогню (паління, порушень при проведенні вогневих робіт, тощо) можуть призвести до загоряння або вибуху. Ліквідувати дану надзвичайну ситуацію (пожежу або вибух) на об'єкті нічим. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також дійшов до помилкового висновку, що відповідачем було самостійно усунуто частину виявлених під час перевірки порушень.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 18.09.2013 року по 23.09.2013 року співробітниками Миргородського РВ УДСНС у Полтавській області проведено планову перевірку будівель, приміщень та території структурного підрозділу "Миргородський" ПрАТ "Полтавапропангаз" за адресою м.Миргород, вул. Київська, б.36 на предмет дотримання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб, за результатами якої складено акт від 23.09.2013 року № 273.

Під час перевірки встановлено порушення відповідачем вимог діючого законодавства, а саме:

- будівля адміністративного призначення та складські приміщення не обладнано установками автоматичної пожежної сигналізації (п. 6.1.2 Правил пожежної безпеки в Україні);

- поблизу структурного підрозділу біля природної водойми не влаштовано під'їзд з твердим покриттям та майданчик (пірс) розміром 12*12 м. для забору води в будь-яку пору року (п. 6.3.1.6 Правил пожежної безпеки в Україні);

- біля місць розташування пожежного гідранту не встановлено показчик його місцезнаходження, не проведено випробування пожежного гідранту на тиск та витрату води з оформленням відповідного акту п. 6.3.1.5 Правил пожежної безпеки в Україні);

- не проведено заміри опору ізоляції електичних мереж та електроустановок (п. 5.1.34 Правил пожежної безпеки в Україні);

- не проведено технічне обслуговування наявних на об'єкті вогнегасників (п. 6.4.18 Правил пожежної безпеки в Україні);

- пожежні щити не в повній мірі забезпечені необхідним протипожежним інвентарем (п. 6.4.11 Правил пожежної безпеки в Україні);

- не заключено угоду на постійне та обов'язкове на договірній основі обслуговування об'єкту державною аварійно-рятувальною службою (постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214);

- на об'єкті не створено об'єктовий запас на випадок виникнення надзвичайних ситуацій (постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 № 308);

- не проведено лабораторні випробування наявних засобів радіаційного та хімічного захисту (п. 4.3.10 наказу МНС України від 15.08.2007 № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 за № 1006/14273, та п. 6.1.8 наказу МНС України від 16.12.2002 № 330, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 04.03.2003 № 179/7500).

З метою усунення виявлених перевіркою порушень, Миргородським РВ УДСНС у Полтавській області винесено припис від 23.09.2013 року № 273, яким відповідачу запропоновано вжити наступні заходи:

1) обладнати адмінбудівлю та складські приміщення установками автоматичної пожежної сигналізації;

2) влаштувати поблизу СП під'їзд з твердим покриттям та майданчик (пірс) розміром 12*12 для забору води в будь-яку пору року;

3) встановити біля місця розташування пожежного гідранту показчик;

4) провести випробування пожежного гідранту на тиск та витрату води з оформленням відповідного акту;

5) провести заміри опору ізоляції електричних мереж та електроустановок;

6) провести технічне обслуговування наявних на об'єкті вогнегасників;

7) доукомплектувати пожежні щити необхідним протипожежним інвентарем;

8) створити на об'єкті об'єктовий запас на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;

9) провести відповідно до вимог чинного законодавства обов'язкове страхування цивільної відповідальності за шкоду ПНО;

10) провести лабораторні випробування наявних засобів радіаційного та хімічного захисту;

11) заключити угоду на постійне та обов'язкове на договірній основі обслуговування об'єкту державною аварійною службою;

12) надати до Миргородського районного відділу Управління ДСНС у Полтавській області план усунення недоліків, вказаних у приписі.

Враховуючи, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, що є підставою для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки частина виявлених перевіряючими та не усунутих відповідачем порушень не створюють безпосередню загрозу виникнення та розвитку пожежі, то вони не створюють загрозу та здоров'ю людей. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем було самостійно усунуто частину виявлених під час перевірки порушень. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності на належні, безпечні і здорові умови праці визначає Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII (далі - Закон України № 2694-XII), дія якого поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці належить до основних принципів, на яких базується державна політика в галузі охорони праці, що передбачено ч.1, абз.2 ч.2 ст.4 Закону України № 2694-XII.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України № 2694-XII, умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

При цьому, відповідно до ст.13 Закону України № 2694-XII роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877-V).

Відповідно до ст.1 Закону України № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено ч.1 ст.3 Закону України № 877-V.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України № 877-V виключно законами встановлюються:

-органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

- спосіб здійснення державного нагляду (контролю);

- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 року №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. Державна служба з надзвичайних ситуацій України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Положенням про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, затвердженого Наказом ДСНС України від 04.02.2013 року №3 встановлено, що Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області є територіальним органом ДСНС, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру. Управління підпорядковується ДСНС України.

Згідно п. 4 даного Положення Управління відповідно покладених на нього завдань на відповідній території здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, іншими суб'єктами господарювання, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.

Уповноважений орган державного нагляду (контролю) у сфері пожежної і техногенної безпеки - Миргородський РВУ ДСНС у Полтавській області є структурним підрозділом позивача.

Механізм здійснення органами Державної інспекції техногенної безпеки України заходів державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту визначено Порядком проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.05.2012 р. № 863, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.06.12 р. за № 1054/21366. (далі - Порядок № 863).

Відповідно до вказаного Порядку, для здійснення планової або позапланової перевірки суб'єктів господарювання орган Держтехногенбезпеки України видає наказ про проведення перевірки (п. 2.5.), на підставі наказу оформлюється посвідчення на проведення перевірки.(п.2.6.). Не пізніше ніж за десять календарних днів до дня здійснення планової перевірки керівнику чи уповноваженій особі (відповідальній посадовій особі) суб'єкта господарювання має бути вручене повідомлення про проведення планової перевірки (п.2.8.).

Відповідно до пунктів 3.10.-13.19. Порядку № 863 за результатами перевірки складається Акт, у якому зазначається стан додержання і виконання вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту суб'єктом господарювання.

Якщо керівник суб'єкта господарювання, або його заступник, або уповноважена ним особа, яка була присутня під час здійснення перевірки, робить зауваження щодо здійснення перевірки, то вони є невід'ємною частиною акта, який підписується із зауваженнями.

На підставі Акта перевірки складається припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту.

Припис може бути оскаржено до Держтехногенбезпеки України або до суду.

Право суб'єкта господарювання на оскарження до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду будь-якого розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства закріплене також ст. 7 Закону України №877-V.

Як свідчать письмові докази, Акт перевірки підписано посадовою особою відповідача без зауважень та заперечень. Доказів оскарження відповідачем у встановленому законом порядку прийнятого за наслідками перевірки припису про усунення виявлених порушень матеріали справи не містять та останнім не надано. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що припис не оскаржувався.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач фактично погодився з правомірністю та обґрунтованістю виявлених за наслідком проведеної перевірки порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки частина виявлених перевіряючими та не усунутих відповідачем порушень не створюють безпосередню загрозу виникнення та розвитку пожежі, то вони не створюють загрозу та здоров'ю людей.

Зокрема, суд погодився із доводами позивача про те, що не обладнання будівлі адміністративного призначення та складських приміщень відповідача установками автоматичної пожежної сигналізації (п. 1 припису) є суттєвим та потребує усунення, проте, дійшов необгрунтованого висновку, про те, що це не є підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель та споруд відповідачем у зв'язку із виявленням вказаного порушення, вважаючи, що облаштування приміщень установками автоматичної пожежної сигналізації спрямовано на своєчасне виявлення та сповіщення про уже виниклу пожежу, а відсутність таких установок аж ніяк не свідчить про наявність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі (як то, наприклад, оголені дроти, що знаходяться під напругою, біля легкозаймистої поверхні та інш.). Саме по собі зазначене порушення не створює загрозу життю та здоров'ю людей.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2030 «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків, небезпечними факторами пожежі є прояви, що призводять чи можуть призвести до опіку, отруєння леткими продуктами згорання або травмування чи загибелі людей. До небезпечних факторів пожежі належать підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Тобто, безпосередню загрозу життю та здоров'ю людини створюють небезпечні фактори пожежі.

Як пояснили під час судового засідання суду апеляційної інстанції представники позивача, вказані небезпечні фактори пожежі, як правило, мають місце зовсім не на початку виникнення пожежі, а на більш пізніх етапах її розвитку, які стають можливими внаслідок несвоєчасного виявлення пожежі, невжиття заходів щодо її гасіння та евакуації людей.

Тобто, враховуючи, що діяльність відповідача пов'язана із заправкою балонів природнім газом, колегія суддів погоджується із твердженнями контролюючого органу відносно того, що на території підприємства можуть мати місце вибухонебезпечні концентрації горючих газів, які при наявності будь-якого джерела вогню (паління, порушень при проведенні вогневих робіт, тощо) можуть призвести до загоряння або вибуху.

В свою чергу, не обладнання будівлі адміністративного призначення та складських приміщень автоматичною пожежною сигналізацією призводить до неможливості виявлення пожежі на початковій стадії та як наслідок до набуття нею значних розмірів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказане порушення є суттєвим та потребує усунення, оскільки відповідач у сфері цивільного захисту має обов'язок вживати комплексні заходи по забезпеченню пожежної безпеки, в тому числі впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики (п. 23 ч.1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України).

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності вимоги позивача з приводу зобов'язання відповідача облаштувати поблизу СП під'їзд з твердим покриттям та майданчик (пірс) розміром 12*12 для забору води в будь-яку пору року, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень п. 6.3.1.6 Правил пожежної безпеки в Україні затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року №126, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 року за № 1410/10009 (далі - Правила пожежної безпеки в Україні), пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути облаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12*12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний пункт Правил не носить імперативний характер, а матеріали справи не містять доказів наявності поблизу об'єкту (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що Правила пожежної безпеки в Україні в цілому є обов'язковими до виконання (тобто мають імперативний характер), що прямо визначено в пункті 1 Правил.

Твердження ж суду з приводу недоведеності факту наявності поблизу об'єкту (у радіусі до 200 м) природних або штучних водо джерел, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідачем вказана обставина не оскаржувалась, що зокрема підтверджується Актом перевірки.

Крім того, відповідач під час розгляду справи підтвердив, що останнім розроблені та реалізуються заходи з приводу усунення виявлених порушень, зокрема, і з приводу облаштування поблизу СП під'їзду з твердим покриттям та майданчик (пірс) розміром 12*12 для забору води в будь-яку пору року.

Встановленим є факт, що вказаний захід пропонується відповідачу до виконання з 2008 року, про що зокрема зазначено у п. 2 Припису №273 від 23.09.2013 року про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту.

Також колегія суддів критично ставиться до твердження відповідача про самостійне усунення інших виявлених під час перевірки порушень.

Так, з приводу п. 4 Припису (провести випробування пожежного гідранту на тиск та витрату води з оформленням відповідного акту), відповідач зазначив, що останнім було проведено випробування пожежного гідранту, що підтверджується відповідним актом від 14.10.2013 року.

Однак, згідно п. 6.3.1.5 Правил пожежної безпеки в Україні, випробовування гідранту повинно здійснюватися на тиск та витрату води з оформленням належного акту. Наданий відповідачем Акт проведення випробування пожежного гідранта не містить в собі жодної інформації щодо конкретних показників тиску води в мережі зовнішнього протипожежного водопостачання (метри водяного стовпа) та її водовіддачі (літри в секунду), відсутні висновки про відповідність вказаних показників нормативним значенням, встановленим будівельними нормами, а тому, не є належним доказом на підтвердження факту усунення виявлених під час перевірки порушень.

З приводу п. 5 Припису відповідач зазначив, що підприємством проведено заміри опори ізоляції електричних мереж та електроустановок, що підтверджується Технічним звітом по лабораторним випробуванням.

Проте, з наданого Технічного звіту неможливо визначити, що заміри проведені саме в адміністративній та складській будівлях, які розміщені на території СП «Миргородський» ПрАТ «Полтавапропангаз», в зв'язку з чим, він не є належним доказом на підтвердження факту усунення виявлених під час перевірки порушень.

Щодо п.п. 6-7 Припису відповідач зазначив, що останнім було усунуто виявлені порушення шляхом придбання 5-ти порошкових вогнегасників, на підтвердження чого надано копії договору, рахунку на оплату та платіжного доручення.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що надані відповідачем документи свідчать лише про факт придбання вказаних вогнегасників, проте, не свідчать про їх розміщення на території СП «Миргородський» ПрАТ «Полтавапропангаз».

Крім того, згідно пункту 7 додатку 2 до Правил пожежної безпеки в Україні кожний пожежний щит крім 3-х шт. вогнегасників, повинен комплектуватися наступним протипожежним інвентарем: покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2x2 м - 1 шт., гаками - 3 шт., лопатами - 2 шт., ломами - 2 шт. та сокирами - 2 шт.

Враховуючи наведене, навіть факт розміщення придбаних вогнегасників на території структурного підрозділу, не свідчить про те, що пожежні щити забезпечені протипожежним інвентарем.

Будь-яких відомостей про здійснення заходів щодо забезпечення наявності відповідного протипожежного інвентарю, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

З приводу п.8 Припису відповідач зазначив, що підприємством було створено об'єктивний запас на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, на підтвердження чого надано та залучено до матеріалів справи Перелік комплектуючих та матеріалів, які становлять даний резерв, який затверджений головою правління ПрАТ «Полтавапропангаз» Близнюком Р.І.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що СП «Миргородський» ПрАТ «Полтавапропангаз» є потенційно-небезпечним об'єктом, тому відповідно до вимог пункту 8 Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 року №308, номенклатура та обсяги матеріального резерву для нього повинні погоджуватися з постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони і затверджуватися головами комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районних держадміністрацій.

Як вбачається із наданого відповідачем Переліку, процедура його відповідного погодження та затвердження виконана не була.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з твердженнями контролюючого органу про те, що вказаний перелік не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту створення об'єктового запасу (матеріального резерву).

Наведене свідчить про те, що відповідачем станом на час розгляду справи не було добровільно в повному обсязі усунуто виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб будівель, приміщень та території структурного підрозділу "Миргородський" ПАТ "Полтавапропангаз".

Частиною 5 статті 4 Закону України № 877-V передбачено повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Враховуючи встановлені факти та приписи п. 2 ч. 2 ст. 18 КАС України, згідно із якими, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням, колегія суддів дійшла висновку, що застосування судом заходів реагування можливе виключно у разі відсутності таких повноважень у відповідного органу та з підстав, визначених законом.

Пункт 5 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України доповнений Законом України від 02.10.2012 р. № 5404-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України" та вступив в силу разом з набуттям чинності Кодексу цивільного захисту України.

Так, нормами Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 68 Кодексу).

Підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають (ч. 1 ст. 70 Кодексу).

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що відповідачем станом на час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження добровільного усунення в повному обсязі виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб будівель, приміщень та території структурного підрозділу "Миргородський" ПАТ "Полтавапропангаз", та приймаючи до уваги, що вказані порушення створюють загрозу життю і здоров'ю працівників підприємства, колегія суддів дійшла висновку про наявність встановлених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року по справі №816/5889/13-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до ч.2 ст. 205 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в особі Миргородського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року по справі №816/5889/13-а за позовом Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в особі Миргородського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" про застосування заходів реагування у сфері здійснення державного нагляду - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в особі Миргородського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - задовольнити.

Застосувати до Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" (38800, Полтавська обл., смт. Чутово, вул. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 31310365) заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки експлуатації адміністративної будівлі, складу та ємностей з газом, розташованих на території структурного підрозділу "Миргородський" Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" за адресою: Полтавська обл., м.Миргород, вул. Київська, б.36.

Обов'язок щодо забезпечення виконання рішення суду покласти на Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в особі Миргородського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 26/1, код ЄДРПОУ 38610079) судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.